Предыдущая страница реферата | 18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28 | Следующая страница реферата

На думку багатьох сучасних авторів, найбільш прийнятним визначенням норми є її характеристика як функціонального оптимуму життєдіяльності організму, коли протікання всіх процесів у його системах відбувається з найбільшою узгодженістю, надійністю, економічністю та ефективністю.

Відомий авторитет у галузі фізіології праці В. І. Медведєв вказує, що проблема фізіологічного нормування перетворюється у проблему, кількісного опису діапазону можливостей фізіологічних процесів, що забезпечують системну відповідь при здійсненні професійної діяльності. Під гігієнічним нормуванням він розуміє кількісну регламентацію тих факторів трудового середовища, з якими безпосередньо взаємодіє людина, а основним критерієм такого нормування є збереження її здоров'я шляхом забезпечення оптимальних або субоптимальних умов навколишнього середовища. Проте, як підкреслює автор, і у цьому випадку дослідники обмежені головною теоретичною трудністю
— відсутністю чіткої та ясної концепції здоров'я та хвороби.

Таким чином, між гігієнічним та фізіологічним нормуванням установлюються такі співвідношення: якщо гігієнічне нормування спрямоване на визначення припустимих параметрів зовнішніх умов за критеріями фізіологічного нормування, то фізіологічне нормування визначає умови оптимального функціонування та перетворень в організмі людини у процесі виробничої діяльності, розглядаючи гігієнічні норми та відхилення від них як такі, що підтримують або порушують цю оптимальність.

Вирішення цієї принадливої проблеми пов'язане з індивідуальними характеристиками особистості, вияв яких зумовлений особливостями різних видів та форм діяльності, що в свою чергу впливає на рівень працездатності.
Урахування особливостей людини та індивідуально-типологічних фізіологічних якостей (свідоме або підсвідоме) допомагає працівнику виробити таку стратегію діяльності, яка є компромісним оптимумом у конкретних умовах діяльності. Такий вибір стратегій діяльності у деяких випадках компенсує вади у фізіологічній або психологічній сфері при виконанні професійних обов'язків.

Таким чином, для раціонального використання робочої сили необхідно суворо дотримуватися вимог охорони праці шляхом застосування технічних, гігієнічних, фізіологічних та психологічних нормативів. Проте, враховуючи труднощі при створенні та застосуванні цих нормативів для різних професійних груп, невирішеність теоретичних питань визначення гігієнічної та фізіологічної норми, існування особливостей професійної діяльності у різних галузях, необхідно творчо підходити до їх розвитку — активізувати роботу по створенню галузевих норм умов та режимів праці, розробляти адекватні способи профілактики функціональних порушень, захворювань та реабілітації здоров'я.

4.3. Розумова працездатність та особливості її психофізіологічного забезпечення

Процес праці має дві складові. Одна з них пов'язана з цілями і технологією виробництва і може бути описана за допомогою «квантів» поведінки, друга— з функціональними можливостями людського організму.

Розглянемо випадок,, коли праця ділиться на дискретні елементи (може складатися з кількох «квантів» поведінки) однакової складності. У цьому випадку можна запропонувати три способи виконання роботи.

1. Видача чергового елемента роботи тільки після завершення обробки попереднього, без будь-яких обмежень на тривалість його виконання. Такий режим роботи називається вільним. Його мають багато професійних груп розумової праці: письменники,, кінорежисери, артисти, лікарі (якщо не існує екстремальних ситуацій, що вимагають швидкого прийняття рішення), інженери, вчителі, програмісти, оператори-спостерігачі, а також багато категорій користувачів ВДТ і т. п.

Очевидно, що за такого режиму роботи можна оцінити працездатність, наприклад, за кількістю продукції, яка виробляється (у тому випадку, якщо одержання цієї продукції не дуже пов'язане з творчим процесом, і вона має чітко виділені одиниці роботи за досить великий проміжок часу. Це дає можливість визначити розбіжності ефективності роботи у різних умовах діяльності.

2. Надходження чергового елемента роботи здійснюється через заданий
(часто однаковий) проміжок часу незалежно від того, чи виконано попереднє завдання. Такий режим роботи називається нав'язаним. Його мають користувачі
ВДТ, що працюють у діалоговому режимі, диспетчери, касири та інші професійні групи.

У цьому випадку працездатність можна оцінити за якістю продукції за досить великий проміжок часу. Якщо темп пред'явлення елементів роботи для даної особи великий або вони досить складні, то працездатність можна охарактеризувати також за кількістю невиконаних завдань (помилки, що допускаються, можуть бути кількох типів: людина повільно виконувала роботу і не встигла її закінчити за відведений період; людина зробила помилку при виконанні завдання). Такий режим роботи дає можливість порівняти працездатність однієї особи у різні періоди роботи. Найбільш адекватним таке порівняння може бути у тому випадку, коли темп пред'явлення завдань не дуже низький (щоб не викликати монотонності, вияв якої залежить від властивостей нервової системи та інших характеристик особи) й не дуже високий (щоб кількість помилок була невеликою, але праця досить інтенсивною). За вказаних умов можливе між індивідуальне порівняння працездатності.

3. Пред'явлення чергового елемента роботи здійснюється через неоднакові проміжки часу, залежно від успішності вирішення попередніх завдань. Очевидно, даний режим діяльності властивий деяким операторським професіям під час роботи в екстремальних ситуаціях, коли прийняте рішення призводить до наслідків, що вимагають прийняття чергового рішення у максимально короткі строки, та ін. Таке надходження завдань називається режимом із зворотним зв'язком. В тих випадках, коли успішне вирішення завдання викликає зменшення експозиції наступного завдання, відбувається процес збалансування швидкості пред'явлення завдань з функціональними можливостями людини. Якщо завдання на даній швидкості виконуються правильно, то темп пред'явлення (залежно від змісту та організації робіт) може збільшуватися доти, поки людина не почне робити помилки. Потім швидкість знижується до тієї, коли знову забезпечується безпомилковість роботи.

Таким чином, темп пред'явлення завдань весь час наче підлаштовується під функціональні можливості працюючого. Якщо рівень мотивації максимальний, то у такому режимі робоче навантаження відповідає максимальній швидкості переробки конкретної інформації, що пред'являється даній особі. Тобто щоразу вона ставить своєрідний рекорд. В цьому випадку показники працездатності стають порівнюваними не тільки для однієї людини, але й для різних людей. Такий режим організації праці специфічний для високоефективних виробництв, наприклад тих, що існують на японській фірмі
«Тойота», і може бути реалізований для деяких категорій користувачів ВДТ, де комп'ютер спроможний оцінити надійність професійної діяльності людини.

Оцінка ефективності розумової праці (у тому числі праці користувачів
ВДТ), особливо за невеликі проміжки часу (дні, тижні та місяці), звичайно, завдає значних труднощів. Для її здійснення частіше користуються фізіологічними та психологічними індикаторами працездатності, доповнюючи їх показниками ефективності виконання різних тестових завдань. Показниками працездатності є не тільки швидкісні характеристики переробки інформації, але й якість (своєчасне, надійне, ефективне та ін. виконання роботи, а також психофізіологічні характеристики (наприклад, параметри уваги, пам'яті та ін.).

Розділ 3 Аналітична оцінка результативності різних форм міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їх широкого впровадження і використання в Україні

3.1. Аналіз міжнародних розрахунків; сучасний етап і напрямки підвищення прибутковості банку від їх здійснення

Відділення Державного Експортно-імпортного банку України в м. Одесі, як суб’єкт господарської діяльності, виконує широкий спектр операцій спрямованих на одержання максимального прибутку.

Міжнародні розрахунки у формі документарного акредитива, документарного інкасо і банківського переказу, як і інші операції відділення Державного Експортно-імпортного банку України в м. Одесі приносять доход і впливають на результат діяльності банку.

Динаміка міжнародних розрахунків відділення Укрексімбанку в м. Одесі
1994-2000р. показана в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9.

Стан міжнародних розрахунків у відділенні Укрексімбанку

у м. Одесі за 1994-2000 р.

шт.
|Показники |1994 |1995 |1996 |1997 |1998 |1999 |2000 |
|Експорт: | | | | | | | |
|Акредитиви |94 |65 |60 |61 |45 |25 |11 |
|Інкасо |41 |50 |13 |5 |1 |1 |- |
|Перекази |11254 |10960 |9815 |8428 |7880 |6400 |5900 |
|Імпорт: | | | | | | | |
|Акредитиви |46 |16 |30 |21 |12 |12 |27 |
|Інкасо |13 |6 |11 |22 |5 |2 |2 |
|Перекази |7320 |7212 |6945 |6117 |5500 |3600 |3460 |

Слід зазначити, що за даними таблиці 2.9. можна зробити висновок про прогресуюче зниження використання в господарській діяльності міжнародних форм розрахунків. Це пояснюється фінансово-економічною обстановкою в країні і твердій конкуренції з боку комерційних банків, що пропонують здійснення переказних операцій по більш низьким тарифним ставкам.

Серед Українських підприємств цієї форми розрахунків надають перевагу експортери що поставляють свою продукцію в країни, що розвиваються, в такі як Індію, Шрі-Ланку, Пакистан, Іран та ін., законодавство яких обмежує застосування прямого переказу; підприємства вимушені використовувати акредитивну форму по вимозі покупця їх товару для забезпечення умов торгової угоди.

За даними таблиці 2.9.спостерігається тенденція до скорочення кількості експортних акредитивів, що в більшому ступені пояснюється падінням виробництва й експорту в цілому. Кількість імпортних акредитивів за останній рік збільшилося через обмеження НБУ на здійснення розрахунків між партнерами у формі банківського переказу, уведених наприкінці серпня
1999 року.

Інкасова форма розрахунків, як видно із таблиці 2.9., використовується вкрай рідко, що обумовлено недостатністю гарантій при використанні даної форми розрахунків по обидва боки, і експортери надають перевагу укладенню контрактів, що передбачають передоплату. Тому документарне інкасо рекомендується тільки в тих випадках, коли продавець і покупець довіряють один одному, а також кредитоспроможність покупця не викликає сумніву.

Основними перспективи роботи відділення є підвищення якості виконуваних міжнародних операцій, а також активізація роботи з залучення нових клієнтів на обслуговування у відділення для збільшення прибутковості від проведених операцій.

Динаміка отриманого доходу відділу міжнародних розрахунків відділення
Укрексімбанку в м. Одесі за 1998 і 1999р. представлена в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10.

Динаміка отриманого доходу відділу міжнародних розрахунків

у 1998-1999 р.

|Види здійснюваних |Доход за 1998 |Доход за 1999|Динаміка росту |
|відділом операцій |рік |рік |(+,-) |
|Переказні і інкасові |598819,13 |412865,07 |-185954,06 |
|операції | | | |
|Акредитивні операції |39658,69 |23321,35 |16337,34 |

З даних таблиці 2.10. видно що спостерігається тенденція зниження доходів по усіх формах міжнародних розрахунків. Це підрозумівається під зниженням обсягів вироблених розрахунків через нестабільність економіки країни і загального зниження виробництва.

Структура комісійних доходів відділення по операціях на валютному ринку в загальній структурі доходів представлена в таблиці 2.11.

Розділ 3 Охорона праці

3.1. Охорона праці в Україні на початку ХХІ століття.

З дня незалежності України охороні праці приділили значну увагу. В зв'язку з цим було створено у 1992 році Закон України "Про охорону праці", завдяки якому було багато приділено уваги життю та здоров'ю громадян
України; але чомусь у ХХІ століття ми увійшли з рівнем травматизму, який перевищує всі розумні межі.

Створюється враження, що ситуація з охорони праці в Україні переходить у категорію некерованої і практично не прогнозованої.
Невипадково, що сьогодні засоби масової інформації про аварії, катастрофи та загибель людей на виробництві нагадують ведення військових дій. Висновок один, якщо кожний керівник та підприємець, кожний працюючий не вживає координальних заходів, ситуація з катастрофічної переросте в обвальну (як в економіці), для виправлення якої знадобляться десятиріччя. Щоб запобігти цьому, потрібні зусилля всіх вчених, спеціалістів, практичних працівників у галузі охорони праці. Вкрай незадовільним є стан охорони праці на малих, орендних і приватних підприємствах, комерційних структурах. Служба охорони праці місцевих районних облдержадміністрацій не організована. На підприємствах не додержуються вимог щодо забезпечення безпечних умов праці.

Виробничі приміщення, устаткування, технології повинні відповідати всім вимогам охорони праці. Ці вимоги повинні виконувати будівельники, проектувальники технологій, працівники, які керують експлуатаційним процесом. При цьому повинні дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, що регламентують ступінь впливу шкідливих факторів виробництва на організм людини, а також режим його праці та відпочинку.

Ці вимоги законодавства про працю забезпечуються системою санітарного нагляду, органам Держнаглядохоронпраці, а також контролем служб охорони праці та профспілкових органів. Проте дотримання вимог нормування наштовхується на ряд об'єктивних труднощів, пов'язаних з дискусійністю проблеми визначення норми здоров'я та норми впливу того або іншого виробничого фактору.

Одним із підходів до визначення норми є середньостатистичний спосіб.
Він слабо враховує багатогранність, специфічність, динамічність, варіабельність та індивідуальність норми, а також вияв різних аномалій.

На думку багатьох сучасних авторів, найбільш прийнятим визначенням норми є її характеристика як функціонального оптимуму життєдіяльності організму, коли протікання всіх процесів у його системах відбувається з найбільшою узгодженістю, надійністю, економічністю та ефективністю.

Відомий авторитет у галузі фізіології праці В.І. Медведєв вказує, що проблема фізіологічного нормування перетворюється у проблему кількісного опису діапазону можливостей фізіологічних процесів, що забезпечують системну відповідь при здійсненні професійної діяльності. Під гігієнічним нормуванням він розуміє кількісну регламентацію тих факторів трудового середовища, з якими безпосередньо взаємодіє людина, а основним критерієм такого нормування є збереження її здоров'я шляхом забезпечення оптимальних або субоптимальних умов навколишнього середовища. Проте, як підкреслює автор, і у цьому випадку дослідники обмежені головною теоретичною трудністю
- відсутністю чіткої та ясної концепції здоров'я та хвороби.

Таким чином, між гігієнічним та фізіологічним нормуванням установлюються такі співвідношення: якщо гігієнічне нормування спрямоване на визначення припустимих параметрів зовнішніх умов за критеріями фізіологічного нормування, то фізіологічне нормування визначає умови оптимального функціонування та перетворень в організмі людини у процесі виробничої діяльності, розглядаючи гігієнічні норми та відхилення від них як такі, що підтримують або порушують цю оптимальність.

Розвиваючи описані уявлення про нормування, дослідники вказують, що мобілізація, використання та відновлення трудового потенціалу людини найтіснішим чином пов'язані з особливостями її психіки. Тому при розробці та застосуванні нормування трудового середовища необхідно враховувати психологічні фактори та проводити роботу щодо гуманізації праці, тобто раціонально використовувати властивості особистості працівника, перетворюючи працю з тяжкого обов'язку у задоволення найважливіших його потреб.

Вирішення цієї принадливої проблеми пов'язане з індивідуальними характеристиками особистості, вияв яких зумовлений особливостями різних видів та форм діяльності, що в свою чергу впливає на рівень працездатності.
Урахування особливостей людини та індивідуально-типологічних фізіологічних якостей (свідоме або підсвідоме) допомагає працівнику виробити таку стратегію діяльності, яка є компромісним оптимумом у конкретних умовах діяльності. Такий вибір стратегій діяльності у деяких випадках компенсує вади у фізіологічній або психологічній сфері при виконанні професійних обов'язків.

Проте існують професії та виробничі ситуації (аварії, робота в екстремальних умовах навколишнього середовища та інше), коли вибір компромісних стратегій діяльності ускладнений або неможливий. Тоді можна говорити про гетерогенність (неоднорідність) професій, оскільки одні ставлять дуже жорсткі вимоги до характеристики особистості та психофізіологічних якостей людини, а інші - включають можливості компенсації поведінкою вимог до задовільного виконання посадових обов'язків. Викладене підкреслює необхідність існування ще однієї категорії нормативів до роботи в окремих професіях - нормативів психологічних та психофізіологічних.

Таким чином, для раціонального використання робочої сили необхідно суворо дотримуватися вимог охорони праці шляхом застосування технічних, гігієнічних, фізіологічних та психологічних нормативів. Проте, враховуючи труднощі при створенні та застосуванні цих нормативів для різних професійних груп, невирішеність теоретичних питань визначення гігієнічної та фізіологічної норми, існування особливостей професійної діяльності у різних галузях, необхідно творчо підходити до їх розвитку - активізувати роботу по створенню галузевих норм умов та режимів праці, розробляти адекватні способи профілактики функціональних порушень, захворювань та реабілітації здоров'я.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: конспект урока по русскому языку, рефераты скачать бесплатно.





Предыдущая страница реферата | 18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28 | Следующая страница реферата