Предыдущая страница реферата | 6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 | Следующая страница реферата

Пропозиції на продаж і підписку дуже подібні, так як широка публіка запрошується придбати акції в компанії, яка випускає чи випустить їх. Пропозиція на продаж - це запрошення придбати акції у компанії, яка вже випустила їх в обіг. Існуючі акціонери продають акції будинку цінних паперів (брокерській фірмі чи емісійному будинку) за обговореною ціною. Будинок цінних паперів потім їх перепродає. Будинок цінних паперів підписується на пропозицію і також може організовувати субпідписку з іншими інвестиційними установами як засіб пониження ризику.

Пропозиція на підписку - це запрошення підписатись на цінні папери ще не випущені в обіг. Емісія таких цінних паперів може бути повністю підписана будинком цінних паперів, який зобов’язується, щоб весь випуск був реалізований за мінімальною ціною. Хоча акції і пропонуються широкій публіці, організатор може отримати дозвіл "розмістити" частину акції серед
"цільових" інвесторів. Коли ціни на акції підіймаються і чекання ринку досить оптимістичні, одним з шляхів забезпечити найбільш високу ціну акцій являється пропозиція продажу акцій через тендер. Мінімальна ціна емісії фіксована, і підписники запрошуються пропонувати свою ціну, вищу мінімальної. Акції потім передаються тим, хто запропонував більш високу ціну, по якій вони всі і будуть розібрані. Ця ціна також відома як ціна виконання.

Розміщення - це винахідливе розподілення акцій, які ще не були випущені в обіг, серед цільових інвесторів (клієнтів ) спонсора чи будинку цінних паперів.

Цільові інвестори - це частіше всього інституціональні інвестори.
Акції не пропонуються широкій публіці.

Розміщення набагато дешевше і, в залежності від місцевих правил, використовуються при невеликих емісіях, наприклад емісії невеликих компаній. Розміщення акцій може бути прийняті в лістинг Фондової Біржі, і обертатися на вторинному ринку Біржі. Пропозиція через посередника заключається в тому, що в цій пропозиції компанія чи спонсор флотації розміщує акції у посередників, які потім продають їх своїм клієнтам.

Офіційне надання Фондовій Біржі - це спосіб введення акцій компанії в лістинг, без випуску нових цінних паперів і розподілення серед нових інвесторів. Надання досить рідкісне явище, але можливо буде зручним способом для великої приватної компанії з значним числом власників, яка бажає стати акціонерною і отримати лістинг на фондовому ринку для своїх акцій. Широке коло акціонерів покликане забезпечити активний ринок по даним акціям. Біржа, однак може заборонити надання, якщо не існує широкого кола акціонерів.

Будинок цінних паперів сам пропонує ціну, на його думку найбільш підходящу для флотації. Рекомендації основані на таких факторах:
- поточне становище на ринку акцій;
- розмір флотації;
- ставлення інвесторів до компанії;
- майбутнє компанії.

Оцінка акції - це не точна наука, але для оцінки правомірності ціни на акцію будинки цінних паперів і інвестиційні банки використовують різні методи. Найбільш розповсюджені методи базуються на моделі оцінки середньої прибутковості або моделі оцінки дивідендів. До факторів, які враховуються при оцінці відносяться:
- ціни акцій подібних компаній в лістингу. Ціни акцій при флотації повинні показати інвесторам перспективний приріст по дивідендам і середній прибутковості, які порівнюються з такими ж у подібних компаній;
- можливе очікування інвесторів, що після підписання на акції в флотації, їх ринкова ціна зросте буквально зразу, забезпечуючи приріст капіталу іншими словами, при постановці ціни допустима невелика недооцінка акцій.

Напередодні флотації, будинок цінних паперів, від імені компанії може вказати ціновий коридор, в якому буде встановлена реальна ціна флотації.
Посередник повинен продавати випуск від імені клієнта і проводити ряд презентацій для потенційних інвесторів. На внутрішніх ринках капіталу, будинок цінних паперів, який діє як організатор і основний маркетмейкер по акціям, завжди має зобов’язання по продажу акцій. Будинок цінних паперів намагається розмістити акції серед інвесторів, котрі не збираються продавати акції для вигоди зразу після випуску. В цьому випадку ринкова ціна може зіскочити і зістатися на низькому рівні деякий час.

На міжнародних ринках капіталу, задача розподілення лежить взагалі на всіх будинках цінних паперів, які входять в синдикат. Кожен може відповідати за продаж акцій в різних частинах світу. В широкому розумінні, існує три способи продажу акцій емісії:
- реклама випуску і організація андеррайтингу (чи випуск з великою знижкою для уникнення андеррайтингу);
- розміщення емісії серед інстуційних інвесторів за фіксованою ціною;
- через процес book – buildinq.

Андеррайтером може бути будинок цінних паперів чи інвестиційний банк, а суб-андеррайтером може бути будинок цінних паперів, інвестиційний банк чи любий інший інституційний інвестор.

Якщо емісія підписана, компанія може бути впевнена в отримані капіталу, на який вона розраховувала, влаштовуючи флотацію. Андеррайтери знімають з емісії ризик бути не підписаною до кінця , але за рахунок емітента. Організатор флотації компанії може підписатись на велику частину емісії сам, але також може залучити суб-підпписників. Якщо випуск проходить з успіхом, андеррайтер повинен купити акції і взяти свою комісію за підписку. Якщо випуск не вдається і всі акції розібрані, андеррайтери заберуть свою частину підписаних акцій за встановленою раніше ціною і попробують їх продавати на вторинному ринку, можливо навіть з збитками.
Після того, як андеррайтер погодився підписатися на всю емісію, він в звичайних випадках проводить суб-андеррайтинг емісії, залучаючи в підписку інші організації за менше комісійні. Наприклад, якщо компанія планує новий випуск акцій, весь випуск може бути підписаний організатором флотації будинком цінних паперів за комісійне винагородження в розмірі в 1,5 %.
Будинок цінних паперів, після цього може залучити ще суб-андеррайтерів, кожен з яких погоджується підписатися на частину акцій випуску за винагородження в розмірі 1,25 % комісійних. Не завжди необхідно підписуватися на випуск, ї взагалі андеррайтинг не примусовий. Рішення про підписку залежить від того, наскільки успішним буде випуск на думку керівників (і їх консультантів). Як правило, великий ризик пов’язаний з великою емісією. Таким чином, більш звичайним ділом являється підписка на публічні пропозиції на продаж. Наприклад, - не потрібно організовувати підписку на розміщення, якщо купівля акцій були обговорені на ранніх стадіях емісії, пропозиції на продаж через тендер потрібно підписати тільки в тому випадку, якщо очікується недостача попиту, навіть за мінімальною ціною. Як альтернативу підписці, компанія може випускати свої акції з більшою знижкою, що означає, за ціною набагато нижчою поточної ринкової ціни. Однак надання більших знижок не популярне і не використовується широко.

Для міжнародних емісії найбільш частіше використовується метод
"створення списків". Це процес складання списку інвесторів, які готові купувати акції в майбутній емісії за ціною, якій вони віддають перевагу.
Будинки цінних паперів або інвестиційні банки звертаються до обраних інвесторів і запрошують їх підписатися на частину акцій за визначеною ціною, або запитують на яку б ціну вони підписались. В залежності від відповідей інвестиційних організацій складається "Список" потенціальних інвесторів, а ціна випуску може бути визначена на основі відповідей. Акції можуть бути розділенні між інвесторами згідно вибраної ними кількості і ціни. В результаті використання методу "складання списків" може бути встановлена ціна випуску акцій, яка найбільш підходить, а також довгострокові інвестори можуть отримати перевагу перед тими, хто реалізує свої акції в недалекому майбутньому.

3.4. Основні світові ринки акцій .

Для розвитку і вдосконалення процесу флотації дуже велику роль відіграє знання світових ринків акцій. Саме на цих ринках в теперішній час проходить найбільша кількість флотації.

Ринки США.

Вони являються дуже важливим джерелом капіталу не тільки для американських компаній, але й для великої кількості нерезидентів США. Хоча інвестори США купують акції поза країною, набагато більший покупний потенціал зберігається в середині США. Нерезиденти США можуть залучити капітал в Об’єднаних Штатах шляхом випуску зареєстрованих цінних паперів на вказаному ринку акцій, або шляхом випуску незареєстрованих цінних папері на ринку приватного розміщення. Комісія по цінним паперам і їх обігу відкрила приватний ринок розміщення для нерезидентів в 1990 році, вводяч
"Правило ММА". До найбільш великих фондових ринків в США відносяться Нью-
Йоркська фондова біржа (NYSE) і NASDAQ (система автоматичної котировки Національної асоціації дилерів по цінним паперам). Нью-Йоркська фондова біржа - це самий великий ринок акцій в світі. NASDAQ відкрилась в
1971 році і зараз являється другим за розміром ринком акцій в США. Ринок саморегулюється учасниками, але підпорядковується законом і правилами про цінні папери в США. Для отримання лістингу на NASDAQ випуск повинен бути зареєстрований SEC, а компанія повинна відповідати стандартам
NASDAQ.

Ринки акцій Великобританії .

Лондонська фондова біржа - це найбільший ринок акцій в Європі. Він складається з двох частин - основного ринку для великих компаній і
Альтернативного інвестиційного ринку (AIM) для менших компаній. Основним законодавчим регулюючим документом являється Акт про фінансові послуги
(FSA) 1986 року, який створила Рада по цінним паперам і інвестиціям (SIВ).
Рада делегує повноваження, які стосуються сфер в індустрії фінансових послуг, саморегулюючим управлінням (SRO). Управління для індустрії цінних паперів знаходиться в управлінні по цінним папером і фючерсами (SFA). Всі члени Лондонської фондової біржі, дилерські і брокерські контори, які працюють з цінними паперами в Великобританії, повинні бути членами SFA.

Японія.

На одній стадій в 80-х роках, Токійська фондова біржа (TSE) конкурувала з Нью-Йоркською фондовою біржею по об’єму обігу і загальної вартості всіх акцій і лістингу - ринкової капіталізацією. Ціни на акції досягли свого пику в кінці 1989 року, підбурювані сильним зовнішнім і внутрішнім попитом
, але потім різко на 50 % за дванадцять місяців. Кожна біржа регулюється за допомогою закону про обіг цінних паперів під наглядом Міністерства
Фінансів. Закон покриває емісії цінних паперів, ліцензування і операцій компаній, які працюють з цінними паперами. Цінні папери на Токійській біржі розділені на дві секції. Перша секція складається з акцій великих компаній в лістингу. Вони і складають більшу частину ринкової капіталізації. Друга секція складається із нововведених цінних паперів і цінних паперів без лістингу, які повинні були обертатися на небіржовому ринку. В 1995 році
Токійська біржа поширила мінімум активів, які потрібні для лістингу, з 100 міліардів єн до 10 міліардів. Також Біржа відмінила положення, що компанії не можуть отримати лістинг до тих пір, поки не покажуть прибуток в 20 млн. єн в рік, на протязі трьох послідуючих років. Воно було замінено на 2 млн. єн в рік, на протязі трьох років, які передують лістинг. Ціною цих змін було полегшити вихід іноземних компаній, особливо Китайська та інших далекосхідних компаній, на ринок (лістинг) Токійської біржі.

Гонконг.

Гонконгська фондова біржа притягує увагу світової громадськості із-за величезного багатства колишньої колонії і переходу під владу Китаю.
Розбіжності між урядом Великобританії і Китаю створюють неясну картину майбутнього регіону. Тому ціни на акції здатні до великої волотильності.

Німеччина.

В Німеччині найбільша економіка в Європі. На її території розміщено вісім фондових бірж, з яких Франкфуртська найбільша і найважливіша. Інші знаходяться в Берліні, Бремені, Дюссельдорфі, Гамбурзі, Ганновері, Мюнхені,
Штутгарді. В 1993 році була створена спільна для всіх восьми холдінгова компанія Deutsche Borse. Найбільшими акціонерами в Німеччині являються банки.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: ответ ru, изложение 5 класс.





Предыдущая страница реферата | 6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 | Следующая страница реферата