Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)

| Категория реферата: Рефераты по политологии
| Теги реферата: изложение по русскому языку 7, реферат
| Добавил(а) на сайт: Starcev.

А це створює усередині апарата ситуацію граничної напруженості - перманентного НП, - яка за допомогою цього самого апарату створювалася усередині суспільства в цілому, коли в ньому "зрізали" один шар за іншим.

Було б спрощенням вважати, що такого роду механізм розширеного відтворення бюрократії (через її перманентне перетряхування) спершу існував у голові її творця у виді "проекту" і тільки потім був реалізований вже в дійсності. Цей механізм відпрацьовувався в міру росту бюрократії, що супроводжувалась - уже після смерті В.И.Леніна - усе більш виразним бажанням бачити на чолі "свою людину".

Фракційна боротьба, що стала очевидною відразу ж після смерті
В.И.Леніна, вже незабаром розкрилася як боротьба за владу над апаратом, боротьба, у якій переможця визначив сам апарат. Це специфічне соціальне утворення. Воно здатне забезпечити людям, його складовим, визначені привілеї, гарантувати їм саме головне - особисту безпеку і більш чи менш тривале функціонування. Чим більшими були привілеї апаратників вищого ешелону бюрократичної влади, тим більше реальним ставав ризик у будь-яку хвилину заплатити за них життям. З однієї сторони, затверджуючи себе як знаряддя політичної влади , цей парадоксальний соціальний апарат збільшував владу свого Вождя. Однак чим абсолютніше ставала ця влада, тим менш гарантованим було існування кожного нового покоління тоталітарної бюрократії.

Деякі функції тоталітарного апарату іноді розглядають як його функціональне виправдання. Насамперед мається на увазі "наведення порядку", а також зосередження людських і матеріальних ресурсів на тій чи іншій вузькій ділянці. При цьому чомусь щораз забувають про головний критерій оцінки соціальних функцій - про ціну, котру приходиться платити країні і народу за її виконання.

Коли сьогодні чуєш: "При Сталіні був порядок!", то так хочеться запитати - якою ціною був досягнутий цей "порядок".

І чи був це дійсно "порядок"?

За десятиліття свого функціонування сталінська бюрократія довела, що вона здатна "наводити порядок" лише одним єдиним способом: спочатку суспільство чи окрема його "ділянка" приводять у соціально-аморфний стан, руйнують усі його зв'язки, усю складну структуру, а потім вносять у нього
"елемент організації ", найчастіше взявши за зразок військову організацію.
Причому військову організацію знов-таки зовсім особливого типу, де, наприклад, "червоноармієць повинний боятися каральних органів нової влади більше, ніж куль ворога".

Звертання В.И.Леніна до непу говорить про те, що він бачив можливість іншої, не тоталітарної модернізації економіки дореволюційної
Росії. Однак ця можливість являла собою цілком реальну погрозу для бюрократичного апарату. Тому що там, де між господарськими ланками складалися нормальні економічні відносини, нестача у спеціальній фігурі бюрократичного посередника і контролера відпадала. У ході співіснування бюрократичних і економічних способів господарського розвитку країни останні явно демонстрували свої переваги - як з точки зору гнучкості, так і з погляду раціональності і дешевизни.

Проходять роки, тоталітарна бюрократія тріумфує, зазиваючи визнати її великі перемоги завдяки соціалізму. Однак, аплодуючи своєму Вождю, що оголосив перемогу соціалізму, бюрократія погано представляла, що означає ця перемога для неї самої. У першу чергу, для її вищого ешелону. Усе в країні виявилося тепер у владі бюрократичного апарата, і тому
"внутрішнього ворога", без якого функціонування цього самого апарата немислимо, уже ніде було шукати, крім як усередині, у своєму середовищі. Ця тенденція пробивала собі дорогу - боротьба з ворогом ставала для Вождя основним засобом керування непомірно великим апаратом. Йому нічого не залишалось робити, крім як затверджувати владу засобами терору, при зростаючих подачках тим, хто приходив на місце репресованих.

Вождь тоталітарної бюрократії - це не тільки її рушійна і направляюча сила, але і самий уразливий її пункт. У руках Вождя зосереджується стільки ниток, за допомогою яких він приводить у рух неосяжний бюрократичний апарат, що його смерті не буде відразу найдена відповідна заміна, відповідна в тім розумінні, що новий Вождь повинний бути готовий здійснити нову міру - чергове кровопускання.
Література.
1. Себайн Д.Г., Торсон. "Історія політичної думки". К.: Основи, 1997.
2. Волкогонов. "Тріумф і трагедія". Політичний портрет Сталіна. К.:

Політвидав України, 1989-1990.