Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4

Толстой — Толстой Н.И. Язык и культура // Толстой Н.И. Язык и народная культура. Очерки по славянской мифологии и этнолингвистике. — М.: Индрик, 1995.

Успенский — Успенский Б. Мифологический аспект русской экспрессивной фразеологии // Антимир русской культуры. Язык, фольклор, литература. — М.: Ладомир, 1996.

Франко Іван. Галицько-руські народні приповідки. / В 3 томах, 6 випусках. —Т.3. — Львів, 1909.

ФСУМ — Фразеологічний словник української мови. — К.: Наук. думка, 1993.

[1] Про негативне забарвлення, притаманне міфологемі собаки в традиційній слов’янській культурі, див. [8, 44-60, 64-69].

[2] Вживання дейктичного слова для номінації небезпечного об’єкта чи локуса фактично є евфемістичною заміною з метою убезпечитися від негативного впливу, який може викликати вимовляння прямої номінації. Пор. вживання дейктичних слів у галицькому прокльоні: Щоб ти не був ні ту ні там!, тобто 'ні серед живих, ні серед мертвих' [9, 395].

[3] Як з боку церкви, так і з боку простолюду ставлення до самогубців завжди було різко негативним. Як зазначає один з перших дослідників російської народної культури М.Макаров, “смерть, “по охоте выкликанная”, как говорят простолюдины, есть “смерть беспокаянная, срам и мука вечная!”” [4, 199].

[4] У буквальному сенсі, дуже близькому до первісного, вжито цей зворот у Миколи Гоголя:

На могиле лежал камень, заросший травою. Этот камень нужно поднять! — подумал дед и начал обкапывать его со всех сторон. Велик проклятый камень! вот, однако ж, упершись крепко ногами в землю, пихнул он его с могилы. Гу! — пошло по долине. Туда тебе и дорога! Теперь живее пойдет дело (“Заколдованное место”).

Слово туда зберігає свою вихідну дейктичність, а дорога вказує на переміщення в просторі. Формула вимовляється негайно після моменту падіння каменя, а власне, тоді, коли камінь ще падає (буквально — “в дорозі”). Єдина відмінність — вираз вжито не по відношенню до заложного покійника, а по відношенню до каменя, скинутого з могили. Контекст прекрасно передає відчуття задоволення і полегшення, що відчуває дід, усунувши камінь. Те саме, очевидно, відчували і наші предки, позбувшись небезпечного мерця.

[5] Пор. характерне поєднання експресивної номінації пёс як виправдання вбивства та виразу туда и дорога:

— Эх, старики, старики. Что вы наделали? Человека неповинного убили. Как звери — убили.

— Пёс он, а не человек, — храбрились поселковые. — Туда и дорога.

(Вл. Ветров “Кедровый дух”)

[6] В аналогічній функції (близькій до прокльону) вжито цей вираз у тексті Г.Квітки-Основ’яненка, що використано як ілюстрацію у [10, 263]:

Коли було побачить [Тихон], що чоловік ... йде в шинок, то і скаже:

— Туди ледачому і дорога! (Г.Квітка-Основ’яненко)

Пояснення змісту цього виразу, яке подається у словнику (“уживається для вираження схвалення на те, що когось справедливо покарано, чи його чекає невдача”), не враховує функцію звороту в такого роду комунікативних ситуаціях.

Скачали данный реферат: Njashin, Бальсунов, Sulimov, Морошкин, Десятков, Dementij, Мартынов, Vershinin.
Последние просмотренные рефераты на тему: конспект урока в школе, сочинения по русскому языку, евгений сочинение, доклад на тему.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4