Економіка бджільництва

| Категория реферата: Рефераты по экономике
| Теги реферата: анализ дипломной работы, маркетинг реферат
| Добавил(а) на сайт: Давлетбаев.

Господарства України мають сприятливі умови для розвитку бджільництва. Джерелами медозбору тут є сільськогосподарські культури, а також природні медоносні угіддя – ліси, насадження ярів і балок,лісосмуги, луки і пасовища. На території країни бджільництво розміщується нерівномірно залежно від наявності медоносних ресурсів і потреби в бджолосім’ях для запилення сільськогосподарських ентомофільних культур, садів та ягідників. У зоні Лісостепу розміщується в середньому 7 бджолосімей з розрахунку на 100 га сільськогосподарських культур, у Степу
– 6, на Поліссі – 5 і в Карпатах – 4 бджолосім’ї. Найбільша концентрація бджолинних сімей у господарствах Лісостепу, а в зоні Степу їх постійно не вистачає для повноцінного запилення соняшнику.

Відповідно до особливостей кормовох бази бджільництва у господарствах України розводять такі породи бджіл:

. українська степова,

. карпатська,

. сіра гірська кавказька,

. поліська та їх помісі.

Для підвищення продуктивності бджільництва держплемрозплідники і племінні пасіки щорічно виводять понад 100 тис племінних маток кращих районованих порід і реалізують їх господарствам і населенню.

Виробництво меду в світі в цілому зростає і становить нині близько 1 млн т. У більшості країн середньорічне споживання меду становить від 100 г до 1 кг на душу населення. Валове виробництво меду в Україні становить 50
– 55 тис т за рік, з них товарного понад 23 – 26 тис т, а з розрахунку на душу населення – близько 1 кг. Рівень його споживання досяг 450 – 500 г на одну людину за рік, що не забезпечує норм повноцінного харчування.

Виробництво меду в господарствах України постійно зростає. Так, валовий збір меду в 1980 р в усіх категоріях господарств становив 33,4 тис т, у 1985 р – 43,7 тис т, а в 1990 р – 50,9 тис т, що відповідно на 52,4 і
16,5% більше. В 1992 р у господарствах України було одержано 57,1 тис т меду, в тому числі 29,3 тис т товарного. Валовий збір меду з розрвхунку на одну бджолосім’ю в середньому по країні становив 15,9 кг (з них 8,3 кг товарного). Крім того, було одержано 1204 т воску – 2,1% від валового виходу меду.

У господарствах населення в 1992 р було вироблено 46,9 тис т меду, з них 23,5 тис т товарного, що відповідно становить 82,1 і 80,2 % їх загальних обсягів у країні. Вихід меду на одну бджолосім’ю становив 17,3 кг, у тому числі 9,0 кг товарного. На пасіках колективних, державних і міжгосподарських підприємств було одержано понад 10,2 тис т меду, з них
5,8 тис т товарного. Крім того, від бджільництва було одержано 733 т воску, 32,3 тис роїв та багато інших продуктів.

У передових господарствах валовий збір меду на одну бджолосім’ю становить 40 – 60 кг, що в 2,5 – 4 рази перевищує середню продуктивність бджільництва по краіні. Нині виробляється близько 20 сортів меду високої якості. У виробництві меду та іншої продукції бджільництва найбільша частина господарств Лісостепу і Степу.

Бджільництво розвивається за такими напрямками:

. медотоварний,

. запилювально-медовий,

. запилювальний (при вирощуванні культур закритого грунту),

. розплідницький (виведення маток і формування пакетів бджіл),

. комплексний.

Ці напрями в спеціалізації бджільництва мають свої характерні особливості в організації галузі, обліку виробничих витрат на пасіці та методиці обчислення собівартості продукції.

У господарствах України переважає запилювально-медовий напрям бджільництва. Кількість сімей бджіл на пасіках і бджолофермах колгоспів і держгоспіввизначається, як правило, потребою в них для запилення сільськогосподарських ентомофільних культур. При цьому слід виходити з таких норм: для запилення гречки, насінників багаторічних трав та ентомофільних культур, садів і ягідників требо мати 2 сім’ї бджіл з розрахунку на 1 га посіву або насаджень і не менш як 1 бджолосім’ю на 2 га посіву соняшнику, баштанних та овочевих культур.
У багатьох господарствах пасіки дрібні і малопродуктивні, бджіл недостатньо використовують для запилення сільськогосподарських культур, а спеціальних медоносів здебільшого не висівають. Це обмежує кормову базу бджільництва і можливості його розвитку. Особливої шкоди розвитку галузі завдають існуюча практика і не досконала технологія застосування гербіцидів, пестицидів та інших засобів боротьби з бур’янами, хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур.

2.Економічна ефективність виробництва продукції.

Дальший розвиток бджільництва в різних категоріях господарств країни зумовлює необхідність визначення його економічної ефективності і факторів, які найбільшою мірою формують її рівень. Економічна ефективність бджільництва характеризується системою таких показників:

. виходом валового і товарного меду з розрахунку на одну бджолосім’ю,

. затратами праці на 1 ц меду,

. вартістю валової продукції бджільництва на одного середньорічного працівника,

. собівартістю одиниці продукції і ціною її реалізації,