Планування як функція менеджменту
| Категория реферата: Рефераты по менеджменту
| Теги реферата: сайт рефератов, культурология
| Добавил(а) на сайт: Головнин.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 8 | Следующая страница реферата
Основні етапи формального стратегічного планування можна подати у вигляді схеми 1.
Із неї видно, що головним плановим рішенням являється вибір цілей для
підприємства - місії та конкретних цілей, що забезпечують їх реалізацію.
Місія підприємства - це його головна загальна ціль, суть існування
підприємства. Значення місії полягає в тому, що вона виступає для
керівництва як основа, орієнтир для прийняття всіх наступних рішень.
Оскільки любе підприємство - це відкрита система і існує завдяки тому, що
задовольняє якусь потребу своїх споживачів, клієнтів, то й місія його
повинна відшукуватись в навколишньому середовищі, а не всередині
підприємства. Отже, прибуток не може бути місією підприємства, бо він
цілком внутрішня проблема, хоч і дуже суттєва.
Після формулювання місії на її основі встановлюються конкретні цілі, через які здійснюється місія підприємства. Цілі доводяться до виконавців, керівництво стимулює їх досягнення і тільки в цьому випадку вони становляться значимою частиною стратегічного планування.
Наступний етап планування - діагностичний, який включає аналіз навколишнього середовища та внутрішніх можливостей підприємства.
Аналіз навколишнього середовища має на меті виявити потенційні загрози
та можливості, з якими підприємство може зустрітись в майбутньому. Звичайно
їх виділяють у сім областей: 1) економічні фактори; 2) політичні фактори;
3) ринкові фактори; 4) фактори технології; 5) фактори конкуренції; 6)
міжнародні фактори; 7) соціокультурні фактори. Результатом такого аналізу
може стати перелік майбутніх загроз та можливостей з урахуванням їх
значення і ступеня впливу на підприємство.
Після цього керівництво повинно проаналізувати внутрішній потенціал
підприємства для того, щоб виявити його сильні і слабкі сторони.
Рекомендується обслідування таких функціональних зон підприємства:
маркетинг, фінанси (бухгалтерський облік), операції (виробництво), людські
ресурси, культура та імідж корпорації. Таким чином, результатом
діагностичного етапу є перелік майбутніх загроз і можливостей в зовнішньому
оточенні, а також сильних і слабких сторін підприємства. Тепер перед
керівництвом закономірно виникає питання, чи зможе здійснитись місія
підприємства та його конкретні цілі при існуючій стратегії в умовах
оточення і розвитку підприємства, які прогнозуються в майбутньому.
Усвідомлення того, що застосування існуючої стратегії в майбутньому не
дозволить більше досягати поставлених цілей, дає картину “стратегічних
прогалин”.
Наступним етапом планування являється аналіз життєвого циклу продукту та аналіз експериментальних кривих. Концепція життєвого циклу продукції виходить з тієї гіпотези, що всі продукти слідують одному і тому ж типовому життєвому циклу.
Після аналізу життєвого циклу продукції керівництво повинно
проаналізувати експериментальні криві. Концепція використання
експериментальних кривих (кривих досвіду) виходить з того, що витрати на
одиницю продукції сильно знижуються зі збільшенням кількості продукції
(обсягу виробництва та поставки). Причина цього полягає в економії на
масштабах виробництва, а також в тому, що зі збільшенням кількості
продукції росте і набутий досвід по усуненню помилок та раціоналізації
виробничих процесів.
Із концепцій життєвого циклу продукту і експериментальних кривих
витікають такі стратегічні вимоги:
Зрівноваженого поєднання продуктів, які знаходяться в різних фазах
життєвого циклу.
Розширення своєї ринкової долі, оскільки це дозволить збільшити обсяг
виробництва і рухатись вниз по експериментальній кривій.
Обидві ці вимоги враховуються на наступному етапі стратегічного
планування при визначенні “стратегічних полів бізнесу” та формулюванні
“портфеля”.
Портфель - це сукупність напрямків бізнесу або група господарських
підрозділів. Люба фірма являє собою “портфель” напрямків бізнесу. Концепція
“портфеля” виходить з того, що підприємство на протязі довгого часу є
життєздатним і являється прибутковим в тому випадку, якщо його поля бізнесу
в фінансовому відношенні залишаються збалансованими, маючи на увазі
майбутні можливості і загрози. “Стратегічні поля бізнесу” виділяються за
такими критеріями:
1. Очікуваний темп росту ринку(попиту).
1. Ринкова доля.
На наступному етапі стратегічного планування для кожного із полів бізнесу, в відповідності з концепцією “портфеля”, вибираються стратегії, тобто визначається стратегія кожного поля бізнесу.
Заключним етапом стратегічного планування являється планування структури підприємства. На основі планування полів бізнесу, виробничої програми і потенціалу фірми встановлюються наступні довгострокові, відносно стабільні елементи: система управління; організаційна структура; розміщення підприємства; зв’язки підприємства; правові форми; стиль управління;
Таким чином, змістовним результатом стратегічного планування є зміни в організації, а саме: створення нових ринків, диверсифікація виробництва, проектування і створення нових потужностей, ліквідація нерентабельних виробництв, злиття і придбання фірм, розробка нових продуктів, реорганізація і перерозподіл повноважень та відповідальності і таке інше.
Для того, щоб організація була ефективною в довгостроковому аспекті, зазначені зміни повинні бути запланованою реакцією на очікувану в майбутньому динаміку навколишнього середовища, а не вимушеною реакцією на минулі та теперішні події.
2. Цілі організації планування.
Якщо місія завдає загальні орієнтири, напрями функціонування організації, які виражають суть її існування, то конкретні кінцеві положення, до яких прямує організація, фіксуються у вигляді її цілей, тобто, кажучи інакше, цілі - це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких являється для неї бажаним та на досягнення котрих направлена її діяльність.
Неможливо переоцінити значимість цілей для організації планування. Вони являються вихідною точкою планування; цілі лежать в основі побудови організаційних відносин; на цілях базується система мотивування, яка використовується в організації; на кінець, цілі являються точкою відліку у процесі контролю і оцінки результатів праці окремих робітників, підрозділів та організації в цілому.
Процес встановлення цілей в різних організаціях проходить по-різному. В
одних організаціях встановлення цілей повністю централізоване, в інших
організаціях може бути повна децентралізація. Існують організації, в яких
процес встановлення цілей носить проміжний між повною централізацією і
повною децентралізацією характер. Кожний з даних підходів має свою
специфіку, свої переваги й недоліки. Так, у випадку повної централізації
при встановленні цілей всі цілі визначаються найвищим рівнем керівництва
організації. При такому підході всі цілі підпорядковані єдиній орієнтації.
В той же час в цьму підході є суттєві недоліки, суть одного з них полягає в
тому, що на нижніх рівнях організації може виникати не сприйняття цих цілей
і навіть опір.
У випадку децентралізації в процесі встановлення цілей приймають участь наряду з верхнім рівнем й низькі рівні організації. Існують дві схеми децентралізованого встановлення цілей. При одній - процес встановлення цілей проходить зверху вниз. Декомпозиція цілей відбувається наступним чином: кожний з нижчестоящих рівнів в організації визначає свої цілі, виходячи з того, які цілі були встановлені для більш високого рівня. Друга схема припускає, що процес встановлення цілей проходить знизу вверх. В такому випадку нижчестоящі рівні встановлюють собі цілі, які служать основою для встановлення цілей наступного, більш високого рівня.
Як бачимо, для різних підходів до встановлення цілей характерне існування суттєвих відмінностей. Однак загальною вимогою до встановлення цілей є те, що вирішальна роль у всіх випадках повинна належати вищому керівництву.
З точки зору логіки виконання дій при встановленні цілей, можна
вважати, що процес цілеутворення в організації складається з трьох
послідуючих одна за одною стадій. На першій стадії відбувається осмислення
результатів аналізу середовища, на другій - розробка відповідної місії й, на кінець, на третій стадії безпосередньо розробляються цілі організації.
1 Місія, як основна і загальна ціль організації.
Основна загальна ціль підприємства - чітко виражена причина його існування - позначається як його місія. Цілі розробляються для здійснення цієї місії.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: реферат на экономическую тему, физика 7 класс.
Категории:
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 8 | Следующая страница реферата