Лізинг, як форма оновлення матеріально - технічної бази підприємства.

ВСТУП Перехід до ринкової системи господарських відносин завантажив наших, необізнаних щодо безлічі форм підприємництва, людей масу нових термінів, понять, підходів до ведення справ, давно вже канонізованих в практиці західного бізнесу. В результаті цього — часте нерозуміння, безглузде змінювання чи, навпаки, дублювання чужого досвіду. Відсутність реальних знань в результаті веде до дискредитації ідеї, що здатна бути плідною і на вітчизняному грунті за вдумливого, зваженого підходу. Все вище сказане цілком можна віднести до такого поняття як “лізинг”, інтерес до якого вперше проявився на внутрішньому ринку лише в часи захоплення орендним рухом. В 90-х роках на світ з’явилися десятки фірм, які написали в своїй назві слово “лізингова”, проте не мали ніякого відношення до лізингової практики. З іншого боку, зарубіжні лізингові компанії зробили ряд спроб проникнення на внутрішній ринок країн СНД і далеко не всі ці спроби виявилися вдалими. Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери виробництва та обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних для господарства нашої країни методів оновлення матеріально-технічної бази та модифікації основних фондів суб’єктів різноманітних форм власності. Одним з таких методів і являється лізинг. До початку 60-х років лізинг в зарубіжних країнах в основному торкався роздрібних компаній, які часто орендували свої приміщення. На протязі останніх трьох десятиріч популярність лізингу стрімко зросла; замість того, щоб позичати гроші на купівлю комп’ютера, автомобіля, судна чи супутника, компанія може взяти його в лізинг. Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім несприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами тощо. Одним з варіантів вирішення цих проблем може стати лізинг, який об’єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій. В наш час більшість українських (та й не тільки українських) підприємств відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не можуть оновлювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують різноманітні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів, під заставу партій товару, нерухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п’яти років. Теперішня економічна ситуація в Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона — гарантію повернення кредиту, так як об’єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу. Лізинг може дати потужний поштовх процесам приватизації, конверсії, оновлення технологічного парку існуючих підприємств і створення нових виробництв, оптимізувати використання наявного машинного парку і на вигідних умовах отримати найсучасніше вітчизняне та зарубіжне устаткування. Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі багато в чому залежить від правильного розуміння його змісту та специфічних особливостей, їх адекватного відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях. Тому передусім потрібно з’ясувати, в чому ж сутність лізингу, які його природа та потенціал, принципи та організаційні форми. Лише повне пізнання економічного механізму та переваг, закладених в лізинговій системі, дозволить широко використовувати його в практичній підприємницькій діяльності.   РОЗДІЛ 1: Загальна характеристика лізингу 1.1. Історія лізингу Окремі дослідники стверджують, що лізинг має тисячолітню історію. На їх думку, кодифікація норм, що регулюють лізингові відносини, була здійснена в Інституціях Юстиніана; згадки про лізинг знаходять в 1066 р., коли Вільгельм Завойовник орендував у нормандських судновласників судна для вторгнення на Британські острови; у 1248 р. хрестоносці, готуючись до походу, одержали в лізинг амуніцію; відповідно до Статуту Уельсу 1284 р., лізгольдери орендували землі у лендлордів на умовах (орендні платежі, строк), визначених землевласниками. Англійський автор Т. Кларк знайшов згадки про лізинг в Законах Хаммурапі (1800 р. до н.е.). Однак особисто я підтримую позицію тих вчених, які вважають, що в ті часи мова ще не йшла про лізинг у сучасному розумінні цього слова. Як вірно зазначають В.В. Вітрянський та Ю.Б. Харитонова у вищезазначених історичних документах мова йде про майновий найм (оренду). У той час у господарській діяльності багатьох стародавніх цивілізацій використовувалась оренда сільськогосподарських знарядь, землі, водних джерел, тварин. Саме ці майнові відносини, пов’язані з володінням річчю на правовій підставі іншій, ніж право власності, деякі дослідники помилково називають лізингом. В.А. Горемикін зазначає, що термін ”лізинг” у сучасному розумінні вперше був використаний у господарському обороті в 1877р., коли американська телефонна компанія ”Белл” почала не продавати свої телефонні апарати, а надавати їх у тимчасове користування за плату, що дозволило не тільки розширити збут продукції, але і захистити свої права на інтелектуальну власність у посиленій конкурентній боротьбі. Сучасний лізинг бере свій початок у практиці північноамериканських промислових корпорацій і банків середини ХІХ – початку XX століття, коли при укладанні договору, з метою обережнішого та заощадливого ставлення до майна, до нього включалась умова про право на купівлю (опціон), яке надавалось користувачу після закінчення терміну оренди. У Західній Європі лізинг поширився в середині ХХ

ЗМІСТ

Вступ ст. 2
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади лізингу ст. 4
1.1. Історія лізингу ст. 4
1.2. Суть, види та учасники лізингу ст. 8
1.3. Державне регулювання лізингової діяльності ст. 14
1.4. Правове регулювання лізингової діяльності ст. 19
РОЗДІЛ 2.Аналіз статистичних даних будівельної галузі Хмельницької області ст. 24
РОЗДІЛ 3. Техніко-економічний аналіз ВАТ «Євроцемент» ст. 33
Висновок ст. 47
Література ст. 49

Література

1. Покропивний С.Ф. «Економіка підприємства» - Київ: «КНЕУ», 2001 р.
2. Горбонос Ф.В., Черевко Г.В., Павленчик Н.Ф., Павленчик А.О. «Економіка підприємства» - Київ: «Знання», 2010 р.
3. Тирпак В.І. «Економіка нових форм господарювання» - Тернопіль: «Джура», 2000 р.
4. Вихор О.І., Лятамбор О.А., Униць-Ходаківська В.П. «Ринок фінансових послуг: теорія і практика» - Київ: «Кондор», 2009 р.
5. Новицький В.Є. «Міжнародна економічна діяльність України» - Київ: «КНЕУ», 2003 р.
6. Мішенко В.І., Луб’яницький О.Г., Славянська Н.Г. «Основи лізингу», - Київ: «Знання», 2007 р.
7. Лагутін В.Д. «Кредитування: теорія і практика» - Київ: «Знання», 2001 р.
8. Нагорний І.В. «Конспект лекцій з економіки будівництва» - Дніпропетровськ: «ДНУЗТ», 2009 р.
9. Кадуріна Л.О. «Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності» - Київ: «Слово», 2003 р.
10. Бєлявцев М.І., Шестопалова Л.В. «Інфраструктура товарного ринку» - Київ: «Центр навчальної літератури», 2005 р.