УМИСНЕ ВБИВСТВО, ВЧИНЕНЕ ЗА ПОПЕРЕДНЬОЮ ЗМОВОЮ ГРУПОЮ ОСІБ.

ВСТУП Серед багатьох проблем, що постають перед державою, юридичною наукою на сучасному етапі складних економічних та політичних перетворень особливе місце займає розробка питань, пов’язаних з охороною особи та забезпеченням дотримання прав і свобод громадян. У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя i здоров’я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини (ст. 27 Конституції України). Побудова демократичної правової держави суттєво гальмується серйозним загостренням криміногенної обстановки, зростанням рівня злочинності. Злочинність як соціальний феномен характеризує одну з граней життя суспільства, один з параметрів, що відображають стан життєдіяльності соціального організму на сучасному етапі історичного розвитку. Стан злочинності дозволяє продіагностувати протиріччя, диспропорції суспільного організму. Такі можливості з’являються при аналізі причин насильницької злочинності. Адже рівень насильницької злочинності, що виступає показником рівня цивілізованості суспільства, дозволяє оцінити ступінь ефективності існуючого у суспільстві соціального устрою, а також визначити рівень гуманності існуючої в суспільстві системи суспільних відносин. Таким чином, за допомогою аналізу причин насильницької злочинності можна впливати на стан боротьби з цим явищем. Боротьба зі злочинністю приречена на безрезультативність і не досягне своєї мети доти, доки вона не буде спрямована на боротьбу з причинами. Історичний розвиток доводить, що боротьба зі злочинністю тільки, наприклад, шляхом застосування покарань, до зменшення злочинності не призводить. На сьогодні широкого розповсюдження набули такі злочини, як серійні вбивства, терористичні акти, вбивства на замовлення. Особливість суспільної небезпеки умисних вбивств за попередньою змовою групою осіб, полягає в тому, що вони завдають шкоди, яка не має відповідного еквіваленту, – людина позбавляється найціннішого – життя, найбільш небезпечним способом, найбільш небезпечними засобами. Убивство здавна вважалося злочином проти людини й засуджувалося як мораллю, так і системою норм та правил, що мають силу закону. Заборона на вбивство було одним з перших табу в людській культурі. Багато в чому це пояснювалося необхідністю продовження роду й зміцнення суспільства. Свобода вбивства загрожувала людству винищуванням, тому спочатку вбивство було засуджено й заборонено в локальних співтовариствах - родах, племенах і т.д. У міру становлення більших людських співтовариств, аж до державних об'єднань, табу на вбивство набувало форми закону, обов'язкової для всіх членів співтовариства. Відомо, що перші прояви закону (як написані, систематизовані сукупності норм і правил поведінки, а також заборон) формуються на основі загальноприйнятих норм моралі, формалізованих і закріплених у законах. Мета курсової роботи – розглянути та проаналізувати сутність, причини та умови умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб відповідно до українського законодавства. Для досягнення поставленої мети, необхідно виконати наступні завдання:  розкрити сутність поняття «вбивство» та класифікацію умисних вбивств;  визначити причини та умови скоєння умисних вбивств;  дати характеристику основним ознакам умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб;

ВСТУП ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА РОЗДІЛ 1. Сутність поняття «вбивство» та класифікація умисних вбивств РОЗДІЛ 2. Причини та умови скоєння умисних вбивств РОЗДІЛ 3. Характерні ознаки умисного вбивства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ВИСНОВОК ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України від 28.06.1996р.
2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року/ За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, 2001.
3. Постанова ПВС \"Про практику застосування судами законодавства, яке за¬безпечує право на необхідну оборону від суспільна небезпечних посягань\" № 4 від 28 червня 1991 р. (п. 10).
4. Основи законодавства України про охорону здоров\'я від 19 листопада 1992р.
5. Постанова Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003р. №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи».
6. Інструкція щодо констатації сперті людини на підставі смерті мозку. За¬тверджена наказом МОЗ №226 від 25 вересня 2000 р.
7. Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати пра¬цездатності. Затверджений постановою КМ №221 від 4 квітня 1995 р.
8. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти/ М.І.Бажанов, В.Я.Тацій, В.В.Сташис, І.О.Зінченко та ін..; за ред. професорів М.І.Бажанова, В.Я.Тація, В.В.Сташиса. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2003.
9. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак./ Г.В. Андрусів, П.П.Андрушко, С.Я.Лихова та інші; За редакцією П.С.Матишевського та інших. – К.: Юрінком Інтер; 1999.
10. Юридична газета № 11 (23) 15 червня 2004 р.
11. Верховний суд України № 4 (68) 2006р.
12. Сайт mvsinfo@mvsinfo.gov.ua