АПК в сучасних умовах господарювання
| Категория реферата: Рефераты по экономике
| Теги реферата: товар реферат, понятие культуры
| Добавил(а) на сайт: Эллина.
Предыдущая страница реферата | 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 | Следующая страница реферата
З одного боку, паювання землі та майна закінчене, а з другого- у більшій частині господарств проведені номінальні, а не реальні дії відносно зміни внутрішньогосподарських земельних та майнових відносин. Вони, як і раніше, функціонують у колгоспній редакції. Багато економічних питань, без яких подальше реформування сільськогосподарських підприємств неможливе, не вирішено. Масова приватизація, на наш погляд, тільки наблизилась до вирішення головної проблеми, пов’язаної з формуванням господаря-власника на селі. В суспільстві ще не створене середовище підтримки реформаційних процесів. У підходах до втілення їх в життя спостерігається велике протистояння.
У системі МінАПК налічується 6 тис. переробних, агросервісних і
будівельних підприємств та організацій, з яких 5,3 тис. перебувають у
загальнодержавній і 0,7 тис. підприємств – у комунальній власності. З них
приватизаційними процесами охоплено 4,9 тис. підприємств і організацій, або
87% тих, що підлягають приватизації, в тому числі 4,2 тис.підприємств
загальнодержавної власності (86%) і 0,7 тис. підприємств (100%) комунальної
власності. З числа підприємств переробних галузей АПК приватизовано або
знаходиться у стадії приватизації 1,2 тис. підприємств – 93%, що підлягають
приватизації.
Завершено приватизацію підприємств м’ясної , молочної, олієжирової та
кондитерської галузей. Серед приватизованих – 180 цукрових заводів, що
становить 93% від їх загальної кількості. В країні розгорнута робота по
реформуванню власності підприємств системи хлібопродуктів. До них належать
підприємства борошномельно-круп’яної та комбікормової промисловості, хлібоприймальні та хлібозаготівельні, а також допоміжні ремонтні, будівельні та інші підприємства, що забезпечують діяльність всієї системи.
Загальна їх чисельність – 878 підприємств, у тому числі 204
хлібоприймальні пункти, 91 елеватор, 281 переробне підприємство. Сумарні
потужності підприємств дають змогу приймати щодоби 1,3 млн.тонн зерна, очистити 900 тис.тонн та сушити 530 тис. тонн зернових і 270 тис. тонн
кукурудзи. Загальна потужність елеваторів забезпечує зберігання 30 млн.тонн
зернових.
Переробні підприємства здатні повністю забезпечити переробку і фасування зерна, виробництво борошна, круп, комбікормів. Їх середньорічна продуктивність становить 7 млн.тонн борошна та 800тис. круп. Отже з огляду на перспективи розвитку ринку зерна в Україні протягом найближчого часу підприємства системи хлібопродуктів є одними з найбільш привабливих об’єктів для потенційних інвесторів у процесі їх приватизації.
Можна стверджувати, що в агропромисловій сфері відбувалися певні
інституціальні перетворення , зрушення в бік розвитку ринкових відносин.
Господарські суб’єкти одержали те , до чого прагнули ще за часів
Радянського Союзу, - можливість самостійно господарювати, свободу у виборі
напрямів виробничої діяльності, послаблення зовнішнього адміністрування.
Замість 4659 державних сільгосппідприємств в 1993 р. їх кількість
скоротилась до 2863 у 1999р., решта реформувались в КСП та акціонерні
товариства. Суттєво зросла чисельність особистих підсобних господарств. У
самостійний сектор формуються фермерські господарства (дод 14 ).
Провідною ланкою у сільському господарстві є колективні підприємства.
За вказаний період відбулися суттєві зміни у використанні
сільськогосподарських угідь та їх структурі по конкретних
землекористувачах.
Серед найважливіших напрямів аграрної реформи чи не найголовнішим є
реформування земельних і майнових відносин власності на засоби виробництва, що є базою для створення ринкового середовища в агропромисловому комплексі.
Зокрема, вже розпайована земля майже в 11 тис. недержавних
сільськогосподарських підприємствах, що становить 99% від їх наявності, в
96,5% господарств одержали сертифікати на земельну частку (пай) 5,6 млн.
громадян
Тільки в 1998-1999рр. питання аграрної реформи зайняли належне місце в державній діяльності уряду. Такий стан не випадковий. До цього перетворення немали чіткої програми. Земельна реформа не була елементом економічної політики (дод 15).
Також додатково можна навести приклад забезпеченості різних форм господарювання Одеської області в 2000 році (дод 16).
Все залежало від рішень голів колгоспів, які діяли виходячи із свого
ставлення або ринкової форми організації аграрної сфери. Тому аграрна
реформа, особливо в частині земельних відносин, розвивалась дуже мляво, а
сільськогосподарське виробництво в більшості господарств скорочувалось.
Продовжує поглиблюватись криза фінансового забезпечення товаровиробників, платежів.
Природа ринкової економіки така, що її основою залишаються закони товарного виробництва, рух капіталу і в тому числі землі як особливої йього форми. Проте умови для цього не створені. В сільське господарство надходять обмежені капітальні вкладення. А щоб Україна виробляла конкурентоздатну сільськогосподарську продукцію для зовнішнього ринку, потрібно вкласти в сільське господарство не один десяток мільярдів гривень.
На території областей діє 665 нових формувань ринкового типу, з них 366 приватних підприємств; 257-товариств, кооперативів, фермерських господарств. 11216 громадян отримали ділянки в розмірі паю з видачею державного акта. Договори оренди уклали 77 відсотків власників права на земельну частку (пай).Обласні ради висловлють занепокоєння повільними темпами весняно-польових робіт та спадом виробництва продукції сільгоспвиробниками. Усім ланкам, причетних до реформування агропромислового виробництва, слід сприяти реформованим структурам у завершенні до 20 травня 2000 року організаційних заходів щодо їх реєстрації як суб’єктів господарської діяльності; створювати умови для безперешкодного отримання громадянами належних їм земельних та майнових паїв; давати оцінку тим керівникам та посадовим особам, які не виконують вимог нормативних актів щодо спрощення процедури виходу членів сільськогосподарських підприємств із складу господарств з належними їм земельними та майновими паями; не забезпечують виділення єдиним масивом земельних ділянок групам власників за їх бажанням.
Відповідно до Указу Президента України від 12 квітня 2000 року
№584/2000 “Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту
працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань ,що виникли в
процесі проведення земельної реформи” - виділити до 1 листопада 2000 року
із земель запасу та резервного фонду земельні ділянки і надати їх у
користування особам, які працюють у соціальній сфері та проживають у
сільській місцевості, для ведення особистого господарства;
- визначити до 1 червня 2000 року ,залежно від площ земель запасу та резервного фонду на території кожної сільської (селищної) ради, граничні розміри земельних ділянок, які відповідно до законодавства можуть бути надані у користування працівникам соціальної сфери села та пенсіонерам з їх числа для індивідуального або спільного ведення особистого підсобного господарства.
В Україні відбулася демонополізація даржавної власності на землю і передача її у колективну власність сільськогосподарським підприємствам як суб’єктам господарювання. Але реалізація другого етапу – розподіл земельних угідь між окремими членами КСП у формі майнових і земельних паїв невиправдано зволікається. Там де до цієї справи підійшли серйьозно, власники паїв почали ініціювати реформування КСП у нові господарські структури, але вже на засадах приватної власності.В результаті ми наблизились до найважливішого етапу аграрної реформи – реформування КСП у нові організаційно-правові форми господарювання на засадах приватної власності та створення сприятливого економічного середовища для їх ефективного функціонування. Внутрішньогосподарські перетворення економічних відносин в колгоспах, які формально перетворені в колективні сільськогосподарські підприємства, тільки починаються. За науковими оцінками, внутрішньогосподарські відносини в них після перетворення в КСП практично не змінилися.
2.2 Реформування виробничих відносин в сільському господарстві.
Здобувши політичну незалежість, Україна отримала у спадщину надмірно велику кількість соціально-економічних проблем . Було б помилково нехтувати хоча б однією з них, недооцінюючи її вагомість.І все ж на перше місце серед них життя поставило продовольчу проблему.
Життя вимагало кардинальних змін в народногсподарському комплексі
України.Тільки йього реформування могло принести бажані наслідки.
Як відомо, мета аграрної реформи – вирішити продовольчу проблему, вивести галузь на світовий рівень на основі утвердження багатоукладної
економіки, ринкових відносин, соціально-економічного перетворення села.
Вирішення цієї проблеми вчені Української академії аграрних наук бачать в
реформуванні власності на засоби виробництва і земельних відносин:
* реорганізації виробничих структур з державною та кооперативно- колгоспною власністю і зміною економічних відносин у підприємствах та в усій системі АПК;
* удосконаленні взаємовідносини сільського господарства і АПК з державою у вирішенні соціальних проблем села;
* створенні відповідної правової бази.
По своїй суті це основні віхи реформування виробничих стосунків на селі. В перелічених вище напрямах реформування сільського господарства найбільш суперечливим є питання про форми господарювання в аграрному секторі економіки. Це питання торбує і практиків і учених. Як відомо, на селі вже реально співіснують декілька форм організації виробництва, які відрізняють за формами власності на засоби виробництва і земельних відносин. Поряд з колективними сільськогосподарськими підприємствами (КСП), виникли фермерські господарства, приватно-орендні колективи, розширили свої присадибні ділянки колгоспники та інші жителі села. Яка ж з уже відомих сьогодні форм організації сільськогосподарського виробництва стане основною, або більш прийнятною на селі ? Однозначно на це питання дати відповідь неможливо з багатьох відомих причин.
По-перше, всі вони мають різні стартові можливості з питань матеріально-технічної бази, фінансового забезпечення, географічного знаходження та демографії, наявності соціальної сфери і багатьох інших проблем.
По-друге, ще не відпрацьована як слід правова база, яка б створила для всіх форм господарювання такі умови, щоб кожен відчув себе реальним власником, насамперед, землі.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: реферат по биологии, оформление доклада титульный лист.
Категории:
Предыдущая страница реферата | 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 | Следующая страница реферата