Взаимосвязь соціальной роботи з іншими науками

| Категория реферата: Рефераты по социологии
| Теги реферата: рефераты, зимнее сочинение
| Добавил(а) на сайт: Каунайте.

Середні століття й у Новий час широке розповсюдження як у росіянки, так і в закордонної сучасної соціальної філософії.

А Демокрит,Платон, Аристотель, М.Квинтилиан, Т.Мор,

Т.Кампанелла, .Я.А.Коменский, Дж.Локк, Ж.Ж.Руссо, И.Песталоцци, Р.

Оуэн, К. Маркс, Ф. Энгельс, А.Дистверг, П.Наторп, Дж.Дьюи, Г.

Плеханов, В.Ленін, П.Сорокін, Н.Бердяєв, П.Лесгафт, П.Каптерев,

Н.Пирогов, К.Ушинский і багато інших філософів до наший і нашої ери зараховуються сегодні до засновниками психології, педагогіки, права, экономики і, втому числі , соціальної роботи.

Апарат філософії соціальної роботи містить універсальні категорії Культури і форми мислення: людина, культура, соціум, воля, гуманізм, конфлікт, соціальний час і простір, суспільна діяльність, ситуація, життя, смерть, суб'єкт і об'єкт, спосіб життя, картина світу, душа, соціальна екологія і т.п.

Соціальна робота й історія

У 60-і–70-і роки ХХ століття намітилася тенденція зближення історії з іншими суспільними науками – педагогікою, психологією, соціологією, демографією, антропологією. Результатом цього стала поява так називаної соціальної історичної науки. (С.И.Григор'єв)

Соціальна історія в додатку до соціальної роботи може трактуватися як:

1. Історія суспільства в цілому. Соціальна робота в цьому випадку розглядається в контексті історичного розвитку, виникнення і зміни формацій, цивілізацій, епох, подій, державних устроїв, систем життєзабезпечення;

2. історія конфронтації цивілізацій: китайської, індійської, мусульманської, західний, виниклих навколо конфуціанства, індуїзму, магометанства, християнства. Соціальна робота в цьому випадку розглядається як могутній засіб підтримки балансу сил цивілізацій;

3. історія розвитку соціальної структури суспільства, еволюції, зародження, розквіту і зникнення, трансформації різних соціальних шарів, суспільних груп, етносів, націй. Соціальна робота представляється в рамках такого підходу більш різноманітно, тому що в суспільстві по різних підставах виділяються найрізноманітніші шари, які відрізняються за рівнем добробуту, здоров'ю, місцеві проживання й ін.;

4. історія розвитку соціально-побутової сфери суспільства, системи закладів соціального обслуговування, способів і можливостей задоволення соціально-побутових потреб населення. Найчастіше така позиція аргументується тим, що в суспільстві існує відносно самостійна соціальна сфера, що має свою логіку розвитку, свою логіку розвитку, свою історію, хоча і є елементом, під структурою суспільства в цілому;

5. історія бідності і багатства, історія підтримки бідних, ображених долею .Такий підхід широко розповсюджений у закордонних вищих навчальних закладах, що готують соціальних працівників. Правда, він досить часто доповнюється проблематикою економічної історії суспільства. Таким чином, соціальна історія фактично представляється як соціально-економічна історія;

6. історія соціальних інститутів, що забезпечують життєстійкість суспільства як системи, цілого, що розвивається, його організацію: охорони здоров'я, утворення, науки, родини, засобів масової інформації, трудової асоціації, транспорту,церкви й ін.Такий підхід дозволяє саму соціальну роботу розглядати як самостіний суспільний інститут, що грає специфічну роль, який еволюнизирує разом із суспільством і людиною;

Соціальна робота і психологія

З поняттям «психологія» ми зіштовхуємося досить часто.Як система життєвих явищ психологія знайома кожній людині. Вона представлена йому у виді власних відчуттів, образів, явищ пам'яті, мислення, мови, волі, уяви, емоцій, почуттів і багато чого іншого.

Основні психічні явища ми безпосередньо можемо знайти в самих себе і побічно спостерігати в інших людей.Кожна людина – психолог у якомусь змісті цього слова. Не вивчаючи ще науки, ми з дитинства вживаємо слова «пам'ять», « у нього такий характер», «чуйний»,

«неуважний», уміємо визначати настрій близьких нам людей по зовнішніх ознаках: жестам, вираженню обличчя і прекрасно користаємося цими знаннями в процесі спілкування.

Психологія – це наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності. Психіка

– внутрішній суб'єктивний світ особистості, що виникає в процесі активної взаємодії людини з навколишнім зовнішнім світом, у процесі відображення цього світу у виді образів, думок, почуттів і вчинків.

Інакше кажучи, поводження людини завжди обумовлено дією об'єктивного світу. Відбиваючи зовнішній світ, людина не тільки пізнає закони розвитку природи і суспільства, але і робить на них визначений вплив, щоб пристосувати навколишній світ до найкращого задоволення своїх матеріальних і духовних потреб .

Народження психології як самостійної дисципліни, її покликання і доля нерозривно зв'язані з виникненням «соціального» як особливого простору мислення і реальності. Психологія як наука розвивалася паралельно з такими поняттями, як «суспільна діяльність», «добробут», «соціальна робота», «соціальні служби» і т.д.

Психологічні знання є базовою основою професійного навчання соціальній роботі.