Предыдущая страница реферата | 3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 | Следующая страница реферата

Отже, нарахування амортизації (зносу) регламентується П(С)БО №7, за яким амортизація – це систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Нарахування амортизації основних засобів робиться такими методами:
- прямолінійний;
- виробничий;
- зменшення залишкової вартості;
- прискореного зменшення залишкової вартості;
- кумулятивний.

Треба зазначити, що П(С)БО №7 дозволяє нарахування амортизації податковими методами , що приводить до різноманітних протиріч

Нарахування амортизації у податковому обліку регламентується Законом
України “Про оподаткування прибутку підприємств”, за яким амортизація – це поступове віднесення витрат, що пов’язані з придбанням, виготовленням та покращенням основних фондів, на зменшення скоректированого прибутку у межах поставлених норм амортизаційних відрахувань. У податковому обліку існує метод зменшення залишкової вартості та прискорений метод.

Серед альтернативних методів нарахування амортизації, що передбачені стандартами GAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни, метод групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів.
Розділ 3. Порядок вибору методу для амортизаційної політики підприємства та відображення його на рахунках бухгалтерського обліку.

Амортизаційна політика є важливою складовою частиною облікової політики та взагалі господарсько-фінансовій діяльності підприємства. Вона дозволяє альтернативно підійти до визначення розмірів амортизаційних відрахувань, виконувати управління витратами та фінансовими результатами, накопичувати необхідні фінансові ресурси та раціонально використовувати їх на нужди відтворення необоротних активів тощо.

За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес їх відтворення, реалізується технічна та виробнича політика на підприємстві.

Але ж на сьогодні відсутні чіткі правила (рекомендації) відносно вибору методу амортизації, який був би найкращім для підприємств різноманітних організаційно-правових форм та галузей, об’єктів основних засобів та способів їх використання.

Усі методи можна враховувати рівноцінними, вони переслідують одну мету, але кожний з них відповідних періодів корисного використання визначає різні суми амортизації (мал.3.1).

Візуальне порівняння накопиченої амортизації основних засобів по різним методам представлено на мал. 3.2. Як бачимо, прискорені методи нарахування амортизації дійсно відповідають своїй природі у зрівнянні з прямолінійним.

|№ |Метод |Фактори експлуатації об’єкту основних засобів, що |
| |амортизації |впливає на очікуємий спосіб отримання економічної |
| | |корисності від його використання |
|1 |Прямолінійний|Рівномірна експлуатація об’єкту, пов’язаного з |
| | |експлуатацією різноманітної продукції |
| | |Незначний моральний знос |
|2 |Зменшення |Об’єкт використовується у виробництві |
| |залишкової |різноманітної продукції |
| |вартості |Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний)|
| | |знос |
| | |Необхідність швидкого накопичення грошових коштів |
| | |для прискореного відновлення основних засобів |
|3 |Прискореного |Об’єкт використовується у виробництві |
| |зменшення |різноманітної продукції |
| |залишкової |Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний)|
| |вартості |знос |
| | |Необхідність швидкого накопичення грошових коштів |
| | |для прискореного відновлення основних засобів |
|4 |Кумулятивний |Об’єкт використовується у виробництві |
| | |різноманітної продукції |
| | |Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний)|
| | |знос |
| | |Необхідність швидкого накопичення грошових коштів |
| | |для прискореного відновлення основних засобів |
| | |Строк експлуатації об’єкту виміряється цілим |
| | |числом років |
|5 |Виробничий |Об’єкт використовується для виробництва одного |
| | |виду продукції або надає один вид послуг |
| | |Не рівномірна експлуатація об’єкту |
| | |Економічна корисність, що є складовою основних |
| | |засобів, зменшується не просто протягом часу, а |
| | |залежно від експлуатації об’єкта |
| | |Строк корисного використання об’єкту безпосередньо|
| | |визначається його ресурсом: кількість вироблених |
| | |за його допомогою одиниць продукції, пробігом, |
| | |годинами роботи тощо |
|6 |Зменшення |Не враховується строк експлуатації |
| |залишкової |Не враховується фізичний та моральний знос |
| |вартості |Не враховуються виробничі фактори використання |
| |(податковий) |основних засобів |
| | |Розрахована лише для цілей оподаткування |
|7 |Прискореної |Розрахована в основному для мети оподаткування |
| |амортизації |Не допрацьована нормативно |
| |(податковий) | |

Таблиця 3.1. Методи нарахування амортизації основних засобів та фактори, що пов’язані з їх експлуатацією.

Виробничий метод на має чіткої природи у результаті коливання обсягів виробництва. За відомими причинами виділяються із загальної тенденції метод зменшення залишкової вартості за податковим законодавством.

Згідно з П(С)БО №7 метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуємого способу отримання економічної корисності від його використання. Обраний метод повинен сприяти прискоренню відновлення основних засобів, визначення реальної величини прибутку, найкращім образом враховувати усі фактори, що пов’язані з об’єктами основних засобів тощо (табл.3.1).

Поряд з цим детальний аналіз усіх методів приводить до думки, що між деякими з них немає суттєвої різниці як у теоретичному плані, так і на практичних результатах (наприклад, мал.3.1 та 4.2; табл. 3.1), що може бути основою для їх скорочення. Мова йде про методи зменшення залишкової вартості у зрівнянні з методом простого зменшення залишкової вартості. Цей метод не повністю відповідає своєму призначенню та не гарантує систематично повного списання вартості об’єкта основних засобів. Його використання обумовлює необхідність коректировки нарахування амортизації у останні роки строку експлуатації. Це робиться різноманітними способами. Крім розглянутого нами методу може робитися комбінування з прямолінійним методом, починаючи з другої половини строку експлуатації або за два останніх роки. Все це лише ускладнює застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості.

Прискорене зменшення залишкової вартості у зрівнянні з простим можливе лише при визначених комбінаціях строку експлуатації та співвідношення ліквідаційної та первісної вартості об’єкту основних засобів. Це легко вивести з нерівності – норма амортизації згідно з прискореним зменшенням повинна бути більшою, ніж при простому:

Результати розрахунків приведені у таблиці 3.2.
|Строк |Доля ліквідаційної |Строк |Доля ліквідаційної|
|корисного |вартості у первинній,|корисного |вартості у |
|використання |% |використання |первинній, % |
|об’єкту, роки| |об’єкту, роки| |
|3 |Не менше 3,7 |7 |Не менше 9,5 |
|4 |Не менше 6,2 |8 |Не менше 10,0 |
|5 |Не менше 7,8 |9 |Не менше 10,4 |
|6 |Не менше 8,8 |10 |Не менше 10,8 |

Таблиця 3.2. Умови, при яких застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості веде до збільшення амортизаційних відрахувань у зрівнянні з методом зменшення залишкової вартості.

Ці ж самі умови можна представити, як показано у табл. 3.3.
|Строк корисного|Доля ліквідаційної|Строк корисного |Доля |
|використання |вартості у |використання |ліквідаційної |
|об’єкту, роки |первинній, % |об’єкту, роки |вартості у |
| | | |первинній, % |
|1 |Менше 3 |7 |Менше 5 |
|2 |Менше 3 |8 |Менше 6 |
|3 |Менше 3 |9 |Менше 7 |
|4 |Менше 4 |10 |Менше 8 |
|5 |Менше 4 |11 |Менше 18 |
|6 |Менше 4 |12 |Менше 52 |

Таблиця 3.3. Умови, при яких застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості веде до збільшення амортизаційних відрахувань у зрівнянні з методом зменшення залишкової вартості.

Як бачимо, метод прискореного зменшення залишкової вартості відповідає своєму призначенню лише за умов невеликих строків експлуатації та при достатньо значній ліквідаційній вартості. Коли ж ліквідаційну вартість приймають рівною нулю, умов для застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості практично не залишається. Аналогічні результати та без будь-яких оговірок дає систематичний метод залишкової вартості.

Який метод обрати – питання, яке повинно бути вирішено разом з керівником, головним бухгалтером та економічними службами. Так, дослідження, що були проведені у 1984 році у США, показали, що прямолінійний метод нарахування амортизації використовувало на той час 94%, а прискорені методи – 13%, виробничий метод – 10%, кумулятивний метод -
2.5% з 600 великих компаній, що досліджувалися.

Незалежно від обраного методу амортизації його послідовне застосування є необхідною умовою для забезпечення сопостовимості результатів за різні періоди, не дивлячись на рівень прибутковості підприємства або правила оподаткування. У США таке збереження послідовності вважається хорошим тоном ведення бухгалтерського обліку. Зміни, що направлені виключно на підвищення показнику прибутковості, визнається недопустимою.

МСБО вимагають послідовного від одного періоду до іншого застосування методу нарахування амортизації. Виняток складають лише випадки, зміна умов виправдовує зміну методу нарахування амортизації. Причини зміни розкриваються у додатках до фінансової звітності.

У зв’язку з тим, що амортизаційна політика дозволяє коректувати долю витрат у сумі доходу від реалізації, у деяких вітчизняних економістів виникає опасання, що надана підприємствам самостійність приведе до маніпулювання сумою нерозподіленого прибутку у залежності від мети підприємства. Як відомо, прибуток, визначений по даним фінансового обліку, не є базою для визначення реальної заборгованості перед бюджетом по податку на прибуток. Разом з цим вона впливає на вартість акцій підприємства, його інвестиційну привабливість та прийняття рішень користувачів інформації.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: изложение 9, менеджмент.





Предыдущая страница реферата | 3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 | Следующая страница реферата