Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата

3. Вимоги до знань методики контролю.

Опитування вчителів м. Києва показало, що більшість з них безпосередньо передбачає залежність підвищення ефективності результатів навчальних досягнень учнів від доцільності планування контролю і перевірки; здебільшого вважають, що якість і ефективність контролю і перевірки підвищаться під час планування, коли враховуватимуться специфіка предметів і виділяються вузлові питання; інші зв'язують підвищення навчальних досягнень учнів в школах, де вони працюють, з удосконаленням перспективного, річного, тематичного, поточного та інших видів контролю планування.

Таким чином, ефективність контролю за оцінюванням результатів навчальних досягнень учнів основної школи має бути направлене на виявлення особистого відношення учнів до виконання суспільних обов'язків, ступеню активності і підготовки до проведення позакласних міроприємств, рівня їх навченості.

1.2.Методи та форми контролю знань

В залежності від специфіки організаційних форм розрізняють контроль, здійснюваний учителем: фронтальний, груповий, індивідуальний і комбінований і самоконтроль учнів.

При фронтальній формі організації контролю на питання вчителя по порівняно невеликому обсязі матеріалу короткі відповіді, звичайно з місця, дають багато учнів класу. Ця форма контролю дозволяє вдало сполучити перевірку з завданнями повторення і закріплення пройденого матеріалу, викликаючи підвищену активність класу. Учитель ставить питання, як правило, перед усім класом, щоб в обговоренні цих питань брали участь всі учні. Кожен учень може доповнити, виправити, уточнити відповіді своїх товаришів, підтвердити ці доповнення прикладами і т.д.
Дуже часто фронтальне опитування приймає вигляд жвавої бесіди. При вмілому застосуванні фронтального опитування за порівняно невеликий час удається здійснити перевірку знань у значної частини учнів класу.

Однак при фронтальному контролі буває важко забезпечити докладність всебічність перевірки кожного учня окремості.

Групова форма організації контролю використовується в тих випадках, коли виникає необхідність перевірити підсумки навчальної роботи чи хід її виконання частиною учнів класу, що одержала певне колективне завдання на уроці в процесі позаурочних занять. При цьому питання ставляться перед цією групою, у їхньому вирішенні беруть участь учні, що працювали в складі даної групи, але із обов'язковим залученням до обговорення інших учнів класу.

Індивідуальний контроль широко застосовується для ґрунтовного знайомства вчителя зі знаннями, уміннями і навичками окремих учнів, що для відповіді звичайно викликаються до класної дошки чи до столу з приладами, до карти, хоча не виключається відповідь учня і з місця, якщо при цьому не потрібні записи чи графічні зображення, за якихми повинні стежити всі учні, наочні приладдя і різне навчальне устаткування. У зміст відповіді учня входить пояснення теоретичних питань, виконання за завданням учителя різних вправ, задач і експериментів. При індивідуальному контролі вчитель звертає увагу на докладність і усвідомлений характер відповіді що учиться, логічність його суджень, доказовість висунутих їм положень, уміння застосовувати засвоєні знання.

З цією метою учню задають додаткові і навідні запитання.

Учитель установлює визначену систему індивідуального опитування, завчасно при плануванні уроку визначаючи за результатами своїх спостережень і попереднього контролю, кого з учнів варто запитати на тім або іншому уроці і по яких розділах. Система ця не повинна бути трафаретною і незмінною, тому що шаблоновий її характер не забезпечить поставленої мети, оскільки система стає добре відомою учням і контроль втрачає елемент несподіванки, що має немаловажне значення для забезпечення систематичної підготовки учнів до уроків.

Контроль повинен стимулювати постійну роботу всіх учнів, і це певною мірою досягається його несподіванкою для учнів. Дане становище, зрозуміло, не виключає можливості попереднього попередження окремих учнів про майбутню перевірці, якщо ці учні одержували завдання по самостійній роботі, пов'язаної з усуненням недоліків у знаннях, уміннях і навичках.

При продуманій організації індивідуальний контроль сприймається учнями як звичайний елемент навчального процесу і не викликає негативних емоцій.
Дуже важливо зосереджувати увагу всіх учнів класу на відповіді товариша, забезпечувати активну участь школярів у тій частині уроку, що зайнята індивідуальним контролем. Досягається це такими прийомами, як постановка вчителем проблемних питань або завдань перед усім класом з наступним викликом для відповіді того чи іншого учня (як при фронтальному опитуванні), коментування учнями окремих положень відповідей своїх товаришів, доповнення їхніми повідомленнями і прикладами, пропозицією інших, оригінальних способів виконання вправ і вирішення завдань і ін.

Одним із прийомів активізації індивідуального контролю є питання учнів своєму товаришу під час його відповіді. Слід, однак, враховувати, що не можна занадто широко користатися цим прийомом, тому що, по-перше, учню, що задає питання, не завжди вдається правильно його сформулювати; по- друге, зниження оцінки з-за питання товариша може викликати ускладнення в їхніх відносинах. Краще, якщо питання школярів будуть трансформовані вчителем і від його особи запропоновані .

Індивідуальний контроль розрахований на перевірку під час уроку невеликої кількості учнів, він залежить від часу, що відводиться на перевірку, характеру й обсягу вивченого і підлягаючого перевірці матеріалу, рівня підготовки учнів.

У комбінованій формі контролю (при так званому ущільненому опитуванні) досягається вдале сполучення індивідуального контролю з фронтальним і груповим. Особливістю цієї форми контролю є одночасний виклик учителем для відповіді декількох учнів, з яких один відповідає усно, 1-2 готуються до відповіді, виконуючи на класній дошці необхідні графічні роботи чи записуючи умови і хід розв'язання завдань, а інші за окремими партами виконують індивідуальні письмові чи практичні завдання.

Достоїнства ущільненого опитування полягають у тім, що воно дає можливість ґрунтовно перевірити трохи учнів при порівняно невеликій витраті часу. Серйозні заперечення проти цієї форми контролю ґрунтуються на тім, що вона обмежує навчальну функцію перевірки, тому що учні, що самостійно виконують завдання, не приймають участі у фронтальній роботі з класом, а результати їхньої діяльності перевіряються вчителем за межами уроку. Крім того, при відсутності у вчителя достатніх навичок розподілу уваги, буває досить важко одночасно проводити бесіду з одним учнем, стежити за роботою самостійно виконуючі завдання і залучати до активної участі в навчальній роботі інший склад класу.

Тому рекомендується піддавати ущільненому опитуванню одночасно обмежену кількість учнів (3-4 чоловіка), застосовувати цю форму контролю переважно в тих випадках, коли навчальне значення контролю не має вирішального значення (наприклад, після того як матеріал вже засвоєний і є необхідність здійснити перевірку тільки деяких учнів). Комбінована форма контролю надає можливість використовувати програмовані засоби для перевірки знань, умінь і навичок учнів у більшому ступені, ніж при інших формах контролю.

Самоконтроль учнів забезпечує функціонування внутрішнього зворотного зв'язку в процесі навчання, одержання учнями інформації про повноту і якість вивчення програмного матеріалу, міцності сформованих умінь і навичок, що виникли труднощях і недоліках. Самоперевірка має велике психологічне значення, стимулює навчання. З її допомогою учень реально переконується в тім, як він опанував знаннями, перевіряє правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінює практичну значимість результатів виконаних завдань, вправ, дослідів і т.д. В організації самоконтролю учнів застосовуються засоби машинного і безмашинного програмування.

Серед методів контролю виділяють: усну перевірку, перевірку письмово- графічних робіт і перевірку практичних робіт.

Усна перевірка організується по-різному, в залежності від її мети та від змісту матеріалу, що перевіряється. Серед цілей перевірки можна виділити наступні: перевірити виконання домашнього завдання, виявити підготовленість учнів до вивчення нового матеріалу, перевірити ступінь розуміння і засвоєння нових знань. У залежності від змісту вона проводиться по матеріалі попереднього уроку або по окремих розділах і темах курсу.

Методика усної перевірки містить у собі дві основні частини: а) складання перевірочних питань і їх запитування б) відповідь учнів на поставлені питання

Складання перевірочних питань і завдань - важливий елемент усної перевірки. Якість питань визначається їхнім змістом, характером виконуваних учнями при відповіді на питання розумових дій, а також словесним формулюванням.

При складанні питань завжди виходять з того, що перевіряти потрібно ті знання, що є основними в даному курсі або відносно важко засвоюються учнями, або які необхідні для успішного засвоєння подальших розділів і тем курсу. На добір питань впливає вид перевірки: для уточнення змісту питань для поточної перевірки необхідний аналіз зв'язків досліджуваного матеріалу з раніше пройденим, а для тематичної і підсумкової перевірки - виділення головних знань і способів оперування ними . Причому усну перевірку вважають ефективною, якщо вона спрямована на виявлення свідомості сприйняття знань і усвідомленості їхнього використання, якщо вона стимулює самостійність і творчу активність учнів.

Якість питань визначається характером розумових дій, що виконують учні при відповіді на питання. Тому серед перевірочних завдань виділяють питання, що активізують пам'ять (на відтворення вивченого), мислення (на порівняння, доказ, узагальнення), мову. Велике значення мають проблемні питання, що змушують застосовувати отримані знання в практичній діяльності.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: изложение язык, форма курсовой работы.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата