Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9 | Следующая страница реферата

Державна стратегія економічної безпеки повинна бути прив'язана до реального часу (15-20 років) і стати орієнтиром при прийнятті найважливіших політичних і господарських рішень. Довгостроковий характер державної стратегії економічної безпеки вимагає не тільки позначення в ній кінцевих цілей, але і виділення етапів їхнього досягнення.
При цьому глибина сучасної кризи і безліч погроз роблять необхідним концентрацію уваги на першочергових негайних заходах.

Розробка стратегії економічної безпеки, додання їй нормативного характеру в процесі прийняття політичних і господарських рішень, включення в механізм керування суспільними процесами індикаторів, що сигналізують про появу погроз, ефективні заходи по їхньому відображенню - такі головні напрямки діяльності держави як гаранта економічної безпеки країни.

Розробка програми першочергових заходів для забезпечення економічної безпеки Росії і практичних кроків у цьому напрямку повинні спиратися на чітке усвідомлення сучасних погроз.

Руйнування науково-технічного потенціалу і деіндустріалізація економіки. Серйозну і дуже реальну погрозу економічній безпеці країни представляють згортання фундаментальних досліджень, розпад науково- дослідних колективів і конструкторських бюро світового класу, різке скорочення замовлень на цілком конкурентноздатну продукцію, "витік мозків" з Росії. Не менш серйозною небезпекою є відхід висококваліфікованих фахівців і робітників зі сфери своєї професійної діяльності в сектори економіки, які виявились більш престижними і високооплачуваними.

Істотно змінюється структура промислового виробництва, у якому усе більше починають переважати сировинні галузі – паливна промисловість і металургія – при скороченні питомої ваги фінішних галузей – машинобудування, хімічної, легкої і харчової промисловості.

При загальному спаді промислового виробництва в січні-вересні 1994р. на 23,1% у порівнянні з відповідним періодом 1993р. у ще великих масштабах скоротився випуск високоефективних видів промислової продукції: персональних ЕОМ - на 26-46%, металорізальних верстатів – на 86%, вантажних автомобілів, що працюють на стиснутому і зрідженому газі – на
98%.

Небезпека втрати продовольчої незалежності країни. Загострення цінових диспропорцій між промисловістю і сільським господарством, відмовлення від розумного патерналізму стосовно вітчизняних виробників і практично повне відкриття внутрішнього ринку для імпорту продуктів харчування – усе це підриває базу для самозабезпечення країни продовольством. Але це не означає проведення курсу на повну ізоляцію країни від світового ринку.
Світова практика виробила ряд важливих і надійних підходів до рішення даної проблеми, серед них – гнучкий і ефективний захист вітчизняних виробників, регулювання співвідношень, що дозволяють весь імпорт продуктів харчування покривати експортом також продуктів харчування, виробництво яких більш ефективне.

Зараз створюється погроза втрати продовольчої незалежності країни, що стане фактом, що здійснився, якщо небезпека не буде вчасно усвідомлена і не будуть прийняті радикальні заходи для її відображення.

Ріст безробіття й ослаблення трудової мотивації. Ріст безробіття, негативний сам по собі, викликає особливу тривогу тоді, коли безробіття здобуває масовий і застійний характер.

Безробіття збільшує навантаження на зайнятих, переносячи на них витрати по змісту свого роду соціальних утриманців, тобто вона вкрай нераціональна і неефективна з економічної точки зору. За масове безробіття приходиться розплачуватися усім у першу чергу зниженням рівня життя, тому що на підвищення продуктивності праці розраховувати не приходиться.
Нарешті, безробіття згодом неминуче веде до втрати кваліфікації і трудових навичок, що знов-таки завдає серйозної шкоди економіці.

Істотну погрозу соціальної стабільності й економічної безпеки представляє і різке посилення диференціації в доходах різних груп населення. Світовим досвідом доведено, що якщо децильный коефіцієнт перевищує відношення 1:10, то суспільство вступає в зону соціальної нестабільності. Якщо в найбільш розвинутих європейських країнах співвідношення в доходах 10% найбільш забезпечених і 10% найменш забезпечених груп населення коливається у відношенні 1:6-8, то в нас же це співвідношення росте, досягнувши до осені 1994р. 1:13.

Також сьогодні різко порушена структура особистих доходів населення по джерелах їхнього утворення. Якщо ще в 1993р. 2/3 особистих доходів формувалися за рахунок оплати праці, то в першому півріччі 1994р. ця частка знизилася до 50%, а в 1995р. вона упала до 41%. Подібної структури особистих доходів населення немає в жодній розвиненій країні і світу.
Частка оплати праці в них не менш 60-65%.

Така структура особистих доходів підриває основи трудової мотивації поводження. Працювати ефективно і продуктивно стає невигідним і малоприваблюючим. А це вже серйозна погроза економічної безпеки країни.

Істотне збільшення зовнішнього боргу. В умовах наростаючої економічної кризи і штучного стримування ділової й інвестиційної активності російське керівництво усе ширше використовує зовнішні запозичення для "латання дір" у фінансовій системі. Строго говорячи, використання іноземних позик саме по собі не є чимось негожим і небезпечним. Навпроти, воно може стати потужним важелем підйому економіки, її технічного переозброєння, підвищення конкурентноздатності виробленої продукції. Усе питання в цільовому використанні позик і в масштабах державного боргу.

Про неефективність зовнішніх запозичень наочно свідчить сам хід економічного розвитку: триваючий спад виробництва, погіршення його структури, зниження інвестиційної активності. Особливу тривогу викликає орієнтація на покриття дефіциту федерального бюджету за рахунок зовнішніх позик. Розмір зовнішнього боргу складе до кінця 1995р. 130 млрд. американських доларів. Це в півтора з зайвим разів більше, ніж зовнішній борг Радянського Союзу до моменту його розпаду. До того ж частка Росії у валовому внутрішньому продукті колишнього СРСР складала 65%, а в 1995р. абсолютний обсяг ВВП складе приблизно 32% від обсягу ВВП колишнього СРСР.

З обліком усіх цих факторів своєрідна "навантаження" зовнішнього боргу на ВВП виросте в 4,5 рази. Уже цього року на його обслуговування буде спрямоване понад 10 трлн. карбованців, чи близько 5% бюджетних витрат. В наступні роки вони будуть стрімко підвищуватися.

Усе це відбувається на тлі масштабного і слабко контрольованого відтоку валютних засобів, розташовуваних у західних банках. Таким чином, у наявності розвиток процесів, що представляють серйозну погрозу незалежності й економічної безпеки Росії.

Криміналізація економіки. В останні роки різко погіршується криміногенна ситуація в економічній сфері, що уже сьогодні становить реальну небезпеку. Криміналізація охопила практично всі області господарського життя – відносини власності, фінансову і банківську діяльність, виробництво, торгівлю і послуги, зовнішньоекономічні відносини.

По офіційним даним Держкомстату РФ, за січень-вересень 1994р. число економічних і посадових злочинів зросло на 15%, у тому числі виявлені факти шахрайства – на 2,9%, фальшивомонетництва – на 3,5%, хабарництва – на
17%.

Серйозну погрозу для економіки і насамперед для становлення сучасних ринкових структур представляють рекет у всіх його формах і терор стосовно працівників банків, керівникам державних і комерційних підприємств.

Усе це наносить серйозний економічний збиток і не може не робити вкрай негативного впливу на ділову активність і залучення закордонних партнерів.

Проблеми митного контролю. 8 років тому були закладені основи сучасної російської митної служби, що є правонаступником митного органа СРСР і дореволюційної Росії. Основна задача російської митниці - забезпечення економічної безпеки країни в області зовнішньоекономічної діяльності.

Сьогодні існує досить багато факторів, що містять погрозу економічній безпеці Росії. Найбільш серйозні з них наступні: перевага в експорті сировинних товарів і втрата традиційних ринків збуту машинотехнічної продукції; спроби західних країн встановити контроль над російським ринком стратегічно важливої сировини, технологій, транспорту й інформації; залежність Росії від імпорту багатьох видів споживчих товарів, значний зовнішній борг і залежність від іноземних кредитів; прозорість митного кордону з боку СНД; наявність злочинного бізнесу.

Зазначені вище обставини визначили митній системі особливий статус.
Митниця - єдина в країні силова структура, що, виконуючи правоохоронні функції, одночасно зобов'язана формувати федеральний бюджет: збирання податкових платежів і зборів від зовнішньоекономічної діяльності вище, ніж від "внутрішньої" реалізації товарів і послуг.

На території Карелії знаходяться три митниці: Петрозаводська,
Сортавальська і Костомукшська, що входять до складу найбільшого в країні
Північно-Західного митного керування Росії. Що бачиться очима місцевих
"митарів"? Які проблеми? Добре знаємо, що в очах обивателя митницю нерідко представляють ненаситним фіскалом, що кривдить і оббирає своїх співгромадян. Мова йде в першу чергу про високі ставки імпортних мит.
Дійсно, у розвитих країнах рівень імпортних мит відносно низький, у менш розвитих і що розвиваються - досить високий. До категорії яких країн відноситься Росія - висновок зробити неважко. Однак у найближчому майбутньому буде преважати тенденція до їхнього зниження, оскільки формально цього вимагає наша участь у міжнародній торговій системі.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: сочинение егэ, ответы по математике.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9 | Следующая страница реферата