Затрати виробництва, ціна і прибуток

| Категория реферата: Рефераты по экономике
| Теги реферата: здоровый образ жизни реферат, реферат финансовый
| Добавил(а) на сайт: Nikulaichev.

Кожний переділ, за винятком останнього, являє собою завершену фазу обробки сировини, кінцевий продукт обробки, а напівфабрикат особистого виробництва. Напівфабрикат власного виробництва використовують не тільки в наступних переділах свого виробництва, але і реалізують на сторону іншим підприємствам як покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати. Собівартість кінцевого продукту буде складатись з суми затрат всіх переділів.

Нормативний метод є значним досягненням економічної науки. Суть його зводиться до того, що витрати на виробництво обліковується з поділу їх на 3 елементи обліку.
1) витрати в межах норми;
2) зменшення або збільшення витрат порівняно з нормою внаслідок змін норми під впливом технічного прогресу.

Нормативний метод обліку застосовують, як правило в масових і серійних виробництвах різної і складної продукції, яка складається з великої кількості деталей. Це найбільш прогресивний метод, який дозволяє ефективно використовувати дані обліку для виявлення резервів зниження собівартості і оперативного управління виробництвом. Найважливішим його елементом є своєчасне виявлення відхилень від норм і облік змін норм.

Особливістю нормативного методу обліку затрат є наявність і можливість поточного і попереднього контролю за витратами як по одним документам проводиться відпуск матеріалів, сировини, палива, нарахування зарплати по встановленим нормам затрат. В них проставляються ліміти, нори затрат матеріалів, нормований час і розцінки на оплату праці.

Ціна.

Важливим економічним важелем ринкового господарства є ціна. За допомогою ціни виражається вартість усіх видів продукції, послуг та ресурсів, вимірюються економічні величини обсягів виробництва, обігу і споживання, основних оборотних фондів, складові валового національного продукту тощо. Ціни слугують інструментом управління в будь-який економічній системі. Водночас ціна приховує так багато складностей, що її можна назвати “економічним атомом”. У світовій економічній науці їй присвячено багато досліджень, в яких висловлені різні підходи і думки.

Ціна з’явилась водночас із грошима. Як тільки останні почали відігравати роль товарного еквіваленту, виразника міри вартості, відразу ж виникло запитання: “А скільки грошей треба сплатити за цей товар, тобто яка його ціна?”.

Отже, поява грошей породила проблеми цін, їх величини й способу визначення, або механізму ціноутворення. Що ж таке ціна! У кожному підручнику з економіки або словнику сказано, що ціна – грошовий вираз вартості товару. Вона є об’єктивною економічною категорією, яка визначає функціонування всіх сфер виробництва, розподілу, обміну і споживання. Ціна
– величина не постійна. Вона, як правило, не збігається з вартістю. Вона може бути вищою від вартості при дефіциті товарів на ринку або нижчою при їх надлишку, залежить також від купівельної спроможності грошової одиниці.

До недавнього часу у вітчизняній економічній літературі підкреслювалося, що ціна повинна відображати суспільно необхідно затрати країн. Однак якщо це правильно з точки зору ідеально-теоретичної моделі, то в практично-ринковому середовищі ця теза потребує коректив.

Коли йдеться про ринкові ціни, необхідно враховувати те, що ціни відображають не тільки стадію виробництва, а й стадію обміну, зокрема конкретне співвідношення попиту й пропозиції, що склалися на ринку, зумовлене передусім споживною вартістю товарів. Тобто, коли попит на певний вид товару перевищує пропозицію, то ціна на ринку буде більшою від суспільно необхідних витрат праці на його виготовлення, й навпаки. Таким чином, в основі товарних цін лежать не суспільно необхідні витрати праці, а ринкова вартість, що забезпечує відтворення виробництва у галузях відповідно до виявленої ринком суспільної потреби.

При розширеному відтворенні, властивому сучасній економіці, де значна частина прибутку спрямовується на виробниче споживання, ринкова вартість відхилятиметься від вартості виробництва. Слід зауважити , що на ринкову вартість впливає ще один фактор – органічна будова виробничих фондів
(відбиває співвідношення між функціонуючими у виробництві уречевленою та живою працею).

Метод визначення ціни.

Найпоширенішим і досить, простим є метод за яким ринкова ціна визначається двома кількісними величинами: витратами виробництва
(собівартістю) та середньою величиною прибутку. Така ціна являє собою ціну виробництва.

Нагадаємо, що ціна виробництва є сумою витрат виробництва та середнього прибутку на авансовий капітал:

ЦВ=ВВ(С)+СП

де ЦВ – ціна виробництва

ВВ(С) – витрати виробництва (собівартість)

СП – середній прибуток

Завдяки продажу товарів за цінами виробництва в усіх галузях у разі однакових витрат на виробництво товарів підприємці одержують рівний прибуток. Нормативною умовою комерційного розрахунку на підприємствах будь- якої галузі господарства є продаж товарів за цінами виробництва.

Отже, суспільно необхідні витрати праці історично й логічно виступають формою вартості, що передує ціні виробництва. Але вона на певному етапі еволюції виробництва зазнає такого впливу органічної будови виробничих фондів, що трансформується у ціну виробництва. Сприяє її утворенню міжгалузева конкуренція. Оскільки суперництво між підприємцями всіх галузей економіки за найбільш прибуткове вкладення капіталу в процесі міжгалузевої конкуренції і органічна будова виробничих фондів – постійно діючі фактори, то ціна виробництва має, по-перше тенденцію відхилятися від суспільно необхідних затрат праці, а по-друге, виступає безпосередню основою утворення ринкових цін товарів.

Тенденція утворення (в результаті міжгалузевої конкуренції) середньої норми прибутку диктує певні правила “поведінки” кожного підприємця. Перші в комерційному розрахунку слід керуватися передусім загальним нормативом вигідності вкладення капіталу в будь-яку галузь. Цим нормативом слугує отримання при реалізації товарів ціни виробництва, а отже й середньої норми прибуткую Друге: підприємець мусить враховувати, що він не витримає конкуренції і розориться, якщо собівартість продукції його підприємства
(фірми) буде перевищувати суспільно нормальні витрати виробництва на одиницю продукції. Третє: підприємець повинен постійно дбати про те, щоб індивідуальна ціна продукції (на його підприємстві) була меншою за суспільну ціну виробництва. Тоді він, реалізуючи свої товари за ціною виробництва, не тільки буде одержувати нормальний (середній) прибуток, а й додатковий доход.

Суть ціни.

Суть ціни, її економічна роль розкривається в функціях, які вона виконує. Насамперед ціна виконує вимірювально-інформаційну функцію. З її допомогою здійснюється, по-перше вираження в грошовій формі вартості натуральних обсягів ресурсів, витрат і результатів, а також різних показників, використаних у господарській практиці: по-друге, вимірювання й облік витрат суспільної праці.

Друга функція – підтримка збалансованості й рівноваги у господарстві.
Через ціни здійснюється зв’язок між виробництвом і споживанням, пропозицією і попитом. Оскільки ціна є формою економічного зв’язку виробника із споживачем, остільки вона відіграє активну роль у регулюванні пропозицій і встановлені стабільного розвитку галузей народного господарства.

Ринкові ціни виконують також розподільчу функцію. Вони визначають розподіл вартості суспільного продукту й національного доходу, покриття витрат виробництва, створення нагромаджень у галузях, на підприємствах, а також впливають на формування доходів певних соціальних верств населення.