Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9 | Следующая страница реферата

Рекреаційні – новий тип ландшафтів, що виник у процесі освоєння лісогосподарських, гідроморфних, сіль господарських та девастованих для відпочинку міського населення. У місцях масового організованого відпочинку вони мають виразний характер, який формується прийомами рекреаційної архітектури. Індивідуальний неорганізований відпочинок, особливо з використанням автомобіля, створює загрозу для природи, рекреаційної діяльності, як джерело шуму, забруднення середовища і пошкодження ґрунту.

Усі перелічені ландшафти взаємопов'язуються через посередництво комплексного ландшафтного планування, яке передбачає тісне співробітництво всіх галузей господарства, що беруть участь у землекористуванні і організації території.

В межах зеленої зони за рівнем негативного впливу міських факторів середовища можна виділити 4 ландшафтно-екологічних пояси. Перший – приміські ліси зовнішнього кільця зеленої зони, не піддані помітному антропогенному впливу. В них майже не порушена лісова обстановка і вони є своєрідним еталоном. Другий – лісопаркові та паркові насадження, зелені масиви обмежуваного користування і спеціального призначення, умови зростання у яких відповідають життєвим проблемам рослин. Третій – міські сквери, бульвари, внутришньоквартальні насадження, зелені смуги вздовж вулиць, що характеризуються задовільними життєвими умовами. Четвертий - насадження на вулицях та площах житлової забудови з інтенсивним транспортним рухом, на території промислових підприємств – забруднювачів повітря, які знаходяться в умовах сильного екологічного пресу.

Виходячи з рівня витривалості дерев і кущів у несприятливих міських умовах, умовно виділяють 3 групи рослин (найбільше – і середньо чутливі, витривалі), які рекомендуються для висаджування у відповідних екологічних поясах. Найбільш чутливі до поганих умов зростання рекомендують висаджувати у першому або в другому екологічному поясі (ялина, європейська, Енгельмана, сибірська, всі види ялиці, бук європейський, клен, явір).

Рослини середньої чутливості (біота, ялина колюча, модрина європейська, туя західна, в'яз гладенький, дуб звичайний, всі види горіха, липи) слід висаджувати у третьому екологічному поясі. Витривалі рослини
(айлант високий, акація біла, гледичія три колючкова, дуб звичайний, шипшина зморшувана, свидина) доцільно висаджувати у четвертому екологічному поясі.

Комплексна зелена зона міста складається з ядра (територія міської забудови) і зовнішньої зони. Розподіл її території за функціональними призначеннями та складовими структурними елементами проводиться по стандартній номенклатурі. В ядрі виділяють мікрорайони, квартали; зелені насадження, в тому числі загального користування і спеціального призначення; вулиці, дороги і площі; промислові території. Зовнішня зона включає: позаміську забудову і промислові території; курорти і місця відпочинку (заклади відпочинку, лікування, туризму, спортивні комплекси, пляжі, дачні поселення); дороги (залізничні, автомобільні); лісові масиви
(приміські ліси, лісопарки, лісозахисні лісові масиви, залісені угіддя, полезахисні та інші лісосмуги); сади і виноградники приміських господарств, колективні сади робітників та службовців, розсадники; не озеленені території (сільськогосподарські землі та інші землі); водоймища.

За функціональним призначенням зелені насадження поділяють на 3 групи: загального користування – загальноміські парки культури та відпочинку, районні парки (парки планувальних та адміністративних районів міста), міські сади, сади житлових районів і мікрорайонів. бульвари, у тому числі на набережних лісопарки; обмеженого користування – зелені насадження на жилих територіях мікрорайонів і районів, на ділянках дитячих садків, шкіл, спортивних комплексів, закладів охорони здоров'я, культурно-освітніх, адміністративних та інших, вузів, технікумів, ПТУ, промислових підприємств і складів; спеціального призначення – насадження на міських вулицях і магістралях, територіях кладовищ, розсадників, квітникарських господарств, тощо.

Як архітектурно-планувальна структура міста, так і система зелених насаджень повинні сприяти створенню оптимальних умов для праці та відпочинку населення. Система озеленення пов'язується з організацією обслуговування населення. Так, група жилих будинків із закладами побутового обслуговування включає первісний елемент озеленення – сад житлової групи.
Мікрорайон, який охоплює кілька житлових груп, має свій мікрорайонний сад
(другий елемент системи озеленення). Третім елементом, який входить у житловий район, є сад цього району. У великих містах адміністративні райони створюють районні парки. Четверта сходинка в системі міського озеленення – загальноміський парк із загальноміським спортивним комплексом.
Загальноміським формуванням є також лісопарк. Ступінчастість системи озеленення залежить від величини міста і може бути спрощена.

Принципи підбору рослин і прийоми оформлення зелених насаджень значною мірою залежать від типу садово-паркового ландшафту.

За функціональним призначенням розрізняють з основних типи лісопарків: прогулянкові, спортивні та полу функціональні. Прогулянковий – найбільш поширений тип лісопарків, який формується поблизу житлового району і виконує рекреаційну-оздоровчу функцію.

Спортивні лісопарки розташовують для занять гірськолижним, санним, кінним та іншими видами спорту.

Полу функціональні лісопарки виконують одночасно кілька функцій: прогулянкову (відпочинок, спорт, туризм), природопізнавальну та природоохоронну.

Лучні гігроморфні ландшафти зелених зон міста в останні роки перетворюють у новий тип рекреаційних об'єктів – луко- та гідропарки.

З метою екологічного виховання населення в зелених зонах міста організовують екологічні стежини.

Велике природоохоронне, пізнавальне та рекреаційне значення мають природні національні парки, які створюють на великих площах. проблема оптимізації міського середовища в умовах зростаючої урбанізації безпосередньо пов'язана з розвитком комплексних зелених зон міста, які є не лише оздоровчими екосистеми, а й рекреаційними комплексами різних рангів, покликаними протидіяти негативним впливом міста з його високою концентрацією виробництва і населення.

Зелена зона міста, як я зазначила вище, складається з сукупності міської і приміської рослинності: лісів, лісопаркових і паркових масивів, садів, скверів, бульварів та набережних, придорожніх смуг і санітарно- захисних насаджень, полів, лук, боліт, акваторій з їх розмаїттям водної рослинності та пустирів, порослих бур'янами.

Біоценотичний покрив зеленої зони міста як частина біосферної оболонки бере активну участь у біохімічному кругообігу, позитивно впливає на процеси метаболізму і життєдіяльності живих організмів, зокрема людина. Вона відіграє роль, "санітарної системи", яка запобігає негативним впливам на людину пошкоджуючи агентів навколишнього середовища і оздоровлює його шляхом цілеспрямованого використання санітарно-гігієнічних властивостей зелених насаджень, агроценозів, водоймищ і водостоків. Ландшафтні фактори впливають на наше здорове сприйняття, викликають позитивні емоції, позитивно діють на психіку людини.

4. Охарактеризовать очистку городских дорог.

Обеспечение нормальных условий для движения по дорогам требует периодической очистки усовершенствованного покрытия от пыли, грязи и посторонних предметов. Уборка в городах производится на улицах и площадях, территориях жилых кварталов и микрорайонов.

Мусор, загрязняющий городские улицы, носит общее название уличного смета. Расчетные нормы накопления смета принимаются в зависимости от типа покрытий проезжей части: для усовершенствованных покрытий – 12 л или 10 кгс
1м2 в год, для булыжных мостовых – 20 л или 15 кг с 1м2 в год и для дорожек и аллей в парках и скверах, на бульварах и в садах – 8 л или 5-6 кг с 1 м2 в год. Суточная неравномерность накопления смета принимается в пределах 1,5-
2.

Очистка улиц, площадей и др. общественных открытых мест разделяется на летнюю и зимнюю. Летняя уборка заключается в подметании, мойке и поливке проезжих частей и тротуаров улиц, а также по борьбе с пылью. Зимняя уборка заключается в сборе и удалении снега и устранении скользкости при гололедице, т.е. в создании условий удобного и безопасного движения транспорта и пешеходов в зимнее время.

Очистка улиц и площадей города производится в соответствии с установленными режимами и технологией выполнения уборочных работ. Режим работ, т.е. характер, частота и сроки выполнения работ, определяется в зависимости от категории улиц и их значимости, а также от размеров движения транспорта и пешеходов.

Мойка проезжих частей улиц производится струей воды под давлением 3-5 атмосфер. Смет смывается в лотки улиц. Поливка производится в жаркие дни с целью некоторого понижения температуры воздуха и дорожных покрытий, повышения относительной влажности воздуха (на 4-12%) и уменьшения запыленности воздуха в 2-3 раза.

К специальным мероприятиям по обеспыливанию относятся полив и обработка поверхности дорожных покрытий пылесвязывющими веществами для предупреждения образования пыли и рассеивания ее в воздухе. К таким веществам относятся: гигрокопические соли (хлористый кальций и т.п.), органические и минеральные пылесвязывающие вещества и специальные эмульсии.

В технологии и организации летней очистки улиц выделяют: генеральная
(главная, основная) уборка, проводимая, как правило, в ночное время или ранним утром, до начала движения транспорта и выхода на селения на улицы; дежурная (патрульная) уборка, проводимая в течении дня, периодически или эпизодически.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: социальные реферат, социальная работа реферат.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9 | Следующая страница реферата