План.

1. Психологія і трудове виховання.

2. Праця і всебічний розвиток особистості

3. Психологічні особливості трудової діяльності школярів.

4. Утягнення школярів в трудове самовиховання.

5. Роль і місце педагога в трудовому вихованні школярів.

6. Список літератури.

Психологія і трудове виховання

Як і в будь-якій іншій справі, в процесі виховання є ще невикористані резерви. Над їх розтинанням працюють педагогічні колективи, социологi.
Особлива роль в цьому відношенні належить психологічній науці. В психологічних знаннях в узагальненому виді відбиті уже пізнання психологичні закономірності навчання і виховання, формування особистості дитини на різноманітних вікових етапах в умовах різноманітних видів діяльності (гра, навчання, праця), істотні зв'язки в сфері педагогічних і психологічних явищ. Психологічна наука накопичила немало цінних фактів, використання яких спромагається збагатити зміст і організацію трудової і виробничої праці школяра, понад повно використати резерв його особистості, забезпечити в трудовому вихованні систему і тим самим підвищити його виховну цінність.
Про можливості психології у галузі трудового навчання і виховання багато каже самий перелік проблем ,що вивчаються нею. Назвемо деякі із них.
Передусім тут треба виділити проблему головного психологічного "ядра" в трудовій підготовці школярів. Таке "ядро", як показали дослідження Т.
В.Кудрявцева, Е. А.Ферапоновой і інших психологів, складають формування загальнотрудових вмінь інтелектуального характеру, уміння виконати завдання не тільки індивідуально, але і в умовах сумісної праці, розвиток позитивної мотивациi праці школярів, їх творчого хисту і інших якостей особистості, важливих для фахового самовизначенні школярів. Оскільки творчість є найбільш чималим проявом людини, психологи шукають оптимальні шляхи і засоби заохочення школярів до творчої праці. Особливо важливим в трудовому навчанні школярів є мотиви, вимагаючі дітей трудіться. Саме з мотивами пов'язане формування відношення до праці, як головної цінності.
Багато уваги психологи приділяють вивченню психологічного змісту трудової діяльності профессiоналів і складанню на цій основі профессiограмм. В багатьох випадках психологічні знання використаються з еврiстичними цілями для пояснення механізмів ефективності отих чи інших засобів навчання і виховання для предбачання результатів їх застосування.
У вигляді такого механізму спромагаються виступати мотив, потреба, інтерес, самооцінка. Різні психологічні знання використаються в цілях об'єднання психологічно східних трудових цілей і засобів дії, а також засобів навчання і виховання. Педагогу необхідно засвоїти загальні закономірності розвитку особистості.
Особистість формує під впливом виховання, социалiзациiї і самовиховання.
Особистість - результат взаємодії зовнішніх впливов з внутрішніми умовами індивідуума, до яким відносяться його направленість, спроможності, характер і інші особисті властивості. Познайомимся із отим, як психологи досліджують психологічний зміст трудового виховання, зокрема, формування всебічно розвиненої особистості засобами праці. По яким показникам судить психолог про зміни, що відбуваються в вигляді особистості під впливом праці? Передусім по діям і поступкам людини, по зміні результативності його праці, по відношенню до праці, до свого колективу, по змінам в його потребах, інтересах, самооцінки і вимогах Психіка працюючої людини, особливо його відношення до праці, дуже помітно проявляються в продуктах його діяльності. Як школяр реагує на невдачі і успіхи в праці, на оцінку якості його роботи, коли його особові інтереси зіткаються із суспільними.
Найбільш поширеними засобами дослідження психологічних проблем трудового виховання є спостереження, експеримент, опитування, тести. За допомогою досліджень вивчаються важливі в будь-якому виді праці риси характеру: уважність, самостійність, охайність і ряд інших. Використає воно також для дослідження взаємовідносин в дитячому колективі. Багатим джерелом психологічних знань є експеримент.
Проте його використання пов'язане великими труднощами, по-перше, зміни в особистості діються поступово, а дослідник не завжди располагає часом. По-друге, зміни в особистості є функцією не одного, а багатьох чинників, діючих в умовах трудового виховання. Внаслідок проведеного експерименту було встановлене, що суспільна мотивация трудової діяльності підсилює інтерес дітей до праці.
Іншим різновидом експерименту є розроблена методика самооцінки через рівняння себе із іншими. Результати цього рівняння людині не байдужі: він ними задоволений або не задоволений, заспокоєний або починає турбуватися.
Цю методику застосовували для вивчення відношення досліджуємого до своїх досягнень в трудовій діяльності, а також для вияву змін в цьому відношенні при переході до інших видів діяльності, наприклад, від навчальної до трудової. Для цього iспитуемим пропонує порівнювати свої успіхи з успіхами інших учнів. Таким чином, кожний оцінював не тільки інших, але і самий себе, бо одних учнів він располагав поперед себе. Але ця самооцінка проводиться не прямо, а непрямо. На основі відповідей iспитуемих після цього визначаються рангові місця iспитуемого по самооцінкі. Для вияву основних тенденцій в поводженні, що дослідиться (наприклад, типичних мотивів трудової діяльності чи вибору фаха, престижності різноманітних фахів серед дітей одного і отого ж віку та ін.) широко використає анкетування, успіх якого залежить від компетентності укладача анкети в проблематиці, що вивчає. Наприклад, при вивченні основних мотивів трудової діяльності старшеклассників за допомогою закритої анкети складають перелік найбільш поширених мотивів до праці. Для цього вивчається література по психології дитячої праці.
В анкеті передбачається можливість самостійної відповіді по заданому питанню. В ряді випадків в анкету включає шкала полярних балів, що вимагає оцінки привабливості для умови ,що опитує отієї чи іншої праці чи фаха, що пропонує шкала : " дуже подобається " - " 6 ", " подобається " - " 5 ",
" більше подобається, що не подобається " - " 4 "; " більше не подобається, що подобається " - " 3 "; " не подобається " - " 2 "; " дуже подобається "
" 1 ". При анкетуванні дуже важливо забезпечити відвертість відповідей що опитуються. Це досягає продуманим інструктажем, в якому називає ціль дослідження і його наукова важливість, а також гарантується конфіденційність. Але хибою анкет є те, що одержані із їх допомогою надані допускають дiфференциiрованного аналізу, що не дозволяє віднести відповіді з реальним поводженням iспитуемих, перевірити вірогідність їх відповідей. Для психологічного вивчення особистості школяра широко застосовує засіб узагальнення незалежних характеристик, запропонований психологом К.К.Платоновим. Він передбачає збирання і узагальнення відомостей про особистості, що одержують різноманітними особами при спостереженні за неї в різноманітних видах діяльності. В різноманітних умовах загальні властивості і якості особистості (моральні якості, риси характеру, темперамент) проявляються по-різному, тому відомості збираються від різноманітних осіб. Оцінки цих людей будуть різні. Це є достоїнством наданого засобу, що дозволять понад повно охарактеризувати особистість, визначити їй зону ближчого розвитку, визначити їй подальші шляхи розвитку.
Для вивчення направленості особистості, її мотивів, інтересів, здібностей інколи застосовують проективний засіб (тест на завершення незавершених пропозицій, зображень та ін. ). В основі цих методик лежить несвідома схильність людини до проекциї, тобто до присвоюванню до інших людей рис, прагнень, інтересів хвилюючих його самого. Так iспитуемому пропонується малюнок із зображеними на ній предметами, діючими особами. Ситуація не визначена. Iспитуемому пропонує розказати, що по його погляду, було до цього, діється зараз, що буде надалі. По його висловам можна судити про мотиви. Привілей цих методик укладає в отому, що під час їх застосування знижується смущенiє, настороженность iспитуемого завдячувавши що він максимально утягує в експеримент. Хиба - трудність в тлумаченні результатів.

Праця і всебічний розвиток особистості

Значення праці в розвитку особистості загальновизнано. В що конкретно складається роль ,що розвиває праці, що її особливості виступають як головні умови розвитку психіки людини? Можливості для цього розвитку міститися уже в самих знаряддях, предметах і результатах праці. В знаряддях праці, крім призначення, втілено пізнання людиною явищ, закони, властивості і умови існування предметів. Умови праці теж повинні бути пізнані людиною. Предмет, знаряддя і умови праці є найбагатішим джерелом знань про істотну частину навколишньої дійсності. ці знання є основною ланкою в світогляді людини. Для успішного здійснення трудової діяльності вимагає участь всієї особистості індивідуума : його психічних процесів, станів і властивостей. За допомогою психічних процесів, наприклад, людина орієнтується в умовах праці, формує ціль, контролює хід діяльності.
Високі вимоги до людини пред'являють соціальні умови праці.
В різноманітних дитячих трудових об'єднаннях праця носить колективний характер і його здійснення пов'язане з включенням школяра в широку і складну систему виробничих, нравственних і інших відносин. Включення учня в колективна праця сприяє засвоюванню їм названих відносин, перетворенню їх із зовнішніх в внутрішні. це діється під впливом панівних норм поводження, суспільного погляду, організації взаємодопомоги і взаємної вимогливості і дії таких соціально-психологічних феноменів, як внутрігрупова внушаємость, змаганність. Важливої проiзводной цих соціально- псiхологичних чинників є формування відповідальності за результати праці колективу, Дослідження показали, що більшість старшекласників - членів бригад готові відповідати за результати праці своєї ланки.
Великі вимоги до людини пред'являють результати праці. Таким чином, вимоги предмету, знарядь, умов і результатів праці є найважливішою умовою розвитку психіки людини в процесі трудової діяльності.
Другою умовою розвитку психіки людини стать впливом праці є доцільна діяльність самого суб'єкту. Преобразуя предмет праці, створюючи суспільно цінні продукти, він преобразує себе.
Для понад повного використання можливостей, що розвиває праця, вони повинні бути доповнені діяльністю старших - навчанням і вихованням.
Діяльність вихователя є третьою умовою розвитку психіки в процесі праці.
В всіх видах праці формує важливу якість особистості, як практичність.
Людина з цією якістю вільно орієнтується на виробництві і в побуті. беручи участь в колективній праці індивід пізнає не тільки інших, але і себе: хто він є, яку цінність представляє для інших, що він спромагається.
Діти, як показали психологічні дослідження, погано знають себе, свої можливості, своє положення в колективі. В наслідок трудової діяльності діються істотні зміни. Передусім змінює його відношення до себе, а після цього і відношення колективу і педагогів. В психології зібрано багато фактів, що показують, що трудова діяльність побуджається тим, на скільки високі її результати. Із цим пов'язане формування таких мотивів як особиста значимість праці, свідомість його суспільної значимості, притязання на понад високий рівень досягнень в праці.
Праця грає велике значення в розвитку хисту учня. Хист розвиває, головним образом, в умовах провідної діяльності : в дошкільному віку в грі, в молодшому і середньому шкільних віку - в ученні, в юнацькому - в професійно-трудовій підготовці. Формування хисту здійснюється в тій чи іншій діяльності.
В процесі праці, наприклад, розподіл уваги стає понад широким, а його переключення понад швидким.
Велика роль праці в розвитку мислення. По мірі оволодіння трудовими навиками розвиваються його нові форми : технічне, практичне, логічне. В процесі праці і спілкування з іншими членами трудового колективу діється розвиток почуттів. Вмикаючись у трудовий процес дитина докорінно змінює своє подання про себе і про навколишній світ. Радикальним образом змінюється і самооцінка. В процесі спілкування і оволодінням новими знаннями формується світогляд школяра. Робота в колективі розвиває социолiзацию особистості дитини Розвиток хисту, почуттів і мислення робить особистість дитини понад гармонійної. Отже, праця є найважливішим чинником, що впливають на розвиток особистості дитини.

Психологічні особливості трудової діяльності старших школярів.

Рішення багатьох питань трудового виховання підростаючого покоління істотно залежить від правильного розуміння функцій, цілей і психологічного змісту дитячої праці. Праця школяра має свою специфіку. Передусім праця учнів відрізняє від праці дорослих отим заради чого вона організована.
Дитяча праця організовується передусім з виховними цілями. Праця в суспільстві, як правило, носить колективний характер, тому від кожного учасника вимагає уміння взаємодіяти. Отже, школярі повинні включатися в суспільне виробництво. Підготувати дитину до праці це значить сформувати у неї готовність працювати. Психологічна готовність до праці означає рівень розвитку особистості, що є достатнім для успішного освоєння будь-яким видом виробничої праці.
Формування у школяра психологічної готовності до праці діється в таких видах діяльності як: гра, навчання, побутова та виробнича праця, технічна творчість.
Як показують спостереження, випускники навчальних закладів практично і психологічно не готові до участі в виробничій праці. З метою найкращої адаптації школярів на виробництві необхідно відбудовувати і розвивати систему У. П. К., причому, безпосередньо на виробництві. Головне, щоб праця учнів була безпосередньо пов'язаний з виробництвом. Школярі повинні виконувати посильні замови виробництва.
Завдяки такому підходу у учнів праця набуде більш високе значення, створюються умови для формування суспільно цінних мотивів діяльності. Бо цей вид діяльності не тождественен ані навчальної діяльності, ані трудової діяльності дорослих, яке ми умовно виділяємо її як учбово-трудову. В старших класах цей вид діяльності повинен стати провідним. З цією метою в старших класах програмою передбачено фахове трудове навчання. Дитина, після закінчення школи, уже спромагається мати спеціальність, що дає йому передумови для швидкої адаптації на виробництві.

Утягнення школярів в трудове самовиховання.

Активна участь самого школяра в навчанні, праці, а також в перетворенні своєї особистості є найважливіша ціль навчання і виховання. В статті
"Психологічна наука і праця виховання " С.Л.Рубiнштейн писав: "Педагогічний процес, як діяльність учителя формує особистість, що розвиває дитини в міру того, як педагог керує діяльністю дитини, а не заміняє її ".
Формування особистості діється, головним образом, в процесі власної діяльності, його власних вчинків.
Облік ролі самої дитини в формуванні його особистості необхідно ще тому, що у нього є свої потреби, прагнення, інтереси.
Несхожість планів дорослих і дітей пояснює труднощі в вихованні. Тому основне завдання педагога складається у тому, щоб роль самовиховання в формуванні була якомога більша. Оптимальним періодом для самовиховання є старший шкільний вік, коли у дітей свого роду "расположенність до самовиховання ".
В цьому віці перед дитиною стає ряд життєво важливих питань: "Ким бути?",
"Куди піти?" і інші, діється переоцінка цінностей. Дитина готова змінювати себе, готова до самовиховання. Одним із видів самовиховання є фахове самовиховання, це прагнення юнаків і дівчат до удосконалення своєї придатності до того чи іншого фаха. Як показали дослідження психологів, уявлення школярів про прийдешній фах дуже нечітке: слабі уявлення про труднощі, соціальної значимості. Важливою передумовою самовиховання є адекватна оцінка своєї відповідності вимогам фаха. В цьому учні випробовують труднощі тому, що у деякого не сформована самооцінка хисту і своєї фахової придатності. Щоб учні правильно оцінювали свій хист необхідно проводити психологічні факультативи, на яких розповідати учням як вибирається фах, яку роль в цьому грають інтереси, схильності і спроможності людини, про критерії оцінок своїх можливостей, про роль і засоби самовиховання.

Роль і місце педагога в трудовому вихованні школярів.

Формування особистості в процесі праці діється не саме собою, а лише при певній організації праці школярів. Під організацією праці розуміємо його впорядкування, надання йому планомірності. Організація дитячої праці повинна враховувати вікові і індивідуальні особливості дітей і закономірності їх розвитку. В процесі праці здійснюється, естетичне і фізичне виховання. Таку організацію праці призваний забезпечити педагог.
Від нього вимагається бути прикладом, вивчати сильні і слабкі сторони своїх учнів, організовувати діяльність та багато іншого.
Псiхологичний аспект діяльності педагога при вихованні засобами праці складається у впливі особовим прикладом, в управлінні впливу середовища на особистість, а також управління його трудовою діяльністю.
Педагог погоджує зміст і форми праці з педагогічними цілями, направляє трудову діяльність таким чином, щоб вона вимагала від учнів прояв тих чи інших якостей, оцінює ефективність виховних впливів. Роль педагога складається також в допомозі учню підвищити свій авторитет у перевесників.
В трудовому навчанні багато учнів домагаються чималих результатів в загальноосвітніх предметах. В зв'язку з цим у дитини виникає потребу в освідченні. Якщо він домагається підвищення свого авторитету, отже його активність підвищується і в інших видах діяльності. І одна з головних завдань педагога - сформувати і скерувати цю активність.

Укладення

Таким чином, трудова діяльність є однім із важливих чинників виховання особистості. Залучаясь у трудовий процес дитина докорінно змінює своє подання про собі і про навколишній світ. Радикальним образом змінюється її самооцінка. Вона змінюється під впливом успіхів в трудовій діяльності, що в свою чергу змінює авторитет школяра в класі. Питання авторитету, самозатвердження особливо велику роль відіграє в старшім шкільному віці.
Учитель повинен підтримати і скерувати інтерес не тільки на свій предмет, але і на інші області пізнання. Під впливом цього інтересу буде розвиватися самопізнання. Головна функція, що розвиває праця - це перехід від самооцінкi до самопізнання. Крім цього в процесі праці розвиваються хист, уміння і навики. В трудовій діяльності формуються нові види мислення. Внаслідок коллективної праці школяр одержує навики роботи, спілкування, співробітництва, що покращує адаптацію дитини в суспільстві.
Праця є рівноправним предметом програми навчання. Правда в останній час в більшості шкіл праця знаходиться в занепаді. це пов'язане як з загальною соціально-економічною ситуацією, так і з загальним розвитком соціума. В зв'язку з цим трудове навчання вимагає докорінної перебудови. Праця повинна взяти на себе більш широку функцію, як підготовка дітей до роботи на виробництві, але не виключаючи її. В цьому я бачу прийдешнє трудового навчання.

Список літератури.

1. Платонов К. К. " Узагальнення характеристик як засіб соціально- психологічного вивчення особистості."
2. Iващенко Ф.І. "Праця і розвиток особистості школяра."
3. Фрiдман Л.М., Кулагiна І.Ю. "Псiхологичний довідник учителя."