Екологічний контроль .

1.1. Правова основа екологічного контролю Принципові положення екологічної стратегії держави закріплені в Конституції України. Центральне місце серед екологічних норм Конституції України займає ст. 13, у якій вказано на належність природних ресурсів українському народу. У Конституції України закріплено обов‘язок держави забезпенчувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України (ст. 16). Поряд з людиною, її життям і здоров'ям, честю й гідністю, недоторканністю, безпека, у тому числі екологічна, проголошується і визначається Основним Законом найвищою соціальною цінністю (ст. 3) [1]. Чинне законодавство України не тільки визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів, гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, але й визнає пріоритетні національні інтереси: забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства; збереження навколишнього природного середовища; раціональне використання природних ресурсів (ч. 8 ст. 6 Закону України «Про основи національної безпеки України») [2]. Екологічний контроль як правовий інститут отримав законо¬давче закріплення у численних нормативно-правових актах, основними з яких є: Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про звернення грома¬дян», Орхуська Конвенція «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля», «Про інформацію». Основу правової охорони навколишнього природного середовища складають норми земельного, водного, лісового законодавства, законодавства про надра, тваринний і рослинний світ, а також іншого екологічного законодавства. Відносини в галузях використання та охорони природних ресурсів регламентуються проресурсовими кодексами (земельним, водним, лісовим, про надра) і спеціальними законами України («Про тваринний світ», «Про охорону атмосферного повітря», «Про природно-заповідний фонд України», «Про рослинний світ» та ін.). Крім того, екологічні відносини регулюються декретами Кабінету Міністрів України (наприклад, «Про приватизацію земельних ділянок»), укзами Президента України (наприклад, «Про біосферні заповідники») та іншими підзаконними нормативними актами [3, c. 183]. У поресурсовому законодавстві окремо вирізняються принципи, що забезпечують пріоритет екологічних вимог перед іншими. До них належать: пріоритетність вимог екологічної безпеки; обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів; гарантування екологічно безпечного середовища для життя та здоров'я людей. Відмінною рисою цих принципів від інших є забезпечення підтримання екологічної рівноваги на території України. Недотримання вимог екологічної безпеки створює екологічно небезпечну ситуацію, яка загрожує стану навколишнього природного середовища та здоров'ю людини, спричиняє різноманітні наслідки . В екологічній сфері суспільних відносин контроль і нагляд необхідні у зв’язку з виконанням законів по захисті природного навколишнього середовища екологічними службами. У свою чергу, самі екологічні служби (наприклад, екологічна інспекція, екологічна прокуратура) забезпечують контрольно-наглядову діяльність у сфері виконання екологічного законодавства громадянами, підприємствами, заснуваннями, організаціями [4, с. 362]. Забезпечення екологічної безпеки знаходить своє правове закріплення в нормативних актах, які регулюють окремі види господарської діяльності або використання та охорону природних ресурсів. Зокрема, Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р. регулює правові відносини, пов'язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, реалізацією та безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів (статті 3, 6—9, 13, 18—20 та ін.). Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. (статті 3, 8, 13, 17 та ін.) спрямований на попередження настання екологічної небезпеки у процесі поводження з радіоактивними матеріалами і відходами, у процесі використання ядерної енергії, на радіаційний захист населення. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. (статті 1, 3, 4), регламентує забезпечення вимог екологічної безпеки у надзвичайних ситуаціях. Закон України «Про правовий режим території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 р. зі змінами встановлює вимоги щодо екологічної безпеки в межах територій і зон, на яких запроваджено режим надзвичайних екологічних ситуацій тощо. Вимоги екологічної безпеки знаходять своє закріплення в обов'язкових нормах, правилах, стандартах щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів тощо. Так, у ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ЗУ) передбачена система екологічних нормативів [5]. Вони встановлюють гранично допустимі викиди та скиди в навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися також нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи. Це дає змогу стверджувати, що в сучасних умовах забезпечення екологічної безпеки стало розвивається як самостійний напрямок діяльності держави і суспільства. Тому систему правових приписів у галузі забезпечення екологічної безпеки можна розглядати як самостійний складний правовий інститут в галузі екологічного права.

ВСТУП ……………………………………………........................ 9 1. Загальні положення екологічного контролю …………………... 11 1.1. Правова основа екологічного контролю …………………… 11 1.2. Поняття та види екологічного контролю ………………….. 14 1.3. Класифікація видів екологічного контролю ………………. 16 1.4. Суб‘єкти та порядок здійснення екологічного контролю ….. 19 2. Правове регулювання здійснення окремих видів екологічного контролю ................................................................................ 22 2.1. Державний контроль ……………………….......................... 2.2. Виробничий, відомчий контроль …………………………… 22 26 2.3. Громадський контроль ………………................................. 29 2.4. Прокурорський нагляд ……………. ..................................... 33 ВИСНОВКИ…….. ............................................................................ 36 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……................................. 38

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - ст. 141. 2. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 39. - ст. 351. 3. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Екологічне право: Навч.посіб. / Ред. Єрофеєв М.І. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 224 с. 4. Калініченко О.Ф. Контрольно-наглядові та правоохоронні органи контролю за реалізацією конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в україні // Форум права. – 2011. - № 2. – С. 359-365. 5. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41. - ст. 546. 6. Екологічне право України. Академ курс: Підручник / За заг. ред. Шемшученка Є.С. – К.: Юридична думка, 2008. – 720 с. 7. Екологічне право України: Підручник / За ред. Гетьмана А.П., Шульги М.В. – Х.: Право, 2009. – 328 с. 8. Лапина М.А. Экологическое право. – М.: МИЭМП, 2010. – 262 с. 9. Об охране окружающей среды: ФЗ от 10.01.2002 [Електроний ресурс]. – Режим доступу http://www.consultant.ru/popular/okrsred/ 10. Здоровко Л.М. Правові питання регіонального екологічного контролю в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2003. – 15 с. 11. Котелевець А.В. Актуальні питання правозастосовчої діяльності у галузі екології: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2000. – 118 с. 12. Зуєв В.А. Організаційно-правові аспекти природокористування та охорони навколишнього природного середовища: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2003. – 67 с. 13. Гетьман А.П., Шульга М.В. Екологічне право України: Підручник. – Х.: Право, 2005. – 385 с. 14. Мариненко В.О. Екологічна політика держави та її нормативно-правове забезпечення // Державне управління: теорія та практика. – 2009. - № 2. – С. 184-194. 15. Нечитайленко В.А. Екологічна безпека як об‘єкт її забезпечення засобами контролю на державному рівні // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2011. - № 1 (52). – С. 214-218. 16. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. - ст. 170. 17. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 20-21. - ст. 190. 18. Дяченко Л.І. Проблеми методики та організації екологічного аудиту в Україні // Науковий вісник УкрЛДТУ. – 2010. – №. C. 188-191. 19. Про екологічну експертизу: Закон України від 09.02.1995 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 8. - ст. 54. 20. Про екологічний аудит: Закон України від 24.06.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 45. - ст. 500. 19. Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: Закон України від 01.07.2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 38. - ст. 510. 20. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 05.04.2007 // Офіційний вісник України. – 2007. - № 44. - ст. 1771. 21. Денисенко Г.В. Деякі аспекти реформування системи державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища // Юридична наука, практика і освіта. – 2010. - №. 1. - C. 119-126. 22. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18. - ст. 144; № 19-20. - ст. 144; № 21-22. - ст. 144. 23. Комарницький В.М. Організаційно-правові форми державного контролю у сфері природокористування // Вісник Луганського державного університету ВС. - 2010. - № 3. – С. 211-216. 24. Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля: Закон України від 27.02.2002 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 12. - ст. 631. 25. Про затвердження Положення про громадських мисливських інспекторів: Закон України від 01.03.2002 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 13. - ст. 683. 26. Про затвердження Положення про громадських інспекторів рибоохорони: Закон України від 09.10.2002 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 44. - ст. 2055. 27. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 53. - ст. 793. 28. Шипович Ю.В. Актуальні питання оцінки ефективності прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля [Електроний ресурс]. – Режим доступу http://law-property.in.ua/articles/41-current-issues-evaluation-of-supervision-of-the-observance-and-application-of-laws-on-environmental-protection.html 29. Кобець О.В. Проблеми наглядової діяльності прокурора у сфері додержання законів, спрямованих на охорону довкілля // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - 2011. - № 1. – С. 267-273. 30. Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах охорони навколишнього природного середовища та земельних відносин: Закон України від 04.10.2011 [Електроний ресурс]. – Режим доступу http://www.ligazakon.ua 31. Ендольцева А.В., Галузо В.Н., Червонюк В.И. Прокурорский надзор: Учеб.. – М.: Юнити-Дана, 2009. – 415 с.