Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата

У процесі відображення беруть участь три об'єкти: відображуваний
(слідоутворюючий), відображуючий (слідосприймаючий), в результаті чого виникає відображення-слід.

Відображуваний об'єкт — це звичайна реальність у конкретний момент часу, як то: люди, події, явища, факти, моменти часу, речі, відносини, тварини, машини та інструменти. Він взаємодіючий і, як правило, є причиною впливу і слідоутворення; він сам джерело енергії взаємодії чи отримує її від іншого джерела.

Відображуючий об'єкт — це будь-яке матеріальне тіло живої і неживої природи, який під час взаємодії змінює свої зовнішні ознаки і внутрішні властивості, відтворює (копіює) властивості слідоутво-рюючого об'єкта. Це всі матеріальні тіла, які перебувають у агресивному стані.

Відображення — це результат процесу відбиття, сліди в широкому розумінні (матеріальні та ідеальні). У неживій природі відображення являють собою сліди — механічної, електричної, фізичної, хімічної та ін. взаємодії
(сліди взуття, знаряддя злому, транспорту, короткого замикання, вибуху, радіоактивності тощо). Механізм дії відображення опосередкований об'єктами взаємодії та енергією взаємодії. Головним чином слід являє зміни слідосприймаючого об'єкта (відображуючого). Однак відображення може бути утворено за рахунок третього об'єкта, наприклад, речовини, яка є на одному із взаємодіючих об'єктів (кров на руці, фарба на знарядді злому). У цьому разі слідовідображення і слідоутворюючий об'єкт — різні предмети.
Слідосприймаючий об'єкт у цьому випадку має назву носія сліду на відміну від самого сліду, який можна відокремити від носія.

Відображення може виникнути внаслідок проміжного об'єкта, який знаходиться між відображуваним і відображуючим об'єктами, наприклад, рідке, газоподібне, сипуче середовище. Такі матеріальні проміжні об'єкти називаються каналами зв'язку процесу відображення, каналом передачі інформації від слідоутворюючого об'єкта до слідосприймаючого (так передаються звукові сліди, оптичні сигнали). Слідом-відображенням в даній процедурі є проміжний об'єкт, його енергетичний стан у визначений момент часу.

Відображення людини проходить на рівні суспільної свідомості, тут слідами-відображеннями є уявні образи — "сліди пам'яті, що виникають у свідомості людини, яка думає. У зв'язку з цим утворення слідів пам'яті не можна зводити лише до механічного копіювання або переносу інформації. Досі цей процес не можна вважати пізнаним до кінця. В ньому залишається ще багато білих плям.

Таким чином, методологічну роль теорії відображення як всезагальної властивості матерії для науки криміналістики взагалі і теорії механізму вчинення злочину зокрема можна сформулювати так:

По-перше, усезагальна властивість матерії відображення дозволяє події злочину інтерпретувати як процес відображення і слідоутворення. Якщо існують події в дійсності або існували в минулому, то обов'язково мають бути відображення-сліди. Останнє збільшує число джерел інформації, існують не тільки традиційно тверді носії інформації, але й сипучі, рідкі, газоподібні і т. п.

По-друге, положення теорії відображення про те, що слід- відображення не може існувати окремо від відображуючого об'єкта, в судово- слідчому процесі визначає кінцеву мету дослідження. Практично це означає: якщо є слід, то обов'язково повинен бути предмет, який його залишив.

По-третє, положення теорії відображення про те, що відображуване існує незалежно від відображуючого, орієнтує слідчого на те, що ступінь копіювання слідоутворюючого об'єкта, повнота передач його рельєфу залежить тільки від матеріалу контактуючих об'єктів і механізму взаємодії, але не залежить від суб'єкта дії. Останній, в силу своїх професійних знань і процесуального стану, може одержувати із джерела більше або менше інформації, але кількість відображуваної первинної інформації залишається незмінною. Тому, використання однакових засобів дослідження одного і того самого джерела дозволяє одержувати однозначні результати і таким чином перевіряти обгрунтованість раніше проведених досліджень.

Види взаємодії у структурі механізму злочину та їх енергетична сутність.

Взаємодія між двома об'єктами являє поодинокий акт відображення і утворення слідів відображення. Злочинна діяльність — це довгий ланцюг взаємодій: людей, тварин, організмів і неживих тіл. У свою чергу, під час взаємодії виявляється один або декілька видів рухів. Візьмемо, приміром, механічний рух, який створює уявлення про переміщення предметів на місці події; хімічний викликає утворення кіпті, іржі, слідів горіння тощо.

При взаємодії об'єкти обмінюються енергією (механічною, хімічною, електричною і т. п.), необхідною для слідоутворення, тобто виконання певної роботи. За кількістю видів рухів, що беруть участь у взаємодії, останні ділять на прості та складні, опосередковані та безпосередні, контактні та безконтактні.

Взаємодія вважається простою, якщо в основі слідоутворення лежить один вид руху, більшість слідів в трасології утворюється при одному виді руху — механічному. Складною називається взаємодія, коли у слідоутворенні бере участь декілька видів рухів. Як, наприклад, при короткому замиканні електричних проводів під час пожежі. Через падіння перекрить (механічний рух) проводи вступають у контакт, потім виникає електрична взаємодія, тобто відбувається плавлення металу на місці контакту, а закінчується хімічною взаємодією — утворенням окису міді.

Основні види рухів матерії були названі Ф.Енгельсом, а саме: психічний (різновидність суспільного), механічний, фізичний, хімічний і біологічний.

Психічний рух — це вища і складна форма взаємодії і зв'язку, яка виникає при вчиненні злочину між суб'єктами та матеріальним середовищем органічного і неорганічного походження. Скажімо, погроза убивством, висловлена потерпілому, психічне насильство, створення психологічного контакту перед вербальними слідчими діями та ін. Психічна взаємодія суб'єкта з предметом неживої природи викликає формування нового знання і суб'єктивного образу.

Механічний рух — це переміщення тіл у просторі. Це найбільш очевидна форма руху, в якому беруть участь будь-які об'єкти живої і неживої природи. Всяке переміщення предметів обстановки являє собою слід, який змінює відношення речей та їхні зв'язки. Зникнення предмета або поява нового як слід-предмет, припустимо, залишений злочинцем на місці вчинення злочину. Сліди механічного походження майже завжди явні. Разом з тим є велика кількість слідів механічного походження, які існують на межі видимого або зовсім невидимого. Наприклад, сліди металізації, запахові сліди, сліди звуку, сліди мікрочасток і мікрооб'єктів тощо.

Фізичний рух здійснюється на молекулярному або атомарному рівнях. У світі сучасних поглядів ці процеси супроводжуються тепловими, магнітними, електричними, радіоактивними змінами у структурі взаємодіючих об'єктів, які у своїй більшості залишаються невидимими. У криміналістичних дослідженнях найчастіше використовуються термічні, електричні, радіоактивні сліди.

Хімічний рух відбувається на молекулярному рівні з виділенням або вбиранням енергії, при цьому проходить перетворення взаємодіючих об'єктів в третю — нову речовину. Хімічна взаємодія приводить до утворення слідів з новими ознаками, які відрізняються від тих, які мають взаємодіючі об'єкти.
Криміналістичне дослідження слідів хімічної взаємодії дозволяє встановлювати вид і ознаки взаємодіючих речовин (предметів), які існували до контакту. Так по слідах кіпті визначають вид пороху — димний або бездимний чи спалена інша речовина.

Біологічний рух являє собою фізіологічні процеси в живих організмах, рослинах, мікроорганізмах, внаслідок якого відбуваються процеси регуляції, росту, регенерації, відмирання та розклад тканин. Стосовно до події злочину дослідження механізму біологічного руху дозволяє встановити час виникнення та зникнення слідів, а отже, давність настання смерті, поховання та ін. Зараз виник новий напрям у судовій експертизі, який розв'язує саме ці питання. Сліди біологічного походження мають велике значення при розслідуванні злочинів.

Висновок.

Таким чином, розглянуті закономірності вчинення злочину, механізм його, криміналістичні засоби та методи збирання доказів складають елементи предмета науки криміналістики, визначення якої можна сформулювати так.

Криміналістика — наука про закономірності механізму злочину, виникнення джерел інформації про злочин і його учасників, закономірності збирання, дослідження, оцінювання та використання доказів і розроблених на грунті цих закономірностей спеціальних засобів і методів судового дослідження і запобігання злочинів (за Р.С.Бєлкіним).

Предмет криміналістичної методики є сукупністю часткових методик розслідування окремих видів злочинів, а також вчення про криміналістичну характеристику, вчення про класифікацію злочинів, вчення про розкриття злочинів по "гарячих слідах", формах і методах взаємодії з органами дізнання, державних ми, громадськими організаціями, окремими громадянами, які беруть участь у розкритті та розслідуванні злочинів.

Боротьба з організованою злочинністю, рекетом, охорона особистих і майнових прав громадян у ринкових умовах окреслили окрему задачу — розробка методів і технічних засобів експлуатації вибухонебезпечних об'єктів, які стали часто використовуватись мафіозними структурами. Сучасна боротьба зі злочинністю вимагає використання нових нетрадиційних джерел доказової інформації про сліди запаху, звуку, дослідження відбитків на молекулярному і атомарному рівнях — все це і висуває нові часткові завдання перед наукою криміналістикою, яка, використовуючи останні досягнення природничих і технічних наук, пристосовує ці методи та засоби для розв'язання окремих задач, трансформує їх у криміналістичну практику.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: изложение 9 класс, шпаргалки по праву бесплатно.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата