Адміністративно-правові методи
| Категория реферата: Рефераты по административному праву
| Теги реферата: шпаргалки по социологии, новые сочинения
| Добавил(а) на сайт: Miljukov.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 | Следующая страница реферата
б) заборона обмеження ремонтно-будівельних робіт на дорогах і вулицях, якщо не дотримуються здійснюється за допомогою юрисдикційних, актів.
Примус застосовується строго на підставі закону. Юридичні норми регулюють, які норми, при яких умовах, у якому порядку і яких органах можуть застосовуватися.
Тільки держава в праві видавати юридичні норми і застосовувати Тільки держава в праві видавати юридичні норми і застосовувати встановлені санкції, і володіючи спеціальним апаратом примусу, вправі застосовувати примусові міри до громадян.
Таким чином, примус, як спосіб забезпечення правопорядку, повинен застосовуватися строго на правовій основі, як правило, спеціально уповноваженими державою органами, тільки до конкретних суб'єктів права в зв'язку з їхніми неправомірними діями, шляхом прийняття актів застосування права.
Оскільки примусові заходи різноманітні і мають численні ознаки, можлива різна класифікація їх у залежності від обраного критерію.
Так, по суб'єкті можна розрізняти:
- державно-правовий примус, що у свою чергу поділяється на судове і позасудове,
- суспільно-правовий примус.
Основна задача примусових актів - захист правопорядку За способом його охорони, по функціональному призначенню варто розрізняти:
- припинення;
- відновлення;
- покарання (стягнення).
Адміністративно-правовий примус - один з видів державно-правового примусу.
Тому йому притаманні всі ознаки останнього.
У той же час він володіє колом особливостей, що визначають його якісну своєрідність.
Особливості адміністративно-правового примусу:
- примусові заходи застосовують у зв'язку з адміністративними правопорушеннями.
- воно здійснюється в рамках позаслужбового підпорядкування.
- множинність суб'єктів, що здійснюють адміністративну юрисдикцію.
- воно всебічно регулюється адміністративно-правовими нормами Примус здійснюється з метою охорони правопорядку. Ця мета досягається різними способами: шляхом припинення правопорушень, відновлення шкоди, заподіяного провиною, покарання. Тому в залежності від тієї безпосередньої мети, заради якої використовуються засоби примусу, можна розрізняти запобіжний заходу, припиняючі міри, стягнення.
На відміну від інших авторів Д.Н. Бахрах вважає, що не можна поділяти на міри попередження, припинення і покарання.
Приводом є те, що на думку колективу авторів (А.П Алехина, Ю.М. Козлова )
мірами попередження є різноманітні засоби, що направляються на запобігання
правопорушень і інших наслідків. При наявності надзвичайних обставин органи
змушені встановлювати додаткові обов'язки, що поширюються на багатьох
громадян, більшість з них виконує дані обов'язки. Однак на думку Д.Н.
Бахраха примусові міри застосовуються до тих, хто не виконує обов'язки, порушує заборони, тобто робить правопорушення. Відзначаючи велике значення
примусових мір, варто визнати, що вони не є примусовими засобами. А от
санкції ( знос самовільно зведених будівель, вилучення незаконне отриманого
й ін. ) - це особливий вид адміністративної відповідальності[3]
5. Управління в системі внутрішніх справ
1. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
Основними завданнями органів внутрішніх справ є: гарантування особистої
безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення
охорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів та інших
правопорушень; своєчасне виявлення, розкриття і розслідування злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення дорожнього руху; захист власності
від злочинних посягань; накладення адміністративних стягнень; гарантування
пожежної безпеки.
До обов'язків міліції (як складової частини МВС України) належать участь у
наданні соціальної та правової допомоги громадянам і сприяння в межах своєї
компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям
незалежно від форм власності.
Відповідно до п. 17 ст. 92 Конституції України виключно законами України
визначаються основи національної безпеки та забезпечення громадського
порядку. Забезпечення громадського порядку, громадської безпеки та спокою
належить до сфери завдань публічної адміністрації (органів виконавчої
влади), Президента України як гаранта державного суверенітету та додержання
прав людини і громадянина, Кабінету Міністрів України, місцевих
державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Таким чином, забезпечення громадського порядку, громадської безпеки та спокою громадян в
широкому плані є завданням як державних, так і недержавних організацій.
Сутність управління у галузі внутрішніх справ і його особливість полягають
в тому, що в процесі такого управління здійснюється безпосередня охорона
прав і свобод громадян, а також забезпечується громадський порядок та
громадська безпека.
Громадський порядок — це певна система відносин, належний порядок, що
склався у суспільстві, який відповідає інтересам держави і всіх її
громадян. Це сукупність встановлених у державі правил поведінки у
громадських місцях, які регулюються правовими, моральними та іншими
соціальними нормами.
Під термінами «громадська безпека» і «громадський порядок» взагалі
розуміється певний позитивний стан, що існує в суспільстві, забезпечення
якого гарантує уникнення певних небезпек як перед суспільством, так і перед
окремими громадянами. Цінності, яким загрожує небезпека, є досить
різноманітними.
Якщо йдеться про громадську безпеку, то з точки зору цього поняття на
перший план виступає елемент загрози, що посягає на такі цінності, як
життя, здоров'я, власність, тобто це система відносин, яка складається в
процесі запобігання та усунення загрози життю, здоров'ю громадян та їх
майну. У більш широкому розумінні громадську безпеку можна визначити як
стан, в якому громадяни не позначені індивідуально, як і інші державні
об'єкти, і їм не загрожує жодна небезпека, а також не існує загрози
порушення щоденного життя суспільства і нормального функціонування
державних і недержавних організацій.
Причинами виникнення небезпеки можуть бути стихійні лиха, епідемії, неправомірні дії, що посягають на такі цінності, як життя, здоров'я, власність, неконтрольоване використання механізмів і машин, що є джерелом
підвищеної загрози, а також проведення окремих робіт, пов'язаних з ризиком
для населення, тощо.
Безпосереднє управління в галузі забезпечення громадського порядку та
громадської безпеки здійснюють МВС України та його органи на місцях.
Функції органів внутрішніх справ визначені як в законах України, так і в
підзаконних актах, серед яких важливе місце посідає Положення про
Міністерство внутрішніх справ України від 7 жовтня 1992 р.1
Відповідно до головних завдань МВС України здійснює і основні напрями своєї
діяльності, а саме: забезпечує державну політику боротьби зі злочинністю;
організує роботу органів внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку
на вулицях та в інших громадських місцях, запобігання та припинення
адміністративних правопорушень; організує здійснення органами внутрішніх
справ профілактичних та оперативно-розшукових
заходів з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, провадження дізнання і попереднього слідства; безпосередньо здійснює роботу
по виявленню, припиненню, розкриттю і розслідуванню злочинів, що мають
міжрегіональний та міжнародний характер, веде боротьбу організованою
злочинністю і наркобізнесом, зі злочинами у сфері економіки, забезпечує
профілактику правопорушень; бере участь у наукових, кримінологічних і
соціологічних дослідженнях, розробках на їх основі державних програм
боротьби зі злочинністю та охорони правопорядку; вживає разом з іншими
державними органами за ходів щодо запобігання дитячій бездоглядності та
правопорушенням серед неповнолітніх; забезпечує здійснення державного
пожежного нагляду, пожежну охорону населених пунктів; організує на
договірних засадах охорону майна різних власників; бере участь у розробці
проектів міжнародних договорів (угод) України з питань боротьби зі
злочинністю, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених
Україною договорів (угод) та ін.
Завдання та напрями діяльності МВС України визначають функціональну
структуру його органів, яка складається із міліції, слідчого апарату
органів внутрішніх справ, внутрішніх військ, пожежної охорони.
МВС України здійснює державне управління в галузі внутрішніх справ шляхом
централізованого керівництва через відповідні нижчі органи внутрішніх
справ, а також безпосередньо.
Систему управління внутрішніх справ України утворюють МВС України, у складі
якого функціонують головні управління, управління та" служби (керівництво, штаб, кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, міліція по боротьбі
з організованою злочинністю, Головне слідче управління, відділ організації
дізнання в органах внутрішніх справ, Управління Державної пожежної охорони,
Головне управління внутрішніх військ та ін.); Головне управління МВС
України в АРК; Управління МВС України в області, містах Києві та
Севастополі; районний відділ управління МВС України в області; міське
управління МВС України в області; районний відділ міського управління.
Для колегіального обговорення і прийняття найбільш важливих управлінських
рішень з питань діяльності МВС України, органів внутрішніх справ в
областях, містах Києві та Севастополі, АРК створюються колегії.
Систему територіальних органів внутрішніх справ побудовано відповідно до
адміністративно-територіального поділу держави.
Діяльність органів внутрішніх справ на транспорті поширюється на територію
кількох областей, носить міжтериторіальний характер. Вони забезпечують
охорону громадського порядку та боротьбу зі злочинністю на залізничному, повітряному, морському та річковому транспорті; на території вокзалів і
портів; на залізничному та
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: спортивные рефераты, отчет по производственной практике.
Категории:
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 | Следующая страница реферата