Роль центрального банка в денежно – кредитной политике государства

| Категория реферата: Остальные рефераты
| Теги реферата: реферат инструменты, шпаргалки по русскому
| Добавил(а) на сайт: Меркурий.

З метою вилучення зайвої ліквідності банківської системи Центральний банк активно використовує такий інструмент, як депозитні операції. Ці операції дозволяють оперативно залучати в депозити тимчасово вільні грошові кошти банків і тим самим практично миттєво нейтралізувати їхній можливий тиск на валютний ринок.

Наступним інструментом, за допомогою якого Центральний банк регулює грошово-кредитну політику, є процентна політика по операціях Центрального банку, тобто політика дисконтної ставки. Дисконтна ставка – це відсоток, під яким Центральний банк надає кредити комерційним банкам, виступаючи як кредитор в останній інстанції. Причому Центральний банк надає цей кредит не всім бажаючим банкам, а лише тим, хто має міцне фінансове становище, але терпить тимчасових труднощів. Дисконтну ставку встановлює Центральний банк.
Зменшення її робить для комерційних банків позики резервних фондів дешевими. Комерційні банки прагнуть одержати кредит. При цьому збільшуються надлишкові резерви комерційних банків, викликаючи мультиплікаційне збільшення кількості грошей у звертанні. І навпаки, збільшення дисконтної ставки робить позики резервних фондів невигідними. Більш того, деякі комерційні банки, що мають позикові резерви, намагаються повернути них, тому що вони стають дуже дорогими. Скорочення банківських резервів приводить до мультиплікаційного скорочення грошової пропозиції. Зміна ставки рефінансування, викликаючи відповідну зміну ринкового відсотка, відбиває на стані платіжного балансу і валютного курсу. Підвищення ставки сприяє залученню в країну іноземного короткострокового капіталу, а в підсумку активізує платіжний баланс, збільшується пропозиція іноземної валюти, відповідно знижується курс національної валюти. Зниження ставки приводить до протилежних результатів.

Заключення.

Грошовий обіг України функціонує в нелегких умовах, які характеризуються продовженням кризових процесів у економіці і банківській системі, деформацією платіжної системи країни. Зберігаються неплатежі, широко застосовується бартер, іноземна валюта (в основному долар США), використовується для нагромадження, заощадження, а також обслуговує дуже значну частину кримінальної і тіньової діяльності, застосовуються грошові сурогати.

Розвиток платіжної системи України неможливо тільки за рахунок поліпшення справ в області наявного звертання. Значна складова, в порівнянні з іншими країнами, готівки в складі грошової маси – явище змушене. Впровадження в практику сучасних методів і інструментів безготівкових розрахунків залишається однієї з головних задач у роботі
Центрального Банку України. Ця задача може бути вирішена тільки в контексті загальної політики оздоровлення економіки України і переходу до стійкого росту економіки на основі тісної взаємодії НБУ з Урядом і іншими державними органами при узгодженні і проведенні єдиної грошово-кредитної політики. На даному етапі основні зусилля варто направити на витиснення з господарського обороту бартеру і сурогатів грошей, створити умови для нормалізації розрахунків між суб'єктами ринку, причому ініціативу в цьому питанні, через економічну вигоду, що розуміється ясно, повинні виявити і самі суб'єкти, що хазяюють, а також задачею номер один є повернення стійкої довіри населення до кредитних організацій і пропонованим ними послугам.