Комунікативна атака.

Поняття "комунікативна атака" в теорії і практиці педагогічного спілкування запропонував використовувати В.А.Кан-Калик.Концепція педагогічного спілкування, яку розробив учений, передбачає визначення етапів спілкування під час проведення уроку (читання лекції).
Характеристики "комунікативної атаки": вона передбачає завоювання ініціативи у спілкуванні й цілісну комунікативну перевагу, що забезпечують у подальшому управління спілкуванням з аудиторією.
Початковий етап спілкування педагога з аудиторією не завжди потребує проведення "комунікативної атаки".

Практика формування професійного спілкування сьогодні підказує, що необхідно змінити підхід до даного феномена, розширити його трактування.
"Комунікативна атака" може досліджуватись як комунікативне вміння педагога, яке, в свою чергу, виступає методом установлення професійно- педагогічного контакту в спілкуванні. Водночас важливо підкреслити, що реалізація "комунікативної атаки" можлива лише тоді, коли у педагога сформовані професійні комунікативні вміння вербального і невербального спілкування, створення творчого самопочуття в спілкуванні, сприймання і розуміння людини людиною, орієнтування в ситуації спілкування, володіння професійно-педагогічною увагою, самопрезентації, використання системи
"пристосувань".

Опис "комунікативної атаки" треба побудувати таким чином: проаналізувати особливості конструювання змісту; визначити стадії її проведення; вичленити необхідні характеристики мовлення та невербального спілкування педагога; врахувати деякі особливості самопочуття педагога на етапі її проведення.

Потрібно також вказати на необхідність звернення до педагогічної імпровізації, яка завжди супроводжує проведення "комунікативної атаки".

Слід пам"ятати, що вибір засобів спілкування для побудови "комунікативної атаки" і порядок їх використання у кожному конкретному випадку зумовлюються рівнем підготовленості педагога до професійного спілкування, а саме: розвинутість професійного мислення, мовлення і багатство професійно-лексичного запасу; вміння оновлено сприймати відомий навчальний матеріал, визначати комунікативну структуру уроку (комунікації) , володіти технікою педагогічне доцільного переживання, а також своїм емоційним самопочуттям на різних етапах спілкування; вміння орієнтуватись у часі та умовах спілкування.

Наукові праці педагогів та психологів, спеціалістів у галузі ораторського мистецтва та театральної педагогіки дають матеріал, який дозволяє побудувати зміст "комунікативної атаки"
Так, доцільно прийняти положення, яке обгрунтоване знавцями публічного мовлення, звичайно, адаптуючи його до умов педагогічної діяльності. Сутність цього положення полягає в тому, що педагог повинен з самого початку спілкування з аудиторією привернути її увагу до себе, або, інакше кажучи, заволодіти її увагою. А звідси випливає висновок про те, що треба знайти шляхи, які дадуть змогу вирішити це питання.

Якщо одним із завдань "комунікативної атаки" є завоювання ініціативи у спілкуванні, то доречно в цьому випадку звернутись до рекомендацій В.А.Кан-
Калика . Багаторічний досвід викладацької діяльності дав можливість ученому встановити перелік факторів, наявність яких забезпечує ініціативу педагога в спілкуванні. До таких факторів належать: чіткість організації початкового контакту з класом; оперативність у переході від організаційних процедур до ділового спілкуванняї; відсутність проміжних зон між організаційними і змістовними аспектами початку взаємодії; оперативність у досягненні соціально- психологічної єдності з класом; введення особистісних аспектів у взаємодію з учнями; переборення стереотипних і ситуативних негативних установок на окремих учнів; організація цілісного контакту з усім класом; забезпечення зовнішнього комунікативного вигляду вчителя (підтягнутість, зібраність, охайність); скорочення педагогічних вимог, які щось забороняють, і розширення позитивно-орієнтованих педагогічних вимог; реалізація мовленнєвих і невербальних засобів взаємодії, активне включення міміки, м'кроміміки,
"контакту очей" і т.п.;

"транслювання" в клас особистої прихильності до дітей; розуміння ситуативної внутрішньої настроєності учнів і врахування її у спілкуванні, передача учням ць^го розуміння; введення на початковому етапі взаємодії завдань і питань, які можуть мобілізувати аудиторію; формулювання яскравих, приваблюючих цілей діяльності і погад шляхів їх досягненчя.
Більшість із зазначених факторів мають узагальнюючий характер і потребують певної конкретизації, хоча їх роль у спілкуванні заперечувати не можна. А із даного їх переліку, засобами, які доцільно використати на початковому етапі "комунікативної атаки", можуть бути: введення завдань і питань, які мобілізують аудиторію; формулювання яскравих і приваблюючих цілей діяльності і показ шляхів їх досягнення.
Можливий і інший шлях проведення початкового етапу
"комунікативної атаки", де будуть використовуватись короткий виклад якогось цікавого факту, історії, зіставлення різних точок зору з одного і того ж питання, що пропонується в роботах з ораторського мистецтва .
У деяких дослідженнях звертається увага на необхідність використання на початку спілкування з аудиторією так званої "початкової паузи".
Психологічне призначення цієї паузи, як стверджують В.А.Кан-Калік, З.В.Савкова , з одного боку полягає в тому, що вона дозволяє аудиторії певним чином звикнути до педагога (оцінити його зовнішній вигляд, виявити його бажання працювати з даними людьми і в даний час), з другого боку - правильне її використання дає можливість привернути увагу цієї аудиторії до педагога. Проте результати теоретичної розробки і апробації
"комунікативної атаки" як методу формування комунікативних умінь виявили цілковиту неможливість звернення в даному випадку до
"початкової паузи".
"Комунікативна атака", як відомо передбачає проведення своєрідного комунікативного "натиску" педагога на аудиторію з моменту його появи, що зумовлюється необхідністю встановлення професійно- педагогічного контакту в спілкуванні. Цей "натиск" виражається в спрямованості погляду педагога, мускульній мобілізованості, інтонаційній виразності мовлення. З огляду на сказане зрозуміло, що "початкову паузу" ніяк не можна використовувати у "комунікативній атаці".
Необхідність визначення стадіальності проведення
"комунікативної атаки" зумовила звернення до робіт
К.С.Станіславського та В.А.Кан-Калика. Як відомо, в розробленому видатним театральним педагогом ученні про сценічне спілкування визначені стадії цього процесу (орієнтування в умовах, що оточують, і вибір об"екта; підхід до об"єкта, привернення до себе його уваги; "зондування" душі об"єкта. передача своїх "бачень" об"екту за допомогою променевипускання; відгук об"екта і обмін променевипусканням їм з обох сторін). Спираючись на дані положення, В.А.Кан-Калик розрізняє, як він пише , основні стадії педагогічного спілкування.
Ці стадії спілкування, відповідно, можна визначити і в "комунікативній атаці". Виходячи зі сказаного, дамо коротку характеристику зазначених стадій.
Перша стадія спілкування в роботах В.Л.Кан-Калика називається "орієнтування в умовах спілкування" Як визначає дослідник, на цій стадії відбувається складний процес пристосування загального стилю спілкування до його сьогоднішніх умов (тобто лекції, уроку і т.п.), що базується на таких важливих моментах: усвідомлення педагогом свого особистого стило спілкування з вихованцями; відновлення в комунікативній пам"яті попередніх особливостей спілкування з даною аудиторією; уточнення стилю спілкування в нових комунікативних умовах діяльності.

Якщо ж педагог вперше зустрічається з даною аудиторією, то реалізація вказаної стадії спілкування зумовлюеться ще й докомунікативною атмосферою, яка створюється на основі початкової інформації педагога про учнів і учнів про педагога
.

Можна погодитись з цим аналізом першої стадії спілкування, але е всі підстави запропонувати і інший підхід до розуміння її суті. Цей підхід базується на дослідженнях О.О.Леонтьєва , який вводить поняття "орієнтування в ситуації спілкування".

Даний вид орієнтування, як пише О.О.Леонтьєв повинен включати три аспекти. По-перше, це орієнтування в просторових умовах спілкування і більше того в таких обставинах, які піддаються зоровому та кінетичному сприйманню; по-друге, це орієнтування в часових умовах спілкування
(насамперед, наявність чи відсутність дефіциту часу), і, по-третє, це орієнтування в так званій соціальній ситуації спілкування, тобто в актуальних соціальних взаємовідносинах між тими, хто спілкується. Порівняння дпох точок зору на розуміння першої стадії спілкування впевнює в доцільності звернення до досліджень О.О.Леонтьєва, який глибше рсдкриоае її сутність.

Таким чином, перша стадія проведення
"комунікативної атаки" буде визначатись як стадія орієнтування в ситуації спілкування, що включає три вказаник аспекти.
Друга стадія спілкування, як її називає В.А.Кан-
Калик, - привернення до себе уваги об"єкта спілкування.
Третя стадія спілкування у К.С.Станіславського називається "зондуванням душі об'єкта". В.А.Кан-
Калик підкреслює , що вказану стадію треба розглядати як своєрідний пошуковий етап, на якому відбувається коригування раніше продуманих прийомів спілкування.
Потрібно зрозуміти, що ця стадія має своєрідний предстартовий характер, бо на ній педагог уточнює свої уявлення про ситуацію спілкування, про рівень готовності до нього аудиторії.
Четверту стадію спілкування видатний театральний педагог розглядає як передачу своїх "бачень" об"єкту за допомогою "променевипуекання". Слід сказати, що явище "променевипускання" полягає в умінні педагога використовувати міміку, мікроміміку, голос, інтонаційну виразність мовлення, систему "пристосувань" з метою примусити об"єкт не тільки почути, а й побачити те, про що йде мова. У педагогічному спілкуванні і, зокрема, в "комунікативній атаці", ця стадія буде розглядатись як етап вербального спілкування педагога з аудиторією.
Є остання, п”ята стадія спілкування - зворотний зв"язок , який здійснюється в двох основних напрямках - змістовному і емоційному. Водночас, на нашу думку, сутність "комунікативної атаки" визначає першочергову роль емоційного аспекту зворотного зв"язку, що сприймається через емоційний настрій аудиторії й виражається в поведінці вихованців і в загальній атмосфері діяльності.
Потрібно ще раз підкреслити, що розглянуті етапи спілкування необхідно аналізувати також як етапи проведення "комунікативної атаки", хоча вона триває порівняно недовго, тобто припадає на короткий період спілкування з аудиторією.
Проведення "комунікативної атаки" базується на певних вимогах до мовлення педагога, і, перш за все, до його інтонаційної виразності.
Під інтонаційною виразністю мовлення розуміють вираження почуттів і емоцій за допомогою голосу.
Із засобів інтонаційної виразності мовлення» які е найхарактернішими для "комунікативної атаки", увагу, передусім, потрібно звернути на темп мовлення, паузи, логічні наголоси і дати їм коротку характеристику.
Так, темп мовлення - швидкість вимови складів, слів, фраз, що залежить від індивідуальних звичок людини, її характеру, настрою, темпераменту.
Доречно наголосити, що темп мовлення педагога, як відзначають у своїх дослідженнях О.Ф.Бондаренко та
З.Г.Зайцева, залежить від мети, вікових та індивідуальних особливостей аудиторії, характеру навчального матеріалу, міри складності його змісту.
Паузи у мовленні визначаються як тимчасові зупинки його звучання. Паузи розділяють мовленнєвий потік на складові частини і відіграють значну роль в організації сприймання та засвоєння матеріалу.
Слід підкреслити, що мовлення педагога без пауз сприймається аудиторією приблизно так, як мовлення в швидкому темпі. Характерною особливістю такого мовлення є монотонність. Водночас потрібно звернути увагу на те, що велика кількість пауз у педагогічному мовленні уповільнюють його темп, негативно впливають на ефективність сприймання матеріалу.
Практика формування педагогічного спілкування впевнює, що запровадження такого технологічного прийодму як "комунікативна атака", потребує використання логічних та організаційних пауз.
Логічні паузи дають змогу педагогу обдумати наступну фразу, а аудиторія в цей час осмислює те, що сказав педагог, мобілізує увагу для сприймання нового матеріалу. Організаційні паузи у
"комунікативній атаці" потрібні педагогу для того, щоб зосередитись для переходу від одного її етапу до іншого.
В організації смислової структури мовлення значна роль належить й логічним наголосам. Слід пам"ятати, що вони визначаються як довільне виділення одного із елементів висловлювання з метою збільшення його семантичного значення. За допомогою логічних наголосів виділяються слова, які несуть більше смислове навантаження.
Зазначимо, що правильне використання логічних наголосів робить мовлення зрозумілим, точним.
Водночас надмірна кількість логічних наголосів збіднює мовлення, веде до перекручення думки.

З огляду на сказане, ніяк не завадить підкреслити, що "комунікативна атака" буде невдалою або взагалі неможливою, якщо мовлення педагога характеризується такими недоліками: неправильна дикція, невміння інтонувати мовлення, неправильні наголоси, надмірна чи недостатньо голосна вимова, невиправдане уповільнення темпу.
Одним із необхідних методів, що використовується в
"комунікативній атаці", виступає укрупнення мовлення. Згідно з працею П.М.Сршова цей метод збільщуе значущість змісту, що виражається словами. Це укрупнення мовлення можна проводити таким чином: потрібну фразу (ту, яка укрупнюється), треба
"розгорнути", тобто промовляти повільно (в
"розрядку"), подовжуючи голосні звуки і зберігаючи логічну стрункість фрази; різні слова, що входять до певної фрази, укрупнюються не однаковою мірою, укрупнюється завжди і обов"язково головне (ударне) слово: укрупнення односкладового чи багатоскладового слова потребує того, щоб його вимовляти по складах.
Обов'язковим елементом, що потребує яскравого вираження в "комунікативній атаці", виступає мускульна мобілізованість. Сутність та зміст мускульної мобілізованості доцільно описати, враховуючи точку зору з цього питання П.М.Єршова, яку він висловив у книзі "Режиссура как практическая психология" .
Необхідно також звернутись до наукових праць
П.В.Галахової , В.А.Кан-Калика та Н.Д.Нікандрова .
Виходячи із змісту цих досліджень, слід у мускульній мобілізованості виділяти такі елементи: загальна підтягнутість мускулатури тіла, зокрема, підтягнутість мускулатури спини; помірна рухомість тіла, що забезпечує строго відпрацьовану осанку; повна узгодженість у рухах кінцівок і корпусу; поставлена мімічна виразність, відсутність неї?рованої та імпульсивної рухливості м"язів обличчя; яскрава зовнішня виразність, високі динамічні якості, велика кількість орієнтовних реакцій при загальній спрямованості погляду на аудиторію, що характеризують увагу педагога.

Нагадаємо, що на формування мускульної мобілізованості негативно впливають такі показники: скутість, обмеженість рухів; відсутність значуще виразних жестів; наявність відволікаючих, беззмістовних жестів; наявність одноманітної міміки; невиразність погляду; метушливість.
Проведення "комунікативної атаки" вимагає від педагога вміння керувати своїм самопочуттям; переборювати нетворчий настрій перед і в період спілкування з аудиторією. Своєрідним вістрям прояву його творчого самопочуття виступає передстартова готовність до спілкування, в якій знаходять своє відображення комунікативна настроєність і так звана загальна комунікативна збудженість. Багаторічний досвід практичної діяльності з підготовки майбутніх педагогів до професійного спілкування показує, що комунікативна збудженість базується на емоціональності як здібності особистості до емоційного переживання певної якості.
Важливо пам"ятати. що обов"язковим елементом підготовки до "комунікативної атаки" виступає педагогічна імпровізація. У психолого-педагогічних дослідженням її визначають як інтуїтивно-логічний процес миттєвого створення і виконання педагогічне значущих елементів творчої діяльності. Педагогічна імпровізація, як свідчить практика, в першу чергу став необхідною тоді, коли потрібно якнайшвидше знайти вихід із непередбаченої педагогічної ситуації, що раптово виникла в процесі спілкування педагога з аудиторією, привернути увагу аудиторії до себе. Але треба знати, що досвідчені педагоги часто планують її проведення на етапі
"комунікативної атаки". Новизна змісту або своєрідна структура рані відомої для аудиторії інформації, новизна дій, що необхідні для виконання педагогічної імпровізації, сприяють установленню професійно-прдагогічного контакту у спілкуванні.
Таким чином, як бачимо, зміст і структура педагогічної ім-прсвізації можуть наперед не готуздтись. У більшості а випадків педагог вибирає слушний момент для реалізації спеціально продуманої і часто відрепетировано'ї імпровізації.

Результати аналізу наукових робіт В.А.Кан-
Калика , В.М.Харькіна впевнюють, що педагогічна імпровізація базується на здібності педагога оператиьно і правильно оцінювати ситуацію спілкування і вимагає наявності певних умов.
Проаналізувавши ці умови, вважаємо за необхідне подати їх таким чином: загальнокультурна і професійна підготовка педагога; ґрунтовна психолого-педагогічна і методична підготовка педагога; розвинуте педагогічне мислення, що дає можливість прогнозувати обставини педагогічної діяльності й діяти в них, розвинуті увага, уява, інтуїція; схильність до організації спілкування з людьми; управління своїми психічними станами і вміння вільно тримати себе на людях; володіння комунікативними вміннями» знання теорії та методики педагогічної імпровізації.
Водночас слід зазначити, що однією з найважливіших умов проведення імпровізації виступає якісна мовленнєва підготовка педагога, його вміння діяти словом.
Імпровізація, як правило, проявляється в словесних, фізичних або словесно-фізичних діях.
Словесна дія в педагогічній ім-провізації має форму монолога, діалога, репліки або фрази. Досить рідко в педагогічній імпровізації в чистому вигляді зустрічається фізична дія. Найчастіше вона проявляється в формі погляду чи жестів. Широкого використання в педагогічній імпровізації набули словесно-фізичні дії.
В.М.Харькін у структурі педагогічної імпровізації виділяє чотири етапи. Дамо характеристику цим етапам. Так, перший із них - етап педагогічного осявання, тобто зародження педагогічної імпровізації. Це виражається в появі нової незвичної думки, ідеї у відповідь на репліку, запитання аудиторії. Другий етап -миттєве осмислення педагогічної ідеї і моментальний вибір способу її реалізації. Тобто на цьому етапі педагог приймав рішення відносно того, якою за своєю суттю повинна бути імпровізація.
Третій етап - публічне втілення педагогічної імпровізації. Спеціалісти вказують, що цей етап стає центральним у проведенні імпровізації. Яку б цікаву імпровізацію не продумап педагог, але головне - втілення її у практику спілкування з аудиторією. Четвертий етап - миттєвий аналіз процесу втілення педагогічної ідеї, моментальне рішення про продовження чи припинення педагогічної імпровізації.
В.А.Кан-Калик у структурі педагогічної імпровізації називав три етапи. Перший - швидкий оперативний аналіз ситуації, вибір засобів впливу; другий - безпосередній вплив (виконання імпровізації); третій - осмислення і переживання результатів імпровізації .
Як бачимо, В.А.Кан-Калик та В.Н.Херькін мають однакові погляди щодо розуміння сутності етапів імпровізації.
Успішність "комунікативної атаки" значною мірою залежить від типу поведінки педагога в період проведення імпровізації. У роботі В.А.Кан-Калика вирізняється п"ять таких типів поведінки: перший - оператирно-пощуковий, що характеризується вільними, органічними і плідними імпровізаційними діями педагога, які не викликають значних витрат його енергії, психічних і емоційних утруднень; другий - напружено-перетворюючий, що спрямований на мобілізацію всіх ресурсів особистості на переборення труднощів, які виникли; третій - умисно-відвернений, який харектеризується тим, що педагог свідомо уникає ясперрдбпченої ситуації діяльності; четвертий -мимовільно- гальмуючий, що виникає в результаті розгубленості і повного гальмування дій педагога; п"ятий - зрив, під час якого педагог діє безконтрольно, безсистемне, посилюючи конфлікт і ускладнюючи педагогічну ситуацію.
Такими, на наш погляд, мають бути основні характеристики "комунікативної атаки". Ще раз підкреслимо, що її проведення потребує наявності б педагога рмінь вербального, неоербального г'пілісуоаинн; творчого самопочуття, соціальної перцепції, орієнтування в ситуації спілкування, володіння прсфесійно-педагсгічною увагою, самопрезентації, використання "пристосувань".
Водночас оволодіти "комунікативною атакою" потрібно для завоювання ініціативи і комунікативної переваги у складних ситуаціях професійного спілкування.