Вода.

ВСТУП. Вода і життя - поняття нероздільні. Забруднення атмосфери, що прийняло великомасштабний характер, нанесло збиток рікам, озерам, водоймищам, ґрунтам. Забруднюючі речовини і продукти їхніх перетворень рано чи пізно з атмосфери попадають на поверхню Землі. Це і без того велике лихо значно погіршується тим, що й на водойми, і на землю безпосередньо йде потік відходів. Величезні площі сільськогосподарських угідь піддаються впливу різних пестицидів і добрив, ростуть території смітників. Промислові підприємства скидають стічні води прямо в ріки. Стоки з полів також надходять у ріки й озера. Забруднюються і підземні води – найважливіший резервуар прісних вод. Забруднення прісних вод і земель бумерангом знову повертається до людини в продуктах харчування і питний воді. Яка в нас вода? У природному стані вода ніколи не вільна від домішок. У ній розчинені різні гази і солі, зважені тверді часточки. Навіть прісною ми називаємо воду зі вмістом розчинених 0.1 м на літр. Відкіля ж береться і чому ніколи не зникає це світове джерело прісної води? Адже майже всі запаси світової води – це солоні води Світового океану і підземних сховищ. Тому метою даною роботи було розглянути цільові вимоги до питної води, основні положення ДСанПіНу, визначити твердість води. 1. ГІДРОСФЕРА. ПРАВИЛА ВИБОРУ ДЖЕРЕЛ ДЛЯ ВОДОПОСТАЧАННЯ. 1.1. Основана характеристика гідросфери. Прісні водяні ресурси існують завдяки вічному круговороту води. У результаті випару утворюється гігантський обсяг води, який досягає 525 тис.км3 у рік. 86% цієї кількості приходиться на солоні води Світового океану і внутрішніх морів – Каспійського, Аральського й ін.; інше випаровується на суші, причому половина завдяки транспірації вологи рослинами. Щороку випаровується шар води товщиною приблизно 1250 мм. Частина її знову випадає з опадами в океан, а частина переноситься вітрами на сушу і тут живить ріки й озера, льодовики і підземні води. Природний дистилятор харчується енергією Сонця і відбирає приблизно 20% цієї енергії. Всього 2% гідросфери приходиться на прісні води, але вони постійно відновляються. Швидкість поновлення і визначає доступні людству ресурси. Велика частина прісних вод – 85% зосереджена в льодах полярних зон і льодовиків. Швидкість водообміну тут менше, ніж у океані, і складає 8000 років. Поверхневі води суші обновляються приблизно в 500 разів швидше, ніж в океані. Ще швидше, приблизно за 10-12 доби, обновляються води рік. Найбільше практичне значення для людства мають прісні води рік. Ріки завжди були джерелом прісної води. Але в сучасну епоху вони стали транспортувати відходи. Відходи на водозбірній території по руслам рік стікають у моря й океани. Велика частина використаної води повертається в ріки і водойми у виді стічних вод. Дотепер ріст очисних споруджень відставав від росту споживання води. І на перший погляд у цьому полягає корінь зла. Насправді все є набагато серйозніше. Навіть при зробленому очищенні, включаючи біологічну, усі розчинені неорганічні речовини і до 10% органічних забруднюючих речовин залишаються в очищених стічних водах. Така вода знову може стати придатної для споживання тільки після многократного розведення чистою природною водою. І тут для людини важливо співвідношення абсолютної кількості стічних вод, хоча б очищених, і водяного стоку рік. 1.2. Споживання води в країні і світі. Світовий водогосподарчий баланс показав, що на усі види водокористування витрачається 2200 км3 води в рік. На розбавлення стоків іде майже 20% ресурсів прісних вод світу. Розрахунки на 2005р. у положенні, що норми водоспоживання зменшаться, а очищення охопить усі стічні води, показали, що все рівно щорічно буде потрібно 30 - 35 тис. км3 прісної води на розведення стічних вод. Це означає, що ресурси повного світового річкового стоку будуть близькі до вичерпання, а в багатьох районах світу вони уже вичерпані. Адже 1 км очищеної стічної води "піртит" 10 км3 річкової води, а не очищеної – в 3-5 разів більше. Кількість прісної води не зменшується, але її якість різко падає, вона стає не придатною для споживання. Людству прийдеться змінити стратегію водокористування. Необхідність змушує ізолювати антропогенний водяний цикл від природного. Практично це означає перехід на замкнуте водопостачання, на маловодну чи маловідходну, а потім на "суху" чи безвідхідну технологію, що супроводжується різким зменшенням обсягів споживання води і очищених стічних вод. Запаси прісної води потенційно великі. Однак у будь-якому районі світу вони можуть виснажитися через нераціональне чи водокористування забруднення. Число таких місць росте, охоплюючи цілі географічні райони. Потреба у воді не задовольняється в 20% міського і 75% сільського населення світу. Обсяг споживаної води залежать від регіону і рівня життя і складає від 3 до 700 л у добу на одну людину. Споживання води промисловістю також залежить від економічного розвитку даного району. Наприклад, у Канаді промисловість споживає 84% усього водозабору, а в Індії – 1%. Найбільш водоємні галузі промисловості – сталеварна, хімічна, нафтохімічна, целюлозно-паперова і харчова. На них іде майже 70% усієї води, затрачуваної в промисловості. У середньому у світі на промисловість іде приблизно 20% усієї споживаної води.

Вступ
1. Гідросфера. Правила вибору джерел для водопостачання
1.1. Основна характеристика гідросфери
1.2. Споживання води в країні і світі
1.3. Стоки промислових і сільськогосподарських виробництв
1.4. Нафтові плями
1.5. Вплив на тваринний і рослинний світ
1.6. Вибір джерела водопостачання
2. Загальні вимоги до якості води
2.1. Загальні положення
2.2. Впровадження основних положень та показників ДСанПіНу «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько питного водопостачання»
2.3. Особливості ДСанПіНу «Вода питна. Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько питного водопостачання»
2.4. Показники якості води. Основні методи обробки води
2.5. Санітарно гігієнічна ситуація
3. Визначення твердості питної води
Висновок
Список літератури

1. Вода питна. Нормативні документи: Довідник:У 2 т. / Володимир Леонтійович Іванов (заг.ред.), Валерій Сергійович Тимошенко (упоряд.) Л. : Леонорм, 2001. 232с. (Серія "Нормативна база підприємства). Т. 2 232с. ISBN 966-7961-04-4 (повне зібрання) .
2. Водопостачання, водовідведення та поліпшення якості води: Конспект лекцій / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича / А.Ф. Чобан (уклад.), О.С. Лявинець (уклад.). Чернівці : Рута, 2003. 84с. : рис. Бібліогр.: с. 82.
3. Закон України "Про питну воду та питне водопостачання": За станом на 9 вересня 2005 р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. К. : Парламентське видавництво, 2005. 36с. (Серія "Закони України"). ISBN 966-611-407-0.
4. Тугай Анатолій Михайлович, Орлов Валерій Олегович. Водопостачання: Підруч. для вузів. Рівне : РДТУ, 2001. 429с. : іл. Бібліогр.: с. 424-426. ISBN 966-7447-36-7.
5. Запольський Анатолій Кирилович. Водопостачання, водовідведення та якість води: Підручник для студ. вищих навч. закл.. К. : Вища школа, 2005. 671с. : рис., табл. Бібліогр.: в кінці розділів.
6. Мазуркевич Ярослав Степанович, Кобаса Ігор Михайлович. Аналітична хімія. Якісний аналіз: Навч. посіб. / Чернівецький держ. ун-т ім. Юрія Федьковича. Чернівці : Рута, 1999. 106с.
7. Набиванець Богдан Йосипович, Сухан Василь Васильович, Калабіна Людмила Володимирівна. Аналітична хімія природного середовища: Підруч. для студ. природничих спец. вузів. К. : Либідь, 1996. 304с. ISBN 5-325-00657-6.
8. Тулюпа Ф. М., Панченко І. С Аналітична хімія: Навч. посіб. / Український держ. хіміко-технологічний ун- т. Д. : УДХТУ, 2002. 657с. На обкл. авт. не зазнач.. Бібліогр.: с. 656-657. ISBN 966-8018-21-4