Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4 | Следующая страница реферата

Оподаткування природних ресурсів має на меті вилучення з сировинного сектора саме рентного доходу, який прямо не ідентифікується з екопотребами. Це і зумовлює ефект “розчинення” екоресурсних надходжень у бюджеті, про що, як про негативний факт говорять представники природоохоронної сфери

Отже в Україні екоресурсний резерв надходжень до бюджету є значно меншим, ніж може здатися. Реально з його складу треби виключити принаймні 90% плати за землю та за користування мінеральними ресурсами, а також залишити поза розглядом рентну плату за нафту і газ.

Сучасні перспективні пропозиції щодо поліпшення ситуації в екологічній та економічній областях

Форми власності

Історично склалося, що природні ресурси життєзабезпечення (повітря, сонячне тепло, вода) в умовах відсутності ексклюзивних технологій їх перерозподілу і використання (таких, як водопровід) в усьому світі були суспільною власністю. Природні ресурси, що безпосередньо залучаються до виробничих відносин залежно від концептуальної організації суспільства можуть бути або предметом власності окремих осіб, фірм, корпорацій, або власністю держави.

Сьогодні, з огляду на дедалі зростаюче виснаження природних ресурсів, економістами-ринковиками пропонується введення широкого спектра прав власності щодо природного ресурсокористування, з їх послідовним трансформуванням у приватне право. У цьому бачиться основний шлях до збереження і захисту природних ресурсів від хижацького споживання, оскільки марнотратне використання природних ресурсів прямо пов’язане з концепцією суспільного продукту споживання. Виконуючи функції утилізації і будучи місцем розміщення відходів господарської діяльності, природні ресурси можуть інтерпретуватися, як ресурс спільної власності, але не суспільний продукт споживання. Забезпечення суспільства природними ресурсами (такими, як вода) не потрапляє під заголовок “суспільний продукт”. Раніше, за давніх часів, цей ресурс використовувався безоплатно-через його доступність і свободу розподілу. Система прав власності стала з’являтися, коли розробили технології та запропонували послуги водопостачання. Вода використовувалася, як ресурс спільної власності. Але зрештою, тоді як водні ресурси деделі більше виснажуються, система модифікованих прав власності розвивається для різних служб водопостачання. Права власності для інших природних ресурсів (земля, ліс, нафта, мінеральні ресурси) добре встановлено, хоча в країнах різних суспільно-політичних формацій-по-різному. В Україні вони поки що належать державі, хоча деякі перехідні (колективна, акціонерна) форми власності, аж до приватної, мають місце у використанні земельних і лісових ресурсів. Визначення природних ресурсів, як суспільного продукту споживання, стає релевантним тільки щодо їх використання, як суспільно-споживчіх продуктів (таких, як ландшафт, повітря, інші структури життєзабезпечення, які ми називаємо “якістю” навколишнього природного середовища).

Отже можна зробити такі основні висновки:

Якщо природні ресурси використовуються, як ресурс спільної власності для розміщення та утилізації відходів, а також для забезпечення такими натуральними ресурсами, як вода, ліс, і, якщо ці ресурси виснажуються, то характеристика ресурсу спільної власності може трансформуватися за допомогою “вмикання” вартості виснаження або інших алокаційних механізмів;

Деякі функції природного середовища (забезпечення функціонування життєпідтримуючих систем, видового розмаїття, тобто “якість” природного середовища) можуть бути визначені, як суспільний продукт. Водночас визначення суспільного продукту залежить від існуючих ексклюзивних технологій його використання та їх відповідної оцінки. Отже, при спецефічному використанні природного середовища суспільний продукт може бути змінений на приватний.

Зміна форм власності певною мірою дозволяє використовувати економічні ринкові механізми регулювання ресурсних алокаційних проблем, здавалося б, нерозв’язних у випадку використання природних ресурсів, як суспільного продукту споживання. Одна з основних проблем-безвідповідальне використання природних ресурсів. Якщо суспільний продукт існує, то індивід може його використати, але не мати бажання оплачувати затрати на його відтворення. У ставленні до приватного продукту він не може бути “безбілетником”: його бажання платити визначається ринковими цінами, а також альтернативними затратами.

Концепція реформування податкової системи на основі теорії про “подвійні дивіденди”

Концепцію реформування податкової системи на основі теорії про “подвійні дивіденди” можна розглядати, як новий напрям екологічних досліджень проблем навколишнього середовища і природних ресурсів, що започаткований в останні роки XX ст. Суть її полягає в тому, що в країнах з викривленою податковою системою¹, яка характерна насамперед для слаборозвинутих країн, введення нових або посилення традиційних екологічних податків може дати подвійну вигоду. Така вигода матиме місце лише тоді, коли екологічні податки супроводжуватимуться послабленням “перекручених” податків. При цьому змінюється лише структура податків, а баланс податкової системи залишається незмінюваним. Загальна вигода від такого реформування податкової системи полягає в поліпшенні стану навколишнього середовища і в економічному та соціальному ефектах від послаблення негативного впливу на економіку і соціальну сферу викривлених податків. Ця концепція реформування податкової системи отримала назву “подвійні дивіденди”. Частина економістів сприймає її, як аксіому, частина-як теорему, підтвердження якої можливе лише після тривалих емпіричних досліджень.

На Першому світовому конгресі економістів з навколишнього середовища і природних ресурсів (Венеція, 1998) з доповідями про “подвійні дивіденди” виступили: Ян Коксхед, Ланра Марсіліані, Шрекант Ганта та інші. Їх доповіді дозволяють зробити такі висновки:

оскільки європейська комісія висунула вимоги до всіх індустріальних держав до 2010 року скоротити викиди, що викликають “парниковий ефект”², на 15% порівняно з їх обсягом у 1990 році, реформування податкової системи європейських країн на основі концепції про “подвійні дивіденди” стає особливо актуальним;

Одну з основних причин різкого потепління клімату вбачають у перенасиченості атмосфери різними промисловими викидами, зокрема, вуглекислим газом.

податки на забруднення навколишнього середовища в країнах, що розвиваються, є важливим інструментом економіки (потрібно не стільки збільшувати податки, скільки реформувати податкову систему в цілому на основі концепції про “подвійні дивіденди”);

реформування податкової системи України на основі концепції про “подвійні дивіденди” може дати позитивні результати (економічні, екологічні, соціальні). Для цього необхідно розробити економічну модель рівноваги, яка передбачала б посилення стимулюючої функції економічних податків і послаблення негативного впливу недосконалих податків;

в умовах слабкої конкуренції та значного впливу на економіку профспілок ефект від реформування податкової системи на основі концепції про “подвійні дивіденди” може бути незначним (остаточну відповідь на це та інші питання, що пов’язані із застосуванням концепції про “подвійні дивіденди”, можуть дати лише емпіричні дослідження).

Шляхи виходу з економічної та екологічної криз

Забезпечення екологічної безпеки України базується на створенні рівноваги між соціально-економічними потребами українського суспільства з одного боку, і навколишнім природнім середовищем з іншого.

До числа найважливіших криз відносяться кризи еколого-економічного характеру. Різні за формами прояву еколого-економічні проблеми мають глобальний характер: кліматичні зміни, забруднення морів та океанів, руйнування земельного фонду, ресурсозбереження та нові шляхи освоєння енергетичних ресурсів, епідемії, демографічна ситуація, відновлення лісів, і навіть боротьба з курінням.

В Україні набирає обертів новий вид бізнесу-екологічний (біобізнес). Він спирається на високий науковий потенціал країни, і, насамперед, на технологічні можливості військово-промислового комплексу. Нові екологічні товари та розробки українських фахівців часто перевищують за технічними параметрами та споживчими властивостями імпортні аналоги. Серцевина біобізнесу-впровадження прибуткових, але чистих технологій. В промисловому виробництві все більше дотримуються орієнтації на використання відновлюваних енергоресурсів, а не традиційних видів енергії та сировини. Водночас здійснюється робота щодо підвищення ефективності використання традиційних енергоресурсів. Основними напрямками є:

удосконалення промислової апаратури при максимальному використанні сучасних методів очищення та утилізації відходів;

введення в практику податків на підприємства, які завдають шкоди навколишьому середовищу;

розробка нових ефективних методів ведення сільського господарства, впровадження біологічних методів боротьби з бур’яном та шкідниками;

широкомасштабне запровадження біотехнологій;

організація лісонасаджень на місцях вирубок лісів та відповідний розвиток аграрно-лісівницьких технологій;

створення безвідхіднів виробничіх циклів, як аналогів природних екосистем.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: реферат на тему время, реферат молодежь, конспект по изо.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4 | Следующая страница реферата