Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата

1.2 Основні параметри шуму

Механічні коливання з частотою від 20 Гц до 20 кГц, що виникають у пружному середовищі, називають звуком. Чіткої різниці між поняттями «звук» та «шум» немає. Звуками, як правило, називають регулярні періодичні коливання, а шумом — неперіодичні коливальні процеси. При проведенні робіт щодо забезпечення нормальних умов життя людини шумом вважають будь-який небажаний звук незалежно від його характеру та природи виникнення. У цій книзі розглядається в основному промисловий шум, що виникає внаслідок роботи механізмів та устаткування.

Найбільш важливими параметрами шуму є звуковий тиск, інтенсивність звука та звукова потужність. У інженерній практиці ці величини виражають у логарифмічних одиницях, що пояснюється двома причинами:

. реакція вуха людини на різну гучність має логарифмічний характер;

. діапазон зміни цих параметрів надзвичайно широкий.

Розглянемо зазначені параметри докладне

Звуковий тиск — це різниця між миттєвим значенням повного тиску і статичним тиском у даній точці. Він характеризує зміну густини середовища в напрямі поширення коливань. Кількісною оцінкою звукового тиску є середньо- квадратичне значення

[pic], (1.1) де Т — час вимірювання; р(t) — миттєве значення звукового тиску.

Значення р вимірюють на певній відстані від джерела шуму в заданій смузі частот. Рівень звукового тиску L, дБ, визначають відносно порогового середньоквадратичного значення звукового тиску р0 = 2 • 10-5 Па за формулою

[pic]. (1.2)

Звуковою потужністю називають потужність звука, який випромінюється джерелом в усіх напрямах простору, що оточує джерело. У цьому розумінні це інтегральна характеристика шуму, який створюється джерелом. Зазначимо, що джерело звука випромінює звукову потужність, а звуковий тиск є наслідком цього випромінювання. Слух людини сприймає звуковий тиск, а причиною цього сприймання є звукова потужність джерела. Рівень звукової потужності LP, дБ, визначають відносно порогової потужності Р = 10-12 Вт за формулою

[pic] (1.3)

Звукова потужність є мірою швидкості випромінювання звукової енергії, тобто звуковою енергією, що віднесена до одиниці часу.

Інтенсивність звука характеризує швидкість потоку звукової енергії в певній точці звукового поля. Рівень інтенсивності звука LI, дБ, визначають відносно порогового значення I0 = 10-12 Вт/м2 за формулою

[pic]. (1.4)

Зазначимо, що I0 = р02/?с, де ?с — хвильовий опір повітря, який дорівнює 416 кг/(м2с).

Звуковий тиск та інтенсивність звука є точковими характеристиками звукового поля. Вони залежать від розташування точки вимірювання та умов поширення звукових хвиль. Звукова потужність не залежить від зазначених факторів, тому є унікальною мірою шумності даного джерела шуму.

1.3 Основні типи звукових полів у практиці вимірювань шуму

Звуковим полем називають простір, в якому поширюються звукові хвилі. У практиці вимірювань шуму звукові поля класифікують за наявністю відбивних перешкод (вільні й дифузні) та за відстанню від джерела звука (дальні та ближні).

Для вільного звукового поля характерне поширення звукових хвиль без відбивання. Ідеальні умови вільного поля можна створити на відкритому повітрі в місцях, що віддалені від об'єктів з великими відбивними поверхнями. На місці вимірювання не повинно бути сторонніх шумів. Однак можливість вимірювання шуму на відкритому повітрі залежить від метеорологічних умов і часу доби.

Умови вільного поля можна створити штучно в так званих заглушених камерах, де відбивання звукових хвиль від стін і стелі істотно послаблюються спеціальним облицюванням цих поверхонь звукопоглинальними матеріалами. Здебільшого для цього придатні звичайні приміщення достатньо великого об'єму.

Для дифузного звукового поля, навпаки, характерні багаторазові відбивання звукових хвиль, внаслідок чого ці хвилі поширюються в усіх напрямах з ідентичною амплітудою. Середня густина енергії звука однакова по всьому полю. Апроксимацією дифузного поля є акустичне поле в ревербераційному приміщенні.

Показниками якості ревербераційного приміщення є час реверберації та нерівномірність звукового тиску в усіх точках внутрішнього простору (за винятком точок, близьких до відбивних поверхонь). Ревербераційна камера тим краща, чим більший час реверберації і чим більша рівномірність у ній звукового поля по всьому робочому діапазону частот.

Дальнім називають звукове поле в достатньо віддаленій від джерела зоні простору, де напрям швидкості поширення частинок збігається з напрямом поширення звукової енергії, а інтенсивність звука пропорційна квадрату звукового тиску. Залежно від задачі вимірювання в акустиці застосовують різні кількісні критерії дальнього поля, наприклад співвідношення kr > 1 (k
— хвильове число). У практиці вимірювань шуму машин вважають, що умови дальнього поля виконуються на відстані від джерела, яка більша, ніж довжина хвилі, або в 2...З рази перевищує найбільший лінійний розмір джерела.
Звукову хвилю в дальньому полі можна розглядати як плоску чи сферичну.
Поширення звука у вільному дальньому полі відповідає закону зворотних радіусів: р ~ 1/r, І ~ 1/r2.

Ближнє звукове поле — це сусідня до джерела звука зона, в якій напрям коливань не обов'язково збігається з напрямом поширення звукової енергії. У цьому полі звуковий тиск не може характеризувати звукову потужність джерела, оскільки реактивна складова ближнього поля, що враховується в процесі вимірювання тиску, не пов'язана з випромінюванням потужності. Проте слід зазначити, що реактивна складова ближнього звукового поля не впливає на результати вимірювання інтенсивності звука, оскільки остання пов'язана з потоком звукової енергії і тому реагує тільки на активну складову поля.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: конспект по русскому, диплом государственного образца, доклад по биологии.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата