Банківська система
| Категория реферата: Топики по английскому языку
| Теги реферата: доклад по истории на тему, решебник по русскому языку класс
| Добавил(а) на сайт: Цорн.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 | Следующая страница реферата
Тривалі терміни повноважень членів Ради мають на меті захистити й ізолювати їх від політичного тиску.
Незалежність Федеральної резервної системи продовжує бути причиною споровши. Прихильники не залежності думають, що Федеральна резервна система повинна бути обгороджена від політичного тиску, оскільки на неї покладена складна і переважно технічна задача ефективного керування пропозицією грошей. Вони затверджують, що конгресу й органам виконавчої влади політично вигідно призивати до фіскальної політики, що розширюється, (зниження податків і витрати на дотації приносять голосу виборців), а крім того, для захисту від викликаної нею інфляції необхідно мати незалежний кредитно-грошовий орган.
Супротивники незалежної Федеральної резервної системи вважають, що наявність могутнього заснування, члени якого не підкоряються безпосередньо волі народу, абсолютно недемократично. Вони затверджують, що коли незабаром відповідальність 3а економічний добробут нації в кінцевому рахунку лягає на державні органи законодавчої і виконавчої влади, те ці органи повинні мати в руках усі політичні інструменти, за допомогою яких можна впливати на економіку. Чому конгрес і адміністрація повинні відповідати за наслідки політики, що вони не контролюють цілком? Критики приводять приклади проведення Федеральною резервною системою кредитно-грошових заходів, що йшли врозріз з цілями фіскальної політики.
Банки
Дванадцять федеральних резервних банків. Дванадцять федеральних резервних банків мають три головні відмітні риси. Вони є (1) центральними банками, (2) квазігромадськими банками і (3) банками банкірів.
Центральні банки
Більшість країн мають один центральний банк, наприклад Англійський банк у чи Великобританії Бундсебанк у Західній Німеччині. У Сполучених Штатах їх 12. Почасти це відбиває наші географічні масштаби, економічна розмаїтість і наявність великого числа комерційних банків. Крім того, це - результат політичного компромісу між прихильниками централізації і захисниками децентралізації. Через центральні банки здійснюються основні політичні директиви Ради керуючих. Найважливіший з них - Федеральний резервний банк міста Нью-Йорка. З розвитком сучасних засобів повідомлення і транспорту географічна необхідність у системі регіональних банків, безсумнівно, зменшилася.
Квазігромадські банки
Дванадцять федеральних резервних банків є квазігромадськими банками. Вони відбивають зацікавлений симбіоз приватної власності і суспільного контролю. Федеральні резервні банки знаходяться у власності комерційних банків - учасників відповідного округу. Для вступу у Федеральну резервну систему комерційні банки зобов'язані придбати частку участі в акціонерному капіталі Федерального резервного банку свого району. Але принципи політики, що проводиться федеральними резервними банками, установлюються державним органом - Радою керуючих. Центральні банки американської капіталістичної економіки знаходяться в приватній власності, але керуються державою. Власники не контролюють ні склад посібника, ні політику центральних банків.
Той факт, що федеральні резервні банки є, власне кажучи, суспільними заснуваннями, украй важливий для розуміння їхньої діяльності Випливає, зокрема, підкреслити, що на відміну від приватних підприємств федеральні резервні банки не керуються прагненням до прибутку. Центральні банки випливають політиці, що, з погляду Ради керуючих, поліпшує стан економіки в цілому. Отже, діяльність федеральних резервних банків входить у суперечність із прагненням до прибутку. До того ж федеральні резервні банки мають справа не з людьми, а з державою і комерційними банками.
Банки банкірів
Федеральні резервні банки роблять для депозитних заснувань, власне кажучи, ті ж саме, що депозитні заснування роблять для людей. Саме тому федеральні резервні банки називають "банками банкірів". Подібно тому як банки й ощадні заснування приймають внески людей і надають їм позички, центральні банки приймають внески банків і ощадних заснувань і надають позички ім. Але у федеральних резервних банків є і третя функція, що не виконують банки й ощадні заснування: функція випуску готівки. Конгрес уповноважив федеральні резервні банки пускати в звертання банкноти федерального резервного банку, що утворять пропозицію паперових грошей в економіці.
Комерційні банки
Роль "робочих коней" американської фінансової системи грають 13 753 її комерційних банку. Приблизно 2/3 з них є банками штатів, тобто приватними банками, що діють відповідно до чартеру штату. Інша третина одержує чартери від федерального уряду, тобто є національними банками. До прийняття DIDMCA це розходження було досить важливим, оскільки закон ставив за обов'язок національні банки входити у Федеральну резервну систему, тоді як банки штатів самі вирішували, приєднуватися до неї чи немає.
У 1970-х роках число членів федеральної резервної системи досить різко скоротилося. До кінця 1970-х років у неї входило менш 40% комерційних банків. Головна причина такого скорочення полягала в тому, що вхідні у федеральну резервну систему комерційні банки були зобов'язані тримати у федеральних резервних банках внески, чи "резерви", по яких не сплачується відсоток.
Високі процентні ставки 1970-х років значно підвищили змінні витрати (неодержаний доход у виді відсотка) членів. Через цього багато банків вийшли з Федеральної резервної системи, у результаті чого її здатність керувати банківською системою і грошовою пропозицією ослабнула. DIDMCA відреагував на цю проблему вимогою уніфікації резервів усіх комерційних банків (як національних, так і банків штатів) і інших депозитних заснувань, поза залежністю від того, чи є вони офіційними членами Федеральної резервної чи системи немає. Закон також дозволив усім депозитним заснуванням користатися позиками Федеральної резервної системи і її послуг при клірингових розрахунках.
У 1980-і роки але мері вступу в силу цих юридичних змін розходження, що раніше існували, між вхідними у Федеральну резервну систему комерційними банками, комерційними банками-аутсайдерами і різними ощадними заснуваннями поступово стиралися.
Комерційні банки й ощадні заснування виконують дві основні функції. По-перше, вони зберігають грошові внески підприємств і домашніх господарств. По-друге, вони надають людям позички і тим самим збільшують пропозицію грошей в економіці.
Ринок фінансових ресурсів в Україні
Задачі банківської системи на сьогодні
У перехідний період (від твердої адміністративної системи керування економікою до ринкового господарства) банківська система повинна вирішувати не тільки свої "внутрішні" проблеми, але і сприяти реформуванню економіки в цілому.
По-перше, вона повинна забезпечувати економічно виправдане (у коротко- і довгостроковому планах) розподіл фінансових ресурсів, стимулювати, а не придушувати конкурентні відносини, приватизацію, перебудову, ціноутворення і цінових пропорцій.
По-друге, банківський сектор повинний підтримувати в досить стабільному стані грошово-кредитну систему, у тому числі створюючи перешкоду безконтрольному нарощуванню дефіциту бюджету і розкручуванню гіперінфляційних процесів. Одне з необхідних (але іноді і недостатніх) умов для цього - незалежність Національного банку у взаєминах з Урядом.
По-третє, банки повинні створювати умови для відкриття економіки, забезпечуючи обслуговування міжнародного руху товарів, прямих і "портфельних" інвестицій, робочої сили, сприяти переходу до конвертованості національної валюти.
По-четверте, банкірство, відповідно до призначення, повинне не тільки забезпечувати фінансову дисципліну, але й учити клієнтуру (населення, підприємства, держава) вважати гроші, що в результаті приводить до уміння економічно мислити, розвиваючи заповзятливість у суб'єктів національної економіки.
Передумови життєвого функціонування банківської системи
Загальновідомо, що, у відмінності від товаровиробничого сектора економіки, грошово-кредитна сфера є більш мобільної по своїй природі. Витрати і час на створення нового продукту в ній значно менше, ніж, наприклад, у промисловості, де вирішальну роль грають якість і структура основного капіталу, складності в зміні технологій, сформовані корпоративні зв'язки. У цьому бачиться один з аргументів на користь випереджального темпів реформування кредитно-фінансової системи, банківського сектора і, як наслідок, використання його в якості "локомотива" трансформування економіки. Розширення пропозиції послуг клієнтурі (як підприємствам, так і населенню) з боку фінансових інститутів повинне сприяти формуванню грошового ринку і ринку капіталів, полегшенню приватизації, оптимізації системи розподілу і використання ресурсів, зміні цінових пропорцій в економіці.
Очевидно, що більш динамічний і спрямований хід реформ у грошово-кредитній сфері дозволяв би всій економіці переборювати перехідний період менш болісно. Інфляційні наслідки дефіциту бюджету, утриманське відношення державних підприємств до кредитних ресурсів могли б бути менш драматичними, якби заздалегідь, до лібералізації цін, здійснився перехід взаємин між Національним банком і Урядом на якісно нові початки - оформлення кредитів Уряду цінними паперами, проведення більш визначеної структурної політики.
Стійкість грошової системи залежить від загальних умов макроекономічної рівноваги між нагромадженням і інвестиційним попитом і від механізму переливу капіталів, що забезпечують цілісність господарської системи. Крім того, падіння купівельної спроможності грошей зв'язано з виникнень в економіці стійких монополістичних зв'язків. Таким чином, інфляція має насамперед, не грошовий, а відтворюваний, фінансово-відтворюваний і виробничий характер. Тому боротьба з нею повинна здійснюватися шляхом загального оздоровлення економіки, практичного створення нового економічного середовища.
Тісний взаємозв'язок банківського капіталу з промисловим
Інша проблема - невиправдано тісна прив'язка банківського капіталу до промислового. Близько 4/5 статутних фондів діючих комерційних банків сформовано на засоби держпідприємств. Прагнення останніх створити "кишенькові" банки цілком зрозуміло. Інтереси засновників складаються не тільки в одержанні доходу на вкладений капітал, але й у намірах підвищити якість і оперативність у банківському обслуговуванні самих засновників. Не можна не враховувати те, що інших "вільних засобів", а тому і джерел формування статутного капіталу для знову створюваних банків у державній економіці просто не існує. Але подібного роду "участь" держпідприємств не рідко приводить до втрати банками самостійності, зацікавленості в роботі з незалежною клієнтурою. Система "особливих" відносин із клієнтом-засновником, природно, не сприяє сумлінної організації банківської практики, дозволяє використовувати преференційований доступ до ресурсів банку.
Негативна суспільна думка про діяльність комерційних банків і причини цього
Повільний розвиток конкурентного середовища в банківському секторі, одне з причин якого є повільні темпи приватизації в економіці в цілому, привело до девальвації самого поняття "комерційний банк", оскільки безліч організацій, що носять таку назву, фактично не впровадили на належному рівні депозитний, позичково-депозитні і платіжні операції, ігнорують такі норми банківської справи, як довіра, знання клієнта й інші принципи менеджменту і маркетингу.
Одним з аспектів ефективної діяльності банків став ріст їхнього престижу серед підприємств, органів влади і населення. Останнім часом підсилилися негативні оцінки комерційних банків з боку керівників підприємства через високі ціни кредитів, недоліку ресурсів, затримки платежів, поганого обслуговування клієнтури і, на жаль, варто визнати, що ця критика в багатьох випадках небезпідставна.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: решебник по английскому языку, рефераты, сочинение описание.
Категории:
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 | Следующая страница реферата