Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата

Стаття 40. Виправданий ризик

(1) Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
(2) Ризик визнається виправданим, якщо мети, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обгурунтовано розраховувала, що здійснені нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.
(3) Забороняється вчинення діяння, пов'язаного з ризиком, якщо воно зазнаки створювало загрозу для життя багатьох людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

Розділ X

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Стаття 41. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності

(1) Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі акта амністії або помилування.
(2) Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється
Кримінально-процесуальним кодексом України.

Стаття 42. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим розкаянням

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину добровільно з'явилася із зізнанням, щиросердо покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Стаття 43. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Стаття 44. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки

(1) Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
(2) У разі порушення умов передачі на поруки особу може бути притягнено до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

Стаття 45. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

(1) Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) один рік - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який згідно із законом може бути призначене покарання менш суворе, ніж обмеження або позбавлення волі;
2) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який згідно із законом може бути призначене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;
3) шість років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
(2) Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1 - 5 частини першої цієї статті, подвоюються, але не можуть перевищувати п'ятнадцяти років.
Варіант: частину другу виключити.
(3) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
(4) Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначене довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначене і заміняється позбавленням волі.
(5) Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 407 - 409, 413 цього Кодексу.

Розділ ХІПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ

Стаття 47. Поняття покарання та його мета

(1) Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом позбавленні та обмеженні прав і свобод засудженого.
(2) Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
(3) Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Стаття 48. Види покарань

(1) До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань:
1) штраф;
2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
4) виправні роботи;
5) службові обмеження для військовослужбовців;
6) конфіскація майна;
7) арешт;
8) обмеження волі;
9) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
10) позбавлення волі на певний строк;
11) довічне позбавлення волі.
(2) Спеціальним законом може бути передбачено застосування покарання у вигляді смертної кари за вчинення злочинів в умовах воєнного стану.
Варіант: виключити з проекту вид покарання "конфіскація майна".

Стаття 49. Основні та додаткові покарання

(1) Основними покараннями є виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.
(2) Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.
(3) Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.
(4) За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.
(5) Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 361 та 365 цього Кодексу.

Стаття 50. Штраф

(1) Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині, а також у статті 71 цього Кодексу.
(2) Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від чотирьох до тисячі встановлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
(3) Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його прямо передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, крім випадків його застосування відповідно до статті 71 цього Кодексу.
(4) У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити його таким покаранням, як виправні роботи.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: мир рефератов, изложение 3 класс.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата