МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Ужгородський Державний Університет юридичний факультет

РЕФЕРАТ З АДМІНІСТРАТИВНОГО

ПРАВА НА ТЕМУ:

“ПРИПИНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ”

Студент ІІ курсу І групи

Гайсак Ю.М.

Ужгород 1999

План

|Вступ |3 |
|1. Поняття припинення адміністративних правопорушень. |4 |
|2. Правова характеристика окремих заходів адміністративного |6 |
|припинення: | |
|2.1.Адміністративне затримання |7 |
|2.2.Вказівка порушникові на протиправність його дій та вимога їх|9 |
|негайного припинення | |
|2.3.Вилучення речей та документів |9 |
|2.4.Тимчасове відсторонення від виконання певних робіт або |10 |
|вилучення документів на право їх ведення чи експлуатацію | |
|механізмів | |
|2.5.Перевірочний огляд |10 |
|2.6.Застосування заходів фізичного впливу та спецзасобів |11 |
|3. Висновок |12 |
|Список використаних джерел та літератури |13 |

Вступ

Керівництво суспільством, забезпечення громадської дисципліни та правопорядку здійснюється за допомогою активних засобів цілеспрямованого впливу на свідомість та поведінку людей. В якості цих засобів виступають і такі методи державної і громадської діяльності, як переконання та примус.
Переконання та примус, як методи державного управління, явища суспільні, так як вони знаходять свій вияв у змісті зв’язків між учасниками конкретних суспільних відносин. “Переконання передує примусові, який застосовується до громадян, не здатних скеровувати свою поведінку у відповідності з державною волею”.[1] Примус існує у будь-якому суспільстві і є необхідним елементом організації самого суспільства. Якщо на ранніх етапах розвитку суспільства він грунтувався на авторитеті старійшин, вождів, то в сучасному суспільстві
— на владі держави. Отже, примус тісно пов’язаний з державною владою та визначає характер цієї влади.

“Інтереси охорони законності і правопорядку, підтримки державної дисциплини потребують, щоб органи держави забезпечували проведення в життя державної волі, застосовуючи в разі необхідності до тих, хто не слідує цій волі добровільно, і примусові заходи, які допускаються законом”.[2]
Державний примус застосовується на підставі переконання, у суворих рамках законності. “Найбільш важливими принципами боротьби з правопорушеннями є неминучість впливу на правопорушника..., законність, справедливість, гуманізм”.[3]

Розрізняють державний і адміністративний примус. Державний примус — це засіб захисту інтересів суспільства, вимушена реакція на неправомірні дії.
Адміністративний примус — різновид державного, окремий, самостійний інститут адміністративного права. По суті це втручання у сферу правових інтересів правопорушника, інших суб’єктів права. Адміністративний примус включає:

-заходи припинення адміністративних правопорушень,

-заходи адміністративного попередження,

-заходи адміністративного стягнення.

Основою застосування цих заходів є:

-кодекс про адміністративні проступки,

-митний кодекс,

-закони про міліцію,

-закони про службу безпеки,

-закони про державний кордон тощо.

1. Поняття припинення адміністративних правопорушень

Вирішальна роль в боротьбі з правопорушеннями належить державі. Вона має для цього спеціальний апарат примусу. Правові норми визначають, в яких випадках державні органи можуть застосовувати заходи адміністративного припинення, адміністративного попередження та адміністративні стягнення, види та розміри примусових заходів (санкцій) та порядок їх застосування.
Державний примус, “опосередковуючись у праві, виступає у формі правового примусу і, як правило, виявляється в конкретних заходах примусового характеру, які застосовуються уповноваженними на це органами держави
(посадовими особами) у зв’язку з невиконанням правових норм.”[4]