УМИСНЕ ТЯЖКЕ ТІЛЕСНЕ УШКОДЖЕННЯ.

ВСТУП Життя людини, відповідно до ст. З Конституції України, є найви¬щою соціальною цінністю, а в ст. 27 Основного Закону наголошуєть¬ся, що кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити людину життя. Тому злочини проти життя ста¬новлять велику суспільну небезпеку. До них КК відносить різні види умисних вбивств (статті 115—118), вбивство через необережність (ст. 119), доведення до самогубства (ст. 120), погрозу вбивством (ст. 129). У частині 1 ст. 115 дається поняття вбивства як умисного протиправного заподіяння смерті ін¬шій людині. Крім того, в ст. 119 передбачена відповідальність за вбивство через необережність. Тому загальне поняття вбивства мо¬же бути визначене як умисне або необережне заподіяння смерті ін¬шій людині. Заподіяння смерті іншій людині — це позбавлення її життя. Об'єктом вбивства є життя людини. Початком життя при цьому слід вважати початок фізіологічних пологів. Посягання на плід людини до початку родового процесу не є посяганням на життя і може призвести до відповідальності за незаконне проведення абор¬ту. Кінцевим моментом життя є біологічна смерть. Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалеж¬но від її життєздатності, віку, моральних якостей тощо. Вбивство — це позбавлення життя іншої людини. Самогубство або замах на са¬могубство злочином не вважається. З об'єктивної сторони вбивство може бути здійснене шляхом дії або бездіяльності. Для позбавлення людини життя може застосо¬вуватися як фізичний вплив (удар ножем, задушення, отруєння тощо), так і психічний (заподіяння душевної травми, що викликала смерть, підбурювання до самогубства особи, яка не усвідомлює зна¬чення цього акту тощо). У разі вчинення вбивства шляхом бездіяльності йдеться про вчи-нення винним дій, що запобігли б настанню смерті за умови, що він зобов'язаний був і мав можливість їх вчинити. Наприклад, особа ме-дичного персоналу з метою заподіяння смерті хворому не застосо¬вує необхідного лікування. Обов'язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання злочинного наслідку — смерті людині. При цьому необхідно вста¬новити причинний зв'язок між діянням винного і настанням смерті потерпілого. Вбивство — це протиправне позбавлення життя. Тому не є вбивством, наприклад, позбавлення життя людини в стані необхід¬ної оборони. Навпаки, згода потерпілого на позбавлення його життя не виключає протиправності діяння. З суб'єктивної сторони вбивство може бути вчинене як з умислом (прямим або непрямим), так і через необережність (зло¬чинну самовпевненість або злочинну недбалість). Правильна квалі¬фікація умисного вбивства передбачає ретельне дослідження його мотивів і мети. Метою даної курсової роботи є доцільний розгляд умисного тяжкого тілесного ушкодження, розгляд покарання за скоєння цього злочину. Актуальним є те, що на даний час дуже багато злочинів вчинюється саме з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень і є необхідність передбачування знань практикуючих органів та дій досконалого вивчення ознак складу злочину, передбаченого ст.ст. 121, 123, 124 КК України, відмежування цих злочинів від інших злочинів проти життя і здоров’я

ВСТУП ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА РОЗДІЛ 1. Поняття і види тілесних ушкоджень. РОЗДІЛ 2. Умисне тяжке тілесне ушкодження РОЗДІЛ 3. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання РОЗДІЛ 4. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушко¬джень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, не¬обхідних для затримання злочинця ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ВИСНОВОК ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України від 28.06.1996р.
2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року/ За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, 2001.
3. Постанова Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003р. №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи»
4. Постанова ПВС \"Про практику застосування судами законодавства, яке за¬безпечує право на необхідну оборону від суспільна небезпечних посягань\" № 4 від 28 червня 1991 р. (п. 10).
5. Основи законодавства України про охорону здоров\'я від 19 листопада 1992р.
6. Інструкція щодо констатації сперті людини на підставі смерті мозку. За¬тверджена наказом МОЗ №226 від 25 вересня 2000 р.
7. Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати пра¬цездатності. Затверджений постановою КМ №221 від 4 квітня 1995 р.
8. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушко¬джень. Затверджені наказом МОЗ від 17 січня 1995 р.
9. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти/ М.І.Бажанов, В.Я.Тацій, В.В.Сташис, І.О.Зінченко та ін..; за ред. професорів М.І.Бажанова, В.Я.Тація, В.В.Сташиса. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2003.
10. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак./ Г.В. Андрусів, П.П.Андрушко, С.Я.Лихова та інші; За редакцією П.С.Матишевського та інших. – К.: Юрінком Інтер; 1999.
11. Майдан-ІНФОРМ: 08-11-2007 13:07 // URL: http://maidan.org.ua/static/news/2007/1194520057.html