Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата

Умови, які створилися під час розвитку кореневої системи сприяють тому, що розміщені глибше частини кореня слабше пристосовуються до низьких температур. В зимовий період температура грунту з підвищенням глибини підвищується. Тому, промерзання грунту на велику глибину в безснігові зими може призвести до значного пошкодження кореневої системи, особливо в нижній і середній частинах, в той час коли для вузла кущіння такі морози не шкідливі.

Цікаво також відмітити, що при - 180С коренева система повністю гинула. Однак, вузли кущіння рослин Одеської 16 та Миронівської 808, які не були пошкоджені, зберегли здатність до регенерації вторинних коренів.

Так, через 20 діб відростання у Одеської 16 з`явилося в середньому 2, а у Миронівської – 1,8 корінців на кожну рослину. Деякі рослини у обидвох сортів мали по 3 корінці. Рослини, вузли кущіння яких були сильно пошкоджені не були в змозі дати нових коренів.

2.3. Грунтове живлення і зимостійкість

Природу зимостійкості зернових культур потрібно розглядати в зв`язку з умовами грунтового живлення. Повітряне живлення знаходиться в тісному взаємозв`язку з зимостійкістю, так як процес загартування обумовлює, насамперед накопичення пластичних речовин, серед яких є розчинні цукри, які в свою чергу є продуктами фотосинтезу. Нажаль, питання про залежність зимостійкості рослин від умов живлення недостатньо розроблене, але вивчення його має не лише практичний сільськогосподарський інтерес, але і промисловий інтерес, тому що сорти озимих зернових культур висівають на великих площах в різних грунтово-кліматичних умовах країни.

Цьому питанню особливу увагу приділяють в своїх роботах Мосолов [146],
Авдоник [1,2] та ін.

В південих і центральних районах країни поширені чорноземи, малогумусні, середньогумусні, темно-каштанові та інші.

В цих умовах цілий комплекс агроміроприємств повинен бути направлений на повне використання рослинами високої природньої врожайності, що досягається своєчасним правильним обробітком і доглядом за грунтом.

Підвищенню стійкості до низьких температур при внесенні добрив приділяли мало уваги. Туманов, вивчаючи вплив мінеральних добрив, які вносили перед посівом, прийшов до висновку, що мінеральне живлення не показує помітного впливу на морозостійкість. Також проводили дослідження в цьому напрямку такі вчені, як Шаффнит і Вільгельм; які прийшли до висновку, що внесення добрив не підвищує морозостійкість сортів рослин.

На відміну від них Кукса встановив, що найбільший вплив має калій.
Відсутність однієї думки про вплив мінеральних добрив відіграло негативну роль в розробці цього питання і в постановці дослідів в промислових умовах по вивченню впливу різних систем добрив під озимі культури з метою підвищення стійкості протягом зимівлі.

Позитивний вплив добрив на підвищення зимостійкості пшениці показано в дослідженнях Калоши. Дослідами, проведеними на глибоких чорноземах показано, що загибель листя зимою в залежності від внесення добрив характеризується певними даними. Звідси, випливає, що внесення добрив зменшує загибель листя за зимівлю. Посилення азотного живлення обумовлено тенденцією до загибелі листяного апарату за за зимовий період. Позитивно вплинуло на стійкість рослин до низьких температур внесення навозу в кількості 20 т/га.

Бауман пояснював захисний вплив калійних добрив кращим забезпеченням тканин рослин вуглеводами, які не тільки підвищують концентрацію клітинного соку, але і знижують точку замерзання і є основним джерелом енергетичного матеріалу для дихання. В процесі окислення вуглеводів при диханні виділяється велика кількість енергії і тепла. Тому достатнє забезпечення рослин калієм сприяє вмісту вуглеводів в тканинах. Такі рослини вимерзають при більш низьких температурах ( по Мосолову [146]).

Позитивний вплив мінеральних добрив можна посилити, додаючи їх з невеликими дозами органічних добрив. Найбільш помітно це на малобуферних грунтах, де мінеральні добрива підвищують концентрацію грунтового розчину.
В цих умовах рослини розвиваються слабше, їх стійкість набагато нижче.

Рослини проморожувалися при температурі – 15 і - 170С. На основі середніх даних встановлено, що найменша морозостійкість характерна для рослин, батьківські форми яких вирощувались на неудобрених площах почв.
Внесення гною і мінеральних речовин добрив відіграло позитивну роль у розвитку наступних поколінь. Найвища морозостійкість спостерігалася у рослин наступного покоління, батьківські форми яких вирощувалися на ділянках, де перед посівом вносили повний комплекс добрив в кількості
50 кг/га поживних речовин. При цьому морозостійкість підвищувалася у два рази. Збільшення дози фосфорно-калійного живлення не сприяє подальшому підвищенню морозостійкості в наступному поколінні.

На підвищення морозостійкості можуть впливати деякі елементи, що входять до складу ферментів, які приймають участь в азотному обміні, окисно- відновних та інших процесах.

Внесення мікроелементів може впливати на окремі етапи обміну речовин, тобто посилювати хід тих фізіолого-біохімічних процесів, які позитивно впливають на підвищення морозостійкості рослин.

Різні мікроелементи по-різному впливають на морозостійкість рослин.
Одночасово помічена відповідність сортів тим, чи іншим мікроелементам. Так, наприклад, внесення мікроелементу марганцю підвищує морозостійкість сорту пшениці Миронівська 264 і Безоста 1. Внесення йоду не сприяло підвищенню зимостійкості Миронівської 264 і обумовило зниження стійкості Безостої 1.

Позитивний вплив мікроелементів на стійкість до несприятливих умов середовища відмічали багато дослідників. Так, Васильєва і Лебедєва спостерігали позитивний вплив марганцю, цинку та міді на підвищення морозостійкості і врожайності озимої пшениці.

Для широкого застосування мікроелементів в промисловості Власюк і
Дарменко розробили метод опудювання насіння солями різних мікроелементів.
Цей метод економічно вигідний, і при невеликих витратах дає можливість підвищувати стійкість і продуктивність рослин.

Формування високої стійкості рослин озимої пшениці залежить від правильного співвідношення між поживним речовинами при їх внесенні.
Оптимальне співвідношення основних елементів живлення в мінеральних добривах для забезпечення високої морозостїйкості неоднаково на різних грунтах і залежить від їх проиродньої врожайності і наявності рухомих форм поживних речовин. Мікроелементи також збільшують стійкість рослин до несприятливих факторів зовнішнього середовища, таких як понижені температури та інші.

3. Експериментальна частина

3.1. Грунтово-кліматичні умови

Закарпатська область розташована на крайньому південному заході
України. Чотири п`ятих території займають гори – Українські Карпати.
Південно-західна частина області являє собою рівнину і носить назву
Закарпатської або Притисянської низини і становить 1/5 території області.
Орні землі займають 20,5 %, луки і пасовища – 26,7 %, виноградники – 3 % території.

Грунти низинної зони, в основному, дерново – підзолисті, і тепер майже однорідні. Поскільки процес грунтоутворення в низинній зоні проходив по дерновому типу при високому оівні грунтових вод, то тут сформувались і дерново – глеєві грунти, які залягають в понижених місцях ( Вернандер,
1977).

Дерново – підзолисті і дерново – глеєві грунти багаті на окисли. Вони спричинюють світле з бурим відтінком забарвлення грунтового профілю. За виключенням заболочених, ця ознака характерна для всіх грунтів Закарпаття.
Верхні горизонти цих грунтів безструктурні, розпилені. Грунтові грудочки не володіють високою водоутримуючою здатністю. Тому, при надлишку вологи вони сильно запливають, а під час підсихання утворюють щільну кірочку. Це призводить до того, що у вологі роки рослини відчувають нестачу кисню в зоні кореневої системи, а в посушливі – нестачу вологи.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: атанасян решебник, ценности реферат.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата