Міністерство освіти України

Київський енергетичний технікум

КЕТ

Реферат на тему:

Монтаж насосних агрегатів

Керівник

В. П. Семеняко

Розробив

О. В.Цюпа

1999

Передмова.

Насоси – це гідравлічні машини, які призначені для транспортування рідини шляхом надавання їй енергії, здебільшого у вигляді надлишкового тиску. Насос,транспортуючи рідину виконує роботу за рахунок енергії,отриманої від двигуна. Частина цієї енергії, за винятком втрат, передається насосом рідині.
Згадки про насоси доходять до нас ще з сивої давнини. Вже до нашої ери користувалася найпростішими засобами для транспортування та підйому води.
Використовували водопідйомні колеса і норії у вигляді ряда посудин, прив’язаних до петлі з мотузки, верхній край якої був накинутий на обод повільно обертаючогося колеса, розташованого над водоймищем.

Також використовували гвинтовий водопідйомник – гвинт Архімеда. Він являв собою циліндричну трубу, відкриту з обох боків, встановлену над водоймищем під кутом. Нижній край труби опускали у воду. В середині труби розташовувався вал з гвинтовою поверхнею, який разом зі стінками труби створював гвинтовий канал. При обертанні вала вода переливалась з витка в виток і поступово підіймалась догори.

Сторіччями людство користувалосьтакими примітивними водопідйомними механізмами. Тільки після винаходу у XVIII ст. першої парової машини почали більше використовувати поршньові насоси, особливо починаючи з XIX ст.

Пізніше на зміну поршньовим насосам прийшли центробіжні та пропелерні
– більш компактні, легкі та дешеві.

У середині XVIII ст. російський вчений Ейлер розробив струйну теорію центробіжних машин, яка давала можливість конструювати центробіжні насоси з високими ККД.
1. Конструкція і принцип дії центробіжного насоса.

Основним робочим органом центробіжного насоса є робоче колесо з монтажними лопатками, які містяться на валу всередині нерухомого корпуса спиральної форми.

Робоче колесо складається з двох дисків: переднього та заднього, між якими знаходяться лопатки, зігнуті у бік, протилежний напрямку руху робочого колеса.

Корпус насоса патрубками з’єднаний з трубопроводами, один з яких всмоктуючий, інший – напорний. Перед пуском у дію корпус насоса та всмоктуючий трубопровод повинні бути заповнені рідиною (якщо вона не надходить у насос під напором) .

Щоб рідина не витікала з насоса і всмоктуючого трубопровода при заповненні насоса, або його зупинці, на всмоктуючий трубопровод встановлюють зворотній клапан з всмоктуючою сіткою.

При обертанні робочого колеса рідина, яка заповнює канали між лопатками колеса, під дією центробіжної сили відкидається від центра колеса, та, виходячи з нього з високою швидкістю, надходить до спиральної камери, а потім до всмоктуючого трубопровода. Під дією центробіжної сили тиск рідини в камері збільшується.

При цьому на вході рідини до робочого колеса створюється тиск нижче атмосферного. Під дією атмосферного тиску на поверхню рідини резервуара вона по всмоктуючому трубопроводу безперервно надходить до насоса.

Спиральна камера корпуса насоса використовується для поступового відводу рідини, яка надходить з робочого колеса до напорного трубопровода та для зменшення швидкості руху рідини з метою перетворення кінетичної енергії в потенційну енергію тиску.

Для створення великих тисків застосовують багатоколесні насоси, які мають декілька робочих колес, з’єднаних послідовно у корпусі.

Рідина з робочого колеса надходить у кільцевий канал, який складається з двох кільцевих дисків, між якими розташовуються направляючі лопатки, зігнуті у бік, протилежний лопаткам робочого колеса. Вони призначені для зменшення швидкості рідини, яка переходить при цьому в кінетичну енергію тиску. Переріз каналів між лопатками направляючого апарата поступово збільшується, в результаті чого і відбувається перетворення швидкості в енергію тиску.