Поняття криміналістичної версії

| Категория реферата: Рефераты по криминалистике
| Теги реферата: курсовая работа на тему бесплатно, исторические рефераты
| Добавил(а) на сайт: Климцов.

Предыдущая страница реферата | 1 2

Додатково до основного плану нерідко складають різні допоміжні документи з метою систематизації зібраних матеріалів у кримінальній справі:

- «особові рахунки» - картки, до яких заносяться всі епізоди злочину, здійснені обвинуваченим;

У складних кримінальних справах (убивство, порушення правил охорони навколишнього середовища, громадської безпеки), злочинах у сфері економіки нерідко для розслідування формують бригаду слідчих, яку очолює досвідчений керівник слідчого підрозділу або слідчий в особливо важливих справах
Генеральної прокуратури. Аварії на транспорті, шахтах, значні розкрадання державного майна, як правило, розслідуються бригадою слідчих. Бригаді підпорядковують оперативні підрозділи, засоби зв’язку, криміналістичної та оперативної техніки, а також групи фахівців. Керівник групи (бригади) складає загальний план розслідування, де детально розробляється кожна версія, епізод. План обговорюється на оперативній нараді, до нього вносяться корективи і кожний член групи отримує завдання (наприклад, обробка однієї з версій, встановлення певного епізоду, проведення слідчої дії).
Слідчий згідно з одержаним завданням складає власний план його виконання
(наприклад, затримати особливо небезпечного злочинця) та погоджує його з керівником групи (бригади). Керівник групи регулярно проводить оперативні наради, на яких заслуховуються результати розслідування, а члени групи одержують нові завдання.
Планування окремої слідчої дії проводиться у зв’язку і в ході реалізації плану розслідування в кримінальній справі. Окремі слідчі дії не потребують складання письмового плану, особливо для досвідченого слідчого. Однак, незважаючи на це, слідчий робить замітки, визначає основні питання, обставини, які необхідно з’ясувати у ході слідчої дії.
У складних кримінальних справах, особливо в конфліктних ситуаціях, слідчі дії необхідно планувати (наприклад, при провадженні огляду місця події на великій території, групових обшуках, затриманні небезпечних злочинців, допиті звинувачених, що відмовляються, або лжесвідків). Планувати необхідно також окремі тактичні операції, якщо вони проводяться за складних умов.
План окремої слідчої дії або оперативного заходу складається з трьох елементів: конкретизація цілі, тобто обставин (питання), які необхідно з’ясувати та встановити; визначення тактичних прийомів і технічних засобів для встановлення обставин вчинення злочину; перелік матеріалів, довідкової інформації, необхідної для з’ясування обставин, визначення послідовності застосування прийомів і засобів одержання інформації, тобто реалізація тактичного задуму слідчої дії (використання матеріалів справи, речових доказів, логічних і психологічних прийомів).
Необхідно планувати допит (пред’явлення звинувачення, допит підозрюваного). Без попереднього плану ці допити не мають відчутного позитивного результату.
Будь-який план розслідування та окремої слідчої дії повинен бути конкретним. У плані неприпустимі такі завдання, як «встановити винність підозрюваного», «дати завдання органам міліції», «з’ясувати обставини вчинення злочину». Необхідно конкретно вказати, які саме обставини встановити, яке завдання доручити органам дізнання.

3. Версії і планування по справах податкових злочинів.

При розслідуванні фактів внесення перекручених даних у декларацію про доходи або приховання доходів (прибутку) або інших об'єктів оподатковування типовими обставинами, що вимагають встановлення, є:
• встановлення юридичного статусу суб'єкта злочину: фізична особа, фізична особа-підприємець без створення юридичної особи, юридична особа
(підприємство, організація) — чи пройшло воно державну реєстрацію;
• чи зобов'язана фізична особа або підприємство (організація) сплачувати податки;
• які види податків і інших обов'язкових платежів зобов'язана сплачувати особа (фізична, юридична);
• чи має особа (фізична, юридична) право на пільги по сплаті податків;
• який порядок ведення бухгалтерського обліку і представлення звітності на підприємстві;
• з якого моменту і яка фінансово-господарська діяльність здійснювалася платником податків;
• протягом якого часу здійснювалося внесення перекручених даних у документи бухгалтерського обліку і звітності;
• хто керував підприємством і ніс відповідальність за бухгалтерський облік у період перекручування зведень в обліку і звітності.
• хто безпосередньо причетний до здійснення злочину, хто його ініціатор;
• ким, коли і при яких обставинах були виявлені факти приховання об'єктів від оподатковування;
• які законодавчі і нормативні акти були порушені платником податків;
• які об'єкти оподатковування були приховані й у якому розмірі;
• який розмір податків, не сплачених із прихованих об'єктів оподатковування, яка загальна сума несплачених податків;
• які міри варто прийняти для відшкодування збитків;
• який використовувався спосіб приховання об'єктів оподатковування;
• які обставини сприяли здійсненню злочину
Типові версії, використовувані для побудови загальних і приватних, по конкретній справі при розслідуванні податкових злочині:
1) приховання об'єктів оподатковування здійснювалося за рахунок заниження виторгу (доходу) в заліково0відлікових документах;
2) приховання оподатковуваного прибутку здійснювалося за допомогою завищення даних про матеріальні витрати і незаконне списання устаткування і запасів;
3) приховання оподатковуваного прибутку здійснювалося шляхом фіктивного збільшення боргів, перерахування коштів підприємству, що користується пільгами на законній підставі;
4) мало місце списання боргів по податках на третю особу в розрахунку на його банкрутство (плановане або вже здійснене).
З урахуванням криміналістичної характеристики розглянутих злочинів і приведених вище типових версій в розвиток кожної з них можуть бути висунуті як загальні, так і приватні, тому що і приватні версії, засновані на конкретних даних, зібраних у справі.
Так наприклад, за версією про приховання оподатковуваного прибутку шляхом заниження виторгу (доходу) приватними версіями, що стосуються способів здійснення злочину і його суб'єктів, будуть наступні:
1) заниження виторгу здійснювалося внесенням перекручених зведень в обліково-звітну документацію;
2) найбільше ймовірно, що суб'єктами цих дій були керівник підприємства, головний (старший) бухгалтер;
3) перекручування зведень про виторг здійснювалося шляхом заниження кількості придбаних товарів, заниженням ціни реалізації товарів (послуг), шляхом оплати товаром (бартер);
4) у документи первинні, облікові і звітні внесені фіктивні записи, маються ознаки як інтелектуальної, так і матеріальної підробки.
Якщо такі дії мали місце, то документальними джерелами інформації будуть: шляхові аркуші, товарно-транспортні накладні, журнал обліку руху товарно- матеріальних цінностей договору, платіжні доручення, банківські виписки, баланс , звіт про фінансові результати діяльності. Зведення, що відображають фінансово-господарську діяльність, можуть бути відбиті в чорнових записах, що має бути знайдено. При виявленні і вилученні зазначених документів можуть бути призначені експертизи: техніко- криміналістична — для встановлення ознак матеріальної підробки; судово- економічна — для установлення фактів перекручування зведень, виду і розміру прихованого податкового об'єкта, та ін.
Поряд з версіями, що стосуються в основному роботи з документами, можуть бути висунуті і версії по вивченню особистісних якостей суб'єктів злочину, їхніх дій, зв'язків і т.п. Подібні версії можуть стосуватися обставин створення підприємства, його структури і статусу, керівника цього підприємства, головного бухгалтера, їхнього матеріального стану, умов життя, їхніх соціальних зв'язків (включаючи і злочинні), взаємин з ревізорами, аудиторами, податковими інспекторами і податковими поліцейськими. У версіях повинно бути відбито: коли і ким проводилася остання документальна перевірка; які її результати; яким чином зацікавлені особи пояснюють приховання прибутку.
Після побудови загальних і приватних версій може бути складений план з визначенням обставин, що вимагають встановлення, характеру і черговості виконуваних для цього дій.
Заплановані дії можуть бути організаційними, оперативно-розшуковими, слідчими.
До числа організаційних дій, що вимагають для свого здійснення тривалого часу і тому, як правило, призначуваних по даній категорії справ відразу після порушення кримінальної справи, відносяться: документальна ревізія, інвентаризація, запити у вищестоящі організації, запити в інформаційні центри й обліки, запити в податкові інспекції, запити в КРУ.
Оперативно-розшукові дії з використанням негласних сил і коштів — спрямовані на встановлення осіб, причетних до злочину, і обставин його здійснення.
Первісні слідчі дії: виїмка документів і їхній огляд, обшук, слідчий огляд, допит співробітників, керівника, бухгалтера, призначення і проведення експертиз, очні ставки.
Виїмка. Документи різного роду відіграють істотну роль при розслідуванні податкових злочинів. При всій скритності цих злочинів ті або інші дії, у тому числі пов'язані і зі злочинною діяльністю, неминуче знаходять своє відображення в документах. Тому на первісному етапі розслідування надзвичайно важливо вжити термінових заходів по виявленню і вилученню визначених документів.
Виїмка документів здійснюється в організаціях, підприємствах, установах, коли маються достовірна інформація про наявність у них шуканих документів.
Своєчасне вилучення документів здатне перешкодити злочинцям сховати сліди злочину. При розслідуванні податкових злочинів шукані документи вилучають у секретаріатах, бухгалтеріях, архівах, у керівників і т.п. Документи обліку операцій по розрахункових рахунках вилучають у відповідних банках і інших кредитно-фінансових установах. Деякі види документів можуть бути вилучені в контрагентів (договори, акти перевірок), у головної організації, у транспортних агентствах, в аудиторських фірмах і т.п.
Як орієнтир може бути позначений наступний перелік документів :
• реєстраційні документи організації (установчий договір);
• протокол загальних зборів, свідчення про реєстрацію;
• документи бухгалтерського обліку і звітності (бухгалтерські книги, регістри, звіти і баланси);
• накази, розпорядження, службова переписка, договори, книга обліку видачі доручень;
• документи обліку операцій по розрахункових рахунках (платіжні вимоги і доручення, картка зі зразками підписів осіб, наділених правом підпису грошових документів, і відбитком печатки організації, банківські виписки);
• первинні касові документи (касові ордери, касова книга)
Обшук. На первісній стадії розслідування обшук проводять для виявлення і вилучення приховуваних офіційних документів, а також чорнових записів, усіляких записок, номерів телефонів і прізвищ осіб, з якими зв'язані у своїй діяльності підозрювані, і інших документів. Фактор раптовості при обшуках по справах про податкові злочини незначний. Звідси не завжди позитивним є і результати даної слідчої дії. Разом з тим обшуки варто проводити, тому що при них можуть бути виявлені і вилучені важливі документи.
Місцями обшуку можуть бути ті ж приміщення, де проводилася виїмка. Разом з тим, як свідчить практика, найбільш ефективними виявляються обшуки за місцем проживання (керівника, бухгалтера), у їхніх гаражах, на дачах, у підсобних приміщеннях, в автомобілях і т.п.
У ході обшуку вилучають чорнові записи, неофіційну облікову документацію, документи, що містять необумовлені виправлення, підчищення, додрукування і т.п. Нерідко подібні неофіційні облікові документи дозволяють установити щире значення й обсяг тієї або іншої господарсько-фінансової операції. Ці документи уможливлюють зіставлення даних неофіційного обліку з даними бухгалтерської звітності. Виявлені відхилення можуть свідчити про приховання оподатковуваного об'єкта, про ухиляння від сплати податку.
Плануючи обшук і приступаючи до нього, необхідно враховувати, що неофіційний облік — це явище повсюдне, дія, здійснювана матеріально- відповідальними особами за власною ініціативою для самоконтролю і контролю.
Документами неофіційного обліку є записи в зошитах, на аркушах папера, у записних книжках, настільних календарях і т.п.
За допомогою вилучених і систематизованих документів неофіційного обліку, що відображають фінансово-господарські операції визначеного періоду, може бути отримане ширше уявлення про фінансово-господарську діяльність організації навіть у тому випадку, якщо офіційні документи «загублені» або бухгалтерський облік не вівся зовсім. Головне при роботі слідчого з неофіційними документами — це визначити спочатку їхню допустимість і відповідність. Неофіційні документи не мають реквізитів, ніде не реєструються, не підписані особою, що їх склала, і т.д. Усе це дає підставу виконавцям подібних документів стверджувати, що документ не більш ніж нереалізований проект, передбачувана, але нездійснена угода.
Слідчий огляд. По справах про податкові злочини найчастіше слідчий огляд здійснюється у відношенні документів, у яких відбиті фінансово-господарські операції. До огляду документів з урахуванням їх специфіки доцільно залучати фахівця.
У ході огляду документа встановлюють:
• вид документа (договір, накладна, рахунок-фактура і т.д. ),
• ким і коли виданий, виготовлений,
• ознаки зовнішнього вигляду (папір, барвники, спосіб нанесення тексту),
• зміст (які факти й обставини, важливі для розслідування, відбиті в документі),
• ознаки змін тексту, реквізитів, зовнішнього впливу.
При вивченні зовнішнього вигляду звертають увагу на відповідність форми документа загальноприйнятої для таких документів. При огляді документів термінової звітності звертають увагу на номери і дати видачі, чи зареєстрований документ у відповідному журналі обліку. При цьому доцільно перевірити правильність розрахунків у документах і їхню відповідність пропонованим вимогам.

Слідчому огляду підлягають також складські території, виробничі площі, транспортні і підсобні приміщення, кабінети керівника, бухгалтера
Предметом огляду можуть бути, неврахована сировина, невраховані товари, готова продукція, її сліди, устаткування, транспорт, що не складаються на балансі підприємства. Важливим буває встановлення в ході слідчого огляду площі цеху, складу; кількості і якості сировини, що зберігається, готової продукції, інших товарів.

Допит. По справах про податкові злочини допит доцільно починати з осіб, що виявила порушення, що здійснювали перевірку діяльності платника податків. Це можуть бути співробітники податкових органів, ревізори, аудитори. Допит цих осіб дозволяє установити обставини виявлення податкового злочину, усвідомити суть виявленого порушення податкового законодавства. Допит зазначених осіб не представляє особливої складності, тому що вони не зацікавлені в результаті справи і дають правдиві показання.
Очні ставки. Проведення очних ставок по справах про податкові злочини вимагає особливої уваги. Справа в тім, що істотні протиріччя, що виявилися, у показаннях осіб не є звичайно результатом безпам'ятності. Це усвідомлене прагнення однієї особи скласти провину на іншу особу. Мова йде про протиріччя в показаннях керівника і головного бухгалтера, керівника і підлеглих, керівника і представників інших організацій, з якими здійснювалися комерційні справи.

З огляду на, що основою протиріч у показаннях є помилкові показання одного з допитуваних, вирішувати питання про доцільність проведення очної ставки випливає з обліком того, чи можна одержати достовірні дані про обставини з інших джерел, якими доказами підтверджуються правдиві показання, як себе можуть повести на очній ставці допитувані.

Висновок

Роль версій у пізнанні в процесі розслідування надзвичайно велика. У зв'язку з цим існують дві проблеми, вирішення яких визначає ефективність розслідування, досягнення об'єктивної істини.
Перша проблема — пізнавальна роль версії, її функція як методу пізнання в конкретній області, який є судочинство.
Друга проблема — методи побудови версій у різних ситуаціях розслідування:

а) при обмеженій доказовій інформації, б) при відсутності доказової формації, в) при її значному обсязі.
Пізнавальна функція версії складається: а) у систематизації доказового матеріалу, б) його аналізі, в) обгрунтованому висуванні припущення, що визначає найбільш швидкий та ефективний шлях встановлення істини.
Методами побудови версій є їхній логічні основи — індуктивний метод, дедуктивний метод, аналогія. Пізнавальна роль версії полягає не тільки в тому, що вона може пояснити вже відомі слідству обставини злочину, а й у тому, що за її допомогою встановлюються нові обставини й факти, які не були відомі слідчому на момент висунення версії. Якщо версія виражає об'єктивну істину, то з її змісту аналітично можуть бути виведені не тільки ті висновки (факти), встановлення яких передувало висуненню версії, а й ті, які стали відомі після її висунення.
Знання про криміналістичні версії дає нам можливість не допускати помилок, як такі, що зустрічаються у юридичній практиці, так і таких, які зустрічаються в повсякденному житті і навіть у літературі. А саме : вислів
“версія свідка”, “версія потерпілого” в дійсності означають лише припущення, пояснення і аж ніяк не версії.
Цінність знань про версії полягає і в тому, що практичне значення типових версій було підтверджено останніми вдалими розробками на їх основі – типових програм дій оперативних груп, що отримують повідомлення про злочин.
Такі типові програми не рідко знаходяться на озброєні у чергових частинах органів внутрішніх справ. Вони базуються на мінімальній вихідній інформації, що дозволяє швидко та ефективно використовувати їх у невідкладних і термінових ситуаціях.

Використана Література

1. “Криміналістика. Підручник.” За ред. П.Д.Біленчука. - К.: “Атіка”
2001 р.
2. “Криміналістика” за ред. І.Ф.Герасимова та Л.Я.Дранкіна. - М.: “Вищя школа”, 2000 р.
3. “Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів.” За ред. В.Ю.Шепітько. – Харків, “Одисей”, 2001 р.
4. “Криміналістика (криміналістична техніка). Курс лекцій” за ред. П.Д.Біленчук, А.П.Гель, М.В.Салтевський. - К.: 2001р.
5. “Криміналістика”. - М.: 1995р.
6. “Криміналістика”. За ред. А.Ф.Волинського. “Закон і право”. - М.: 1999 р.
7. “Криміналістика”. Підручник для вузів. Р.С.Белкін. - М.: “Норма”, 2000 р.
8. “Криміналістична енциклопедія”. Р.С.Белкін. - М.: 1997 р.
9. Кримінально-процесуальний Кодекс України.
10. П.Кубрак, В.Мікулін, О.Павлючук, О.Садченко.журнал. “Пізнавальна сутність версії та принципи планування розслідування злочинів” // “Право
України”. 2001. № 8.
--------------------
[1][2] В.Ю.Шепитько “Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів.” Харків.стр.112.

2 Р.С.Белкин «Криминалистика. Учебник для вузов.» М., 2000г. стр. 210.
3 В.Ю.Шепитько “Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів.” Харків 2001. Стр. 345.

4 там же.
5 “Криміналістика (криміналістична техніка). Курс лекцій” Під ред.
П.Д.Біленчук, А.П.Гель, М.В.Салтевський К. 2001р. стр. 210-211.
6 Р.С.Белкин «Криминалистика. Учебник для вузов.» М., 2000г. стр. 320.

7 “Криміналістика. Підручник.” За ред. П.Д.Біленчука К. 2001р. стр. 268.

Скачали данный реферат: Ефремий, Faster, Kljukin, Afanasij, Апакидзе, Shihirin.
Последние просмотренные рефераты на тему: доклад на тему, ответы на сканворды в одноклассниках, виды шпаргалок, рефераты.

Claw.ru | Рефераты по криминалистике | Поняття криміналістичної версії

Поняття криміналістичної версії

Категории:

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки

Рефераты от А до Я

Полезные заметки