Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата

-комплексне використання і охорона ресурсів Чорного моря;

-співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази регіону, у справі раціонального енергоспоживання;

-реалізація спільних проектів щодо технологічного переобладнання метелургічних виробництв країн-учасниць;

-участь у конверсії оборонної промисловості та ін. у довгостроковому контексті очевидна орієнтація України на європейські інтеграційні структури, що розвиваються на основі ЄС. Група фахівців
Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України під керівництвом В. Сіденка обгрунтовано сформулювала основні завдання зовнішньоекономічної політики України щодо ЄС та країн-членів цієї організації:

-якомога повніша реалізація у відносинах з ЄС загальних принципів торгово-економічного співробітництва;

-своєчасне і комплексне вжиття економічних та політичних заходів, необхідних для початку переговорів з ЄС щодо створення в перспективі зони вільної торговлі;

-здобуття послідовної підтримки з боку ЄС у питання якнайшвидшого приєднання України до ГАТТ, Світової організації торгівлі (СОТ);

-забезпечення безперешкодного доступу основних експортуємих товарів і послуг України на ринки ЄС;

-здобуття стабільної фінансової підтримки і технічної допомоги для успішного проведення ринкових перетворень в економіці України.

Важливим є розуміння об’єктивно обумовленої етапності в реалізації інтеграційних пріоритетів України в Західній Європі з відповідною орієнтацією як внутрішньої, так і зовнішньоекономічної політики (табл. 1).

Таблиця 1

Етапи реалізації зовнішньоекономічної політики України стосовно ЄС

|Етапи та головні завдання |Особливості |
| |зовнішньоекономічної |
| |політики |
|1. Створення умов для розвитку співробітництва та| |
|інтеграції (4-5 років) | |
|успішне проведення внутрішніх економічних |Експорт: підтримання |
|перетворень щодо створення ринкового середовища, |загальних масштабів і |
|адаптованого до умов взаємовигідного |динаміки, швидка реакція |
|співробітництва з ЄС та його країнами-членами. |на поточні наявні |
|створення мікроекономічних передумов для |можливості збільшення; |
|майбутнього включення в європейські економічні |якісний розвиток |
|структури шляхом створення здатних до масштабної |традиційного експорту. |
|міжнародної кооперації великих фірм, |Імпорт: стимулювання |
|фінансово-промислових груп. |ввезення дефіцитної |
|адаптація законодавства України до вимог ГАТТ/СОТ|сировини та |
|і початок його пристосування до вимог |напівфабрикатів, |
|гармонізованого та уніфікованого законодавства |продукції критичного |
|ЄС. |імпорту; імпорт |
|визначення пріоритетних галузей і секторів |комплектуючих деталей, |
|української економіки, що мають порівняльні |вузлів, компонентів в |
|переваги у світовій і європейській економіці, |межах кооперації; закупка|
|динамічне нарощування їх експортного потенціалу, |ліцензій, ноу-хау і |
|в т.ч. за рахунок залучення кредитів та прямих |обмеження ввозу окремих |
|іноземних інвестицій з країн-членів ЄС. |товарів непершочергової |
|вибіркове підключення до тих проектів |потреби; вибірковий |
|європейського співробітництва та інтеграції, де |протекціонізм. |
|Україна здатна дотримуватися жорстких міжнародних|Промислова і |
|вимог і стандартів, апробація конкретних |науково-технічна |
|механізмів включення України до європейських |кооперація: створення |
|економічних структур. |умов для |
|розвиток договірних відносин з ЄС, одержання |науково-технічної |
|більш вільного доступу до Загальної системи |кооперації; активізація |
|преференцій європейських співтовариств від 1971 |роботи з патентування в |
|р. |країнах ЄС нових |
|використання фінансової допомоги ЄС з метою |технічних рішень і |
|подалання тимчасових ускладнень з платіжним |технологій. |
|балансом України, забезпечення критичного |Інвестиційне |
|імпорту, стабілізації грошової системи і |співробітництво: |
|подолання високих темпів інфляції за умов |формування умов для |
|розвитку виробництва, створення інституційної |масштабного залучення |
|основи ринкової економіки та динамізації |іноземних інвестицій із |
|прогресивних структуних зрушень. |країн ЄС; співпраця з |
| |фінансово-кредитними |
| |організаціями ЄС; |
| |ефективне використання |
| |технічної допомоги. |
|2. Прискорена адаптація і початок входження в | |
|європейські економічні структури (6-10 років) | |
|прискорений вихід і закріплення на спільному |Експорт: селективний |
|ринку ЄС українських виробників товарів і послуг |розвиток |
|в пріоритетних міжнародноспеціалізованих сферах і|виробничо-експортного |
|секторах української економіки. |потенціалу; |
|суттєве розширення і поглиблення процесу |диверсифікація |
|вибіркового входження України в європейські |традиційного експорту; |
|економічні структури, насамперед через розвиток |розвиток експорту на |
|великих інтернаціоналізованих фірм, ФПГ, і |основі високих технологій|
|створення тим самим передумов для майбутньогї |у пріоритетних для |
|комплексної інтеграції в європейські структури |України галузях; |
|економіки країни в цілому. |розширення експорту |
|значна диверсифікація форм економічної і |послуг. |
|науково-технічної взаємодії з особливою увагою на|Імпорт: лібералізація, |
|розвиток стійких і комплексних форм міжнародної |збагачення внутрішнього |
|науково-технічної та виробничої кооперації. |ринку товарами світового |
|за умови досягненняпринципової згоди ЄС на |гатунку виробничого і |
|створення в перспективі з Україною зони вільної |невиробничого споживання;|
|торгівлі - проведення переговорів з ЄС і |впровадження сучасної |
|підписання комплексної угоди щодо поступового |системи сертифікації |
|створення зони вільної торгівлі, що передбачала б|якості імпортних товарів |
|повне скасування мита та аналогічних податків і |і послуг. |
|зборів кількісних та будь-яких інших |Промислова і |
|адміністративних обмежень на шляху вільного |науково-технічна |
|переміщення товарів і послуг, застосування |кооперація: |
|національного режиму внутрішнього оподаткування |інтенсифікація |
|до товарів і послуг іншої сторони. |науковотехнічної та |
|прийняття єдиних правил щодо регулювання |розгортання у |
|економічних та науково-дослідницьких |пріоритетних галузях |
|взаємовідносин; досягнення приблизної |науково-виробничої |
|адекватності законів України і країн ЄС у таких |кооперації із залученням |
|сферах: митне законодавство, законодавство про |конкурентоспроможних |
|компанії, банківську справу, бухоблік компанії та|підприємств України; |
|податки, інтелектуальну власність, охорону праці,|виробнича кооперація і |
|фінансові послуги, правила конкуренції, державні |формування міцного |
|закупки, охорону здоров’я та життя людей, охорону|експортноспроможного |
|тварин і рослин, навколишнє середовище, захист |сектора економіки. |
|прав споживачів, непряме оподаткування, технічні |Інвестиційне |
|правила і стандарти, законодавство та нормативні |співробиництво: |
|правила стосовно ядерної енергії, транспорт. |селективне стимулювання |
|поступове створення передумов для подальшої |іноземних інвестицій; |
|лібералізації економічних зв’язків - в сфері |експорт капіталу з |
|переміщення капіталів та робочої сили з |орієнтацією на |
|підвищенням ступеня координації |перспективні зарубіжні |
|зовнішньоекономічної та загальноекономічної |ринки товарів. |
|політики. | |
|3. Комплексна інтеграція в європейські економічні| |
|структури (10-20 років) | |
|інтеграція економіки України в цілому в |Оптимізація масштабів і |
|європейські економічні структури, сформованя на |структури експорту, |
|основі ЄС. |імпорту, глибока |
| |виробнича, |
| |науково-технічна |
| |кооперація, ефективне |
| |інвестиційне |
| |стимулювання. |

Принципове значення для реалізації ефективної політики України є інтенсифікація її дво- або багатосторонніх зв’язків, активна участь в діяльності міжнародних економічних організацій.

Україна стала членом МВФ, Світового банку, ЄБРР, а також має статус спостерігача в ГАТТ. Україна вирішує практичне питання співпраці в структурі ГАТТ/СОТ, інтенсифікує свою політику щодо інших впливових міжнародних організацій, насамперед Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

2. Інтеграція України у світове господарство [1991-1997 рр.]

Розглядаючи інтеграцію України у світове господарство в контексті розвитку світової економіки, можна виділити такі елементи, що характеризують стан взаємодії України і світової економіки: структуру національної валютної системи, географічну і продуктову структуру зовнішньої торгівлі, кількість іноземних інвестицій у національну економіку, участь у міжнародних міграційних процесах.

Таким чином, стан інтегрованості республіки України у світову економіку на 1991 р. визначався такими параметрами:
- національна валюта - рубль СРСР, неконвертована валюта;
- курс фіксований;
- валютна біржа відсутня;
- власні валютні резерви відсутні;
- зовнішня торговля жорстко контролювалася шляхом ліцензування та квотування;
- були відсутніми іноземні інвестиції в національну економіку;
- НБУ було сформрвано тільки в 1992 р.;
- географія і структура експорту і імпорту визначалися інтеграційними позиціями СРСР. Основна частка у зовнішній торговлі припадала на країни соціального табору і центрально-планової орієнтації;
- міграційні процеси існували тільки в межах респеблік СРСР.

На 1997 р. склалася така ситуація:
- було введено національну валюту України - гривню;
- валютний курс плаваючий у межах валютного коридору;
- функціонує у щоденному режимі УМВБ;
- утворилися валютні резерви;
- Україна стала членом МВФ;
- Зовнішня торговля стала ліберальною;
- У червні 1997 р. Україна стала 138-ю державою, яка прийняла на себе зобов’язання виконувати статтю 8 статуту МВФ. Це означає, що гривня

України стала конвертованою валютою з поточних операцій.

Зовнішня торгівля України

На 01.01.97 Україна торгувала вже з 183 країнами світу. Найбільший обсяг експорту припадав на Росію - 38,7% від загального обсягу експорту.
Загальний обсяг зовнішньої торгівлі у 1996 р. становив 32365,2 млн. дол., в т.ч. експорт - 14061,7 млн. дол., імпорт - 18203, 5 млн. дол. Дефіцит торговельного балансу дорівнював 4141,8 млн. дол.[2]

Загальний обсяг зовнішньої торгівлі послугами становив 5534,18 млн. дол., в т.ч. експорт - 4745,6 млн. дол., імпорт - 787,54 млн. дол.

В структурі зовнішньої торгівлі виділяються: продукція тваринництва, яка становить 4,2% експорту; продукти рослинного походження - 6,2%; продукція харчової промисловості - 9,1%; хімічної промисловості - 11,7%; металургічного комплексу - 32,3%; вироби транспорту - 4,5%.[3]

Структура зовнішньої торгівлі конкретно відбиває сировинний, факторний потенціал України.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: сочинение язык, конспект урока 7 класс.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата