Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата

Для сучасної міської родини характерним типом сімейних відносин можна вважати унилокальний тип, при якому чоловіки проживають там, де є можливість спільного проживання, у тому числі знімаючи житло в наймання.

Проведене серед молоді соціологічне опитування, показало, що молоді люди, що вступають у шлюбний союз, не засуджують шлюби з розрахунку. Лише
33,3% респондентів засуджують такі шлюби, з розумінням до нього відносяться
-50,2%, а 16,5% навіть “хотіли б мати таку можливість”.

Сучасні шлюби “постаріли”. Середній вік вступаючи до шлюбу за останні
10 років збільшився серед жінок на 2 роки, серед чоловіків - на 5 років.
Тенденція, характерна для західних країн, створювати родину, вирішивши професійні, матеріальні, житлові й ін. проблеми, спостерігається й у
Україні.

Шлюби в даний час, як правило, різновікові. Звичайно при цьому один із членів шлюбного союзу, частіше старший, бере на себе відповідальність за вирішення економічних, господарсько-побутових та інших проблем. І хоча сімейні психологи, наприклад, Бендлер, вважають оптимальною різницю у віці чоловіків 5-7 років, для сучасних шлюбів характерна різниця в 15-20 років
(причому не завжди жінка є молодшою за чоловіка). Зміна суспільних відносин торкнулося і проблем сучасної родини. У практиці сімейних відносин мають місце фіктивні шлюби. У такій зареєстрованій формі шлюб характерний для столиці і великих промислових і культурних центрів Україні, основою їх стає одержання визначених вигод.

Родина - складна багатофункціональна система, вона виконує ряд взаємозалежних функцій. Функція родини - це спосіб прояву активності, життєдіяльності її членів. До функцій варто віднести: економічну, господарсько-побутову, рекреативну чи психологічну, репродуктивну, виховну.
Соціолог А.Г.Харчев вважає репродуктивну функцію родини головною суспільною функцією, в основі якої лежить інстинктивне прагнення людини до продовження свого роду. Але роль родини не зводиться до ролі “біологічної” фабрики.
Виконуючи цю функцію, родина є відповідальною за фізичний, психічний і інтелектуальний розвиток дитини, вона виступає своєрідним регулятором народжуваності. В даний час демографи відзначають зниження народжуваності на Україні.[2]

Людина здобуває цінність для суспільства тільки тоді, коли вона стає особистістю, і становлення її вимагає цілеспрямованого, систематичного впливу. Саме родина з її постійним і природним характером впливу покликана формувати риси характеру, переконання, погляди, світогляд дитини. Тому виділення виховної функції родини як основної має суспільний сенс.

Для кожної людини родина виконує емоційну і рекреативну функції, що захищають людину від стресових і екстремальних ситуацій. Затишок і тепло домашнього вогнища, реалізація потреби людини в довірливому й емоційному спілкуванні, співчуття, співпереживання, підтримка - усе це дозволяє людині бути більш стійким до умов сучасного неспокійного життя. Сутність і зміст економічної функції складається у веденні не тільки загального господарства, але й в економічній підтримці дітей та інших членів родини в період їхньої непрацездатності.

У період соціально-економічних перетворень у суспільстві змінюються й функції родини. Ведучої в історичному минулому була економічна функція родини, що підкоряє собі всі інші: глава родини - чоловік - був організатором загальної праці, діти рано включалися в життя дорослих.
Економічна функція цілком визначала виховну і репродуктивну функції. В даний час економічна функція родини не відмерла, але змінилася. Найбільш повно, на мій погляд, функції сучасної родини представлені фінським педагогом Ю.Хямяляйнен [3] . Виділяючи періоди формування родини, він відзначає, що для кожного етапу сімейних відносин характерні визначені функції, що може бути представлено наступною таблицею.

Основні періоди розвитку родини і функції членів родини

|Стадії родини|Основні функції родини |
| |Батьківські функції |Функції дитини |
|1.Етап |Усвідомлення партнерських | |
|формування |відносин, зміцнення взаємин | |
|родини |між чоловіками; створення | |
| |сексуальних відношень, що | |
| |задовольняють обох; розвинуто | |
| |взаєморозуміння, що дозволяє | |
| |кожному вільно виявляти свої | |
| |почуття, налагодження | |
| |відношенні з батьками та | |
| |іншими родичами, що | |
| |задовольняють обидві сторони; | |
| | розподіл часу між будинком і | |
| |роботою; вироблення порядку | |
| |прийняття рішень, що | |
| |задовольняють обидві сторони; | |
| |бесіди між чоловіками про | |
| |майбутнє родини | |
|II. Родина, |Звикання до думки про |Дитина залежна від матері і|
|що чекає |вагітність та народження |починає довіряти їй; поява |
|дитину, |дитини; підготовка до |прихильностей; оволодіння |
|родина з |материнства і батьківства, |навичками найпростішої |
|дитиною |звикання до ролі батька і |соці-альної взаємодії; |
| |матері; звикання до нового |пристосування до чекань |
| |життя, пов'язане з появою |інших людей; розвиток |
| |дитини; створення в родині |координації рухів рук та |
| |атмосфери, сприятливої і для |очей; перебування зручного |
| |родини, і для дитини; турбота |ритму зміни спокою і дії; |
| |про потреби дитини; розподіл |оволодіння словами, |
| |обов'язків по будинку і |короткими фразами, мовою |
| |наглядом за дитиною, що не | |
| |перевантажує жодного з батьків| |
|III.Родина з |Розвиток інтересів та потреб |Подолання протиріччя між |
|дитиною |дитини; подолання почуття |бажанням бути завжди |
|дошкільного |пересичення материнством |об'єктом своєї прихильності|
|віку |(батьківством) і роздратування|і неможливістю цього; |
| |з приводу хронічного недоліку |звикання до самостійності; |
| |часу для власних потреб: пошук|виконання вимог дорослого |
| |квартири, що відповідає |по дотриманню чистоти |
| |потребам родини; розподіл |(охайність під час їжі, |
| |обов'язків та відповідальності|гігієна полових органів): |
| |між батьками в постійно |прояв інтересу до товаришів|
| |мінливих ситуаціях; підтримка |по іграх; прагнення бути як|
| |сексуальних відносин, що |мати та батько |
| |задовольняють обох, і бесіди | |
| |про майбутніх дітей; подальший| |
| |розвиток взаємин у родині - | |
| |відкритих, що дозволяють | |
| |дружинам говорити на самі | |
| |різні теми; розвиток відношень| |
| |з батьками в зв'язку з появою | |
| |дитини і виконанням ними нової| |
| |ролі; збереження колишнього | |
| |кола друзів і своїх захоплень | |
| |поза будинком (у залежності | |
| |від можливостей родини); | |
| |вироблення способу життя | |
| |родини, формування сімейних | |
| |традицій, бесіди батьків про | |
| |виховання дітей | |
|IV. Родина |Виховати в дітей інтерес до |Отримання навичок, |
|школяра |наукових і практичних знань; |необхідних для шкільного |
| |підтримка захоплень дитини; |утворення; прагнення бути |
| |подальший розвиток взаємин у |повноправним і готовим до |
| |родині (відкритість, |співробітництва членом |
| |відвертість); турбота про |родини; поступовий відхід |
| |подружні відносини й особисте |від батьків, усвідомлення |
| |життя батьків; співробітництво|себе як особистості, яку |
| |з батьками інших школярів |люблять і поважають; |
| | |включення в групу |
| | |однолітків, спільна з ними |
| | |діяльність; знайомство з |
| | |правилами поведінки і |
| | |мораллю групи; розширення |
| | |словникового запасу і |
| | |розвиток мови, що |
| | |дозволяють чітко викладати |
| | |свої думки: усвідомлення |
| | |значення |
| | |причинно-наслідкових |
| | |зв'язків і формування |
| | |наукової картини світу |
|V. Родина з |Передача відповідальності і |Позитивне відношення до |
|дитиною |волі дії дитині в міру |власної статі та |
|старшого |дорослішання і розвитку його |фізіологічних змін, що |
|шкільного |самостійності; підготовка до |відбуваються; прояснення |
|віку |нового періоду життя родини; |для себе ролі чоловіка і |
| |визначення функцій родини, |жінки; відчуття |
| |розподіл обов'язків і поділ |приналежності до свого |
| |відповідальності між членами |покоління; досягнення |
| |родини; підтримка відкритості |емоційної незалежності, |
| |у взаєминах між різними |відхід від батьків; вибір |
| |поколіннями в родині; |професії, прагнення до |
| |виховання підростаючих дітей |матеріальної незалежності; |
| |на гідних зразках, на власному|підготовка до дружби з |
| |прикладі – дорослої людини, що|однолітком протилежної |
| |любить іншу людину, але |статі, шлюбу, створенню |
| |знаючого міру батька (дорослої|родини; поступове |
| |жінки, дружини, матері); |формування власного |
| |розуміння і прийняття |світогляду |
| |індивідуальності дитини, | |
| |довіра і повага до нього як до| |
| |унікальної особистості | |
|VI. Родина з |Відрив від підростаючої |Усвідомлення свого |
|дорослою |дитини, здатність відмовитися |положення як положення |
|дитиною, що |від колишньої влади над ним; |самостійної людини, що може|
|входить у |впевнення дитині, що в |відповідати за свої вчинки;|
|світ |будь-яких життєвих ситуаціях |створення міцних і в той же|
| |вона завжди одержить розраду і|час гнучких відносин, що |
| |допомогу під батьківським |задовольняють обох, зі |
| |дахом; створення доброзичливих|своїм можливим майбутнім |
| |умов для нових членів родини, |чоловіком (дружиною); |
| |що прийшли в неї через шлюбні |позитивне відношення до |
| |зв'язки; турбота про подружні |власної сексуальності і її |
| |відносини при новій структурі |задоволення у відносинах з |
| |родини; спокійний вступ у нову|партнером; створення |
| |стадію шлюбу і підготовка до |власної системи цінностей, |
| |виконання ролі бабусі та |світогляду, свого укладу |
| |дідуся: створення гарних |життя; знайомство із |
| |відносин між власною родиною і|задачами розвитку |
| |родиною дитини |партнерських відношень при |
| | |формуванні родини |
| |Партнерські функції |
|VII. Родина |Відновлення подружніх | |
|середнього |відносин; пристосування до | |
|віку |вікових фізіологічних змін; | |
|(“порожнє |творче, радісне використання | |
|гніздо”) |великої кількості вільного | |
| |часу; зміцнення взаємин з | |
| |родичами і друзями; входження | |
| |в роль бабусі (дідуся) | |
|VIII. |Усвідомлення власного |Поряд з функціями, що |
|Престаріла |відношення до смерті і |стосуються розвитку |
|родина |самотності; зміна будинку |власного сімейного життя |
| |відповідно до потреб людей |прояв турботи про старих |
| |похилого віку; пристосування |батьків; допомога їм, якщо |
| |до життя на пенсії; виховання |це необхідно, матеріальна і|
| |готовності в міру зменшення |духовна; підготовка до |
| |власних сил прийняти допомогу |остаточного відходу |
| |інших людей; підпорядкування |батьків: підготовка своїх |
| |своїх захоплень і справ своєму|дітей до втрати бабусі |
| |віку; підготовку до неминучого|(дідуся) |
| |кінця життя, знаходження віри,| |
| |що допоможе спокійно дожити | |
| |роки і спокійно вмерти | |

Аналізуючи таблицю, можна зробити висновок, що в різні періоди становлення і розвитку родини функції її членів змінюються.

Зміни відбуваються й у відносинах чоловіків і жінок у родині: їхні взаємини, а також відносини різних поколінь, ступенів споріднення, батьків і дітей різної статі і віку. Тепер важко виділити, хто кого “головніше” і в родині. Змінюється сам тип залежності в родині людей один від одного.
Соціологи говорять про те, що чоловічі і жіночі ролі зараз тяжіють до симетрії, змінюється уява про те, як повинні поводитися чоловік і дружина.
Соціолог В.Голофаст відзначає наступну тенденцію розвитку відносин у родині: від “ієрархічної” логіки розходжень між статями до логіки індивідуальних особливостей і здібностей, до обліку реального співвідношення сімейних і позасімейних ролей жінки, чоловіка і дитини.
Автор стверджує, що відносна автономія кожного в родині, загальне визнання його права на особисті інтереси скріплюють родину.

Соціологи відзначають той факт, що родина особливо чуттєва до всякого роду реформаторських змін державного масштабу, наприклад безробіття, ріст цін і т.д. Так, за даними Держкомстату на початок 1996 року 63% населення мали доходи нижче середнього рівня. В даний час ці цифри мають тенденцію до росту. И.Ф.Дементьєва говорить про виникнення нових нетипових проблем виховного характеру внаслідок різних матеріальних і психологічних труднощів, пережитих родиною. Невпевнені в собі батьки перестають бути авторитетом і зразком для наслідування у своїх дітей. Авторитет матері міняється в залежності від сфери її діяльності. Підлітки часом виконують непрестижну, некваліфіковану роботу, але вигідну в грошовому відношенні, і їхній заробіток може наближатися до заробітку батьків, чи навіть перевищувати його. Це один з факторів, що сприяють падінню авторитету батьків в очах підлітка. Подібна тенденція не тільки скорочує виховні можливості родини, але і приводить до зниження інтелектуального потенціалу суспільства.

Крім падіння народжуваності відзначається і такий негативний факт в інституті родини, як збільшення числа розлучень. У ряді робіт розглядаються негативні наслідки розлучень: погіршення виховання дітей, збільшення випадків їхніх психічних захворювань, алкоголізм батьків, руйнування кровно родинних зв'язків, погіршення матеріального становища, дисгармонія відтворення населення (Н.Я.Соловйов, В.А.Сисенко та ін.).

Вплив розпаду родини на дітей дошкільного віку вивчалося зокрема
Т.П.Гавриловою. Вона виявила, що при порушенні контактів з батьками у дітей виникають найбільш гострі переживання, оскільки для дитини розпад родини - це ламання стійкої сімейної структури, звичних відносин з батьками, конфлікт між прихильністю до батька і матері. Розлучення ставить перед дитиною непосильні для його віку задачі: орієнтацію в новій рольовій структурі без її колишньої визначеності, прийняття нових відносин з розлученими батьками. Діти 2,5 – 3 років реагують на розпад родини плачевно, агресивно, з порушеннями пам'яті, уваги, розладом сну. Цей висновок підтверджується і закордонними дослідниками: емоційне здоров'я дітей безпосередньо зв'язане з існуванням постійно діючого спілкування дитини з обома батьками (3. Матейчек, А. Николи). Розлучення породжує в дитини почуття самотності, відчуття власної неповноцінності.

1.2. ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У РІЗНИХ ЗА СТРУКТУРОЮ РОДИНАХ

1.2.1. Особливості виховання єдиної дитини в родині

На цей рахунок існує дві найбільш розповсюджені точки зору. Перша: єдина дитина виявляється більш емоційно стійкіша, ніж інші діти, тому, що не знає хвилювань, пов'язаних із суперництвом братів. Друга: єдиній дитині приходиться переборювати більше труднощів, чим звичайно, щоб придбати психічну рівновагу, тому що йому не дістає брата чи сестри. Що б там не говорили психологи, життя однієї - єдиної дитини в родині нерідко складається так, що підтверджує саме цю, другу, точку зору. Труднощі, однак, не є абсолютно неминучими, і проте зустрічаються настільки часто, що було б нерозумно не зважати на них уваги.

Безперечно, батьки, що мають єдину дитини, звичайно приділяють їй надмірну увагу. Коротше, вони занадто піклуються про неї тільки тому, що вона у них одна, тоді як насправді вона всього лише перша. І дійсно, деякі з нас здатні спокійно, зі знанням справи звертатися з первістком так, як ми тримаємося потім з наступними дітьми. Головна причина тут - недосвідченість. Є, однак, й інші підстави. Якщо не торкатися деяких обмежень фізичного порядку, одних батьків лякає відповідальність, інші побоюються, що народження другої дитини позначиться на їхньому матеріальному становищі, треті, хоча ніколи не визнаються в цьому, просто не люблять хлопців, і їм цілком достатньо одного сина чи однієї доньки.

Деякі перешкоди психічному розвитку дітей мають зовсім визначену назву
- тепличні умови, коли дитину пестять, ніжать, балують, пестять - одним словом, носять на руках. Через надмірну увагу психічний розвиток її неминуче сповільнюється. У результаті надмірної поблажливості, якою ми оточуємо її, вона неодмінно зіткнеться з дуже серйозними труднощами і розчаруванням, коли опиниться за межами домашнього кола, оскільки і від інших людей буде очікувати уваги, до якої звикла у будинку батьків. З цієї ж причини вона занадто серйозно стане відноситися і до самої себе. Саме тому, що її власний кругозір занадто малий, багато дріб'язків покажуться їй занадто великими і значними. У результаті спілкування з людьми буде для неї набагато скрутніше, ніж для інших дітей. Вона почне уникати контактів, усамітнюватися. Їй ніколи не доводилося поділяти з братами чи сестрами батьківську любов, не говорячи вже про ігри, свою кімнату, одяг, і їй важко знайти загальну мову з іншими дітьми і своє місце в дитячому співтоваристві.

Як запобігти усе цьому? За допомогою другої дитини - скажуть багато хто з вас. І це вірно, але якщо деякі особливі проблеми і можна вирішити подібним шляхом, то де впевненість, що варто народити ще одну дитину, як ми відразу ж досягнемо повної адаптації першої. У будь-якому випадку потрібно всіма силами переборювати наше прагнення ростити дитину в тепличних умовах.
Можна затверджувати, що виховання єдиного сина чи єдиної доньки набагато більш важка справа, ніж виховання декількох дітей. Навіть у тому випадку, якщо родина випробує деякі матеріальні утруднення, не можна обмежуватися однією дитиною. Єдина дитина дуже скоро стає центром родини. Турботи батька і матері, зосереджені на цій дитині, звичайно перевищують корисну норму.
Любов батьківська в такому випадку відрізняється відомою нервозністю.
Хвороба цієї дитини чи смерть переноситься такою родиною дуже важко, і страх такого нещастя позбавляє батьків спокою. Дуже часто єдина дитина звикає до свого надзвичайного стану і стає дійсним деспотом у родині. Для батьків дуже важко буває загальмувати свою любов до неї і свої турботи, і волею - неволею вони виховують егоїста.

Для розвитку психіки кожна дитина вимагає щиросердечного простору, у якому вона змогла б вільно пересуватися. Їй потрібна внутрішня і зовнішня воля, вільний діалог з навколишнім світом, щоб їй не підтримувала постійно рука батьків. Дитині не обійтися без забрудненого обличчя, розірваних штанів і бійок.

Єдиній дитині часто відмовлено у такому просторі. Усвідомлено чи ні, їй нав'язують роль зразкової дитини. Вона повинна особливо чемно вітатися, особливо виразно читати вірші, вона повинна бути зразково чепурною і виділятися серед інших дітей. Щодо неї будуються честолюбні плани на майбутнє. За кожним проявом життя ведеться уважно, із заклопотаністю, спостереження. Таке відношення до неї несе небезпеку, що єдина дитина перетвориться в розпещену, несамостійну, невпевнену в собі, що переоцінює себе, дитину.

Але цього можна уникнути, якщо дотримуватися одного простого правила, у родині, де росте одна дитина: тільки ніякої винятковості!

1.2.2. Специфіка виховання в багатодітній родині

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: доклад на тему, борьба реферат.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата