УМИСНЕ ВБИВСТВО, ВЧИНЕНЕ З МЕТОЮ ПРИХОВАТИ ІНШИЙ ЗЛОЧИН АБО ПОЛЕГШИТИ ЙОГО ВЧИНЕННЯ, А ТАКОЖ ПОЄДНАНЕ ЗІ ЗҐВАЛТУВАННЯМ АБО НАСИЛЬНИЦЬКИМ ЗАДОВОЛЕННЯМ СТАТЕ.

ВСТУП Життя людини визнано в ч. 1 ст. 3 Конституції України однією з найвищих соціальних цінностей. Держава бере на себе обов’язок по утвердженню і забезпеченню права на життя шляхом встановлення, зокрема, кримінальної відповідальності за посягання на нього, найбільш небезпечним проявом якого є умисне вбивство. Життя є одним з основних природних благ людини. Без нього всі інші блага, права та свободи практично втрачають для людини свій сенс. Виходячи з цього, ст. 27 Конституції України проголошує: "Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обо¬в'язок держави — захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, жит¬тя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Серед таких протиправних, перш за все злочинних, пося¬гань на життя і здоров'я особи особливу небезпеку становлять ті, єдиним чи основним безпосереднім об'єктом яких є жит¬тя людини. Убивство трактується як злочин практично у всіх законодавчих системах - давніх і сучасних. Зазіхання на чуже життя може бути виправдано мораллю й законом лише у виняткових випадках. Для різних суспільств, культур, політичних систем, ці випадки різні. Наприклад, мусульманські норми й правила, закріплені в Корані, не передбачають покарання за вбивство невірного. Одна із перших заповідей Біблійного Мойсея, визнана як іудеями, так і християнами, говорить: “НЕ УБИЙ!” Старозавітні правила, що мали для давніх іудеїв силу закону, дуже конкретно визначають убивство як антигромадське діяння. Якщо, відповідно до Біблії, перший убивця на Землі Каїн був покараний вічним вигнанням, то згодом за заподіяну іншому смерть покладалася смерть: “Хто вдарить людину, так, що вона помре, так буде відданий смерті... а якщо хто з наміром умертвить ближнього підступно (і вдасться до жертовника), то й від жертовника мого бери його на смерть.” У сучасних системах права вбивство розглядається як один із найтяжчих злочинів і передбачає суворе покарання, аж до страти в ряді країн, у тому числі, і в Україні. Метою і завданням даної курсової роботи є визначення і розкриття особливостей кримінальної відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК) та умисне вбивство поєднане зі зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п.10 ч.2 ст. 115 КК), а також правозастосовної практики України по даній категорії справ. Об’єктом дослідження виступають відповідні норми окремих джерел кримінального права, що діяли на території сучасної України, норми чинного кримінального законодавства України, практика застосування п.п. 9, 10 ч. 2 ст. 115 КК України, теоретичні роботи з проблематики умисних вбивств. Предметом дослідження є особливості кримінальної відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення та умисне вбивство поєднане зі зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом як окремий різновид умисного вбивства при обтяжуючих обставинах. Практичне значення даної курсової роботи полягає в тому, що зараз у країні здійснюється багато злочинів, які відносяться до даної теми і кожний юрист повинен знати та керуватися чинним законодавством при розгляді справи, дій досконалого вивчення ознак складу злочину, передбаченого п.п. 9, 10 ч.2 ст. 115 КК України та зробити справедливий вирок.

ВСТУП ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА РОЗДІЛ 1. Поняття вбивства та його види в теорії кримінального права і за чинним КК України РОЗДІЛ 2. Специфічний кримінально-правовий зміст умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення за КК України РОЗДІЛ 3. Умисне вбивство поєднане зі зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ВИСНОВОК ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України від 28.06.1996р.
2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року/ За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, 2001.
3. Постанова ПВС від 27 вересня 1992р. №4 «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини\".
4. Основи законодавства України про охорону здоров\'я від 19 листопада 1992р.
5. Постанова Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003р. №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи»
6. Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати пра¬цездатності. Затверджений постановою КМ №221 від 4 квітня 1995 р.
7. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти/ М.І.Бажанов, В.Я.Тацій, В.В.Сташис, І.О.Зінченко та ін..; за ред. професорів М.І.Бажанова, В.Я.Тація, В.В.Сташиса. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2003.
8. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак./ Г.В. Андрусів, П.П.Андрушко, С.Я.Лихова та інші; За редакцією П.С.Матишевського та інших. – К.: Юрінком Інтер; 1999.
9. Интернет-газета Донбасса НОВОСТИ.dn.ua.
10. «Факты» № 4(2285) от 11 января 2007 г.
11. Общественно-политическая газета