Суверенітет України
| Категория реферата: Рефераты по теории государства и права
| Теги реферата: инновационная деятельность, оформление дипломной работы
| Добавил(а) на сайт: Berezkin.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 | Следующая страница реферата
4) Сказавши про необмеженість суверенної влади не можна забувати, що маються на увазі тільки людські закони, а не природні і божественні.
Серед таких можна назвати право на життя, на приватну власність, на волю
слова і пересування і тому подібні.
Незважаючи на абсолютний характер влади, не всі питання входять у його компетенцію. Так, приватна власність ні в якому разі не повинна підкорятися державі. Наслідок наявності приватної власності - майнова нерівність. Воно необхідно для існування країни, але не повинно виявлятися у перекручених формах. Але в компетенцію держави входить загальна власність. Держава не може накладати податки довільно. Держава не повинна обмежувати волю совісті і віросповідання.
Усі ці волі і є божественними і природними. Якщо держава зазіхає на ці права, то її варто вважати тиранією.
Головними задачами держави є збереження світу і згоди в суспільстві. Але досягнення матеріального благополуччя - задача самого народу, а не держави, що лише повинне не перешкоджати збагаченню законними шляхами.
Нині поняття суверенітету означає верховенство і незалежність
влади. Таким чином, термін “незалежність” є складовою поняття
“суверенітет”. Водночас “незалежність” має самостійне політико-правове
навантаження - поглиблення і розвиток суверенітету, включення будь-якої
підлеглості і залежності. Україна спочатку проголосила державний
суверенітет (16 липня 1990р.), а потім – незалежність (24 серпня 91 р.). В
наш час дуже важливо є правильне наукове тлумачення суверенітету, в тому
числі співвідношення державного, народного та національного суверенітету.
Конституція України відносить такі принципи, властивості та якості
державної влади, як державний суверенітет, розподіл влади, вимога
функціонування державних структур до компетенції Конституції та законів.
Держава є офіційним представником народу, покликана виражати волю своїх
громадян, забезпечувати їх права та свободи, законні інтереси. Саме
державна влада володіє правом видання обов’язкових до виконання наказів
громадянами. Звідси випливають її значні можливості як щодо сприяння
реалізації прав та свобод громадян, так і щодо порушення цих прав.
Суверенітет є якісною ознакою держави, його невід’ємною властивістю, обов’язковою умовою його міжнародної правосуб’єктності. Суверенітет
Української держави випливає із суверенітету народу, оскільки народ є
творцем та носієм державного суверенітету, волевиявлення народу породжує
державну владу. В той же час народ виступає як своєрідний гарант державного
суверенітету, так як будь-який утиск незалежності держави, зменшення
верховенства влади означає порушення корінних інтересів народу, стає
джерелами внутрішніх або міжнародних конфліктів.
Суверенітет – невід’ємний атрибут держави, основа ефективної реалізації своїх багатогранних функцій. Із суверенітету України випливає її незалежність, самостійність органів державної влади у вирішенні зовнішніх і внутрішніх проблем. Державний суверенітет і незалежність – основоположні ознаки держави.
Тепер слід розкрити поняття державного суверенітету, але необхідно відмітити, що, крім державного суверенітету існує ще два види суверенітету, а саме: національний і народний.
Суверенітет держави – це властивість держави, яка визначає її верховенство, самостійність, та незалежність при виконанні внутрішніх та зовнішніх функцій, незалежність держави від інших політичних і соціальних влад всередині суспільства та від іноземних держав і організацій у вирішенні питань внутрішньої і зовнішньої політики. Суверенітет не може бути основою для антиправових дій, для сваволі. Суверенітет має економічну, політичну і юридичну сторони. За цією ознакою держава відрізняється від колоній та напівколоній. Суверенітет – це право самостійно вирішувати економічну, державну, соціальну та міжнародну політику, визначати завдання і функції держави. Суверенітет має абсолютно-відносний характер, він не повинен шкодити самій державі, народу і іншим державам.
Аналіз правового статусу України дає підстави вважати, що Україна відповідає всім ознакам суверенної держави. Цьому слугує і міжнародне визнання України у світі, розширення її двосторонніх та багатосторонніх зв’язків.
Національний суверенітет - повновладдя нації, її політична свобода, реальна можливість визначити характер свого національного життя. Для колишнього Союзу РСР, який об’єднував 53 національно-територіальні державні утворення, даний суверенітет набув особливого значення. Важливим він є також для України, де проживає 110 національностей.
Народний суверенітет - повновладдя народу, володіння ним соціально- економічними і політичними засобами, які забезпечують участь громадян в управлінні суспільством і державою. Народ України реалізує суверенітет через обрані демократичним шляхом ради народних депутатів, президента, а також безпосередньо через референдуми. Здійснюється він й через різні громадські організації та формування. Головним виразником суверенітету народу є держава, яка поставила за мету формування правового, демократичного суспільства.
Види державного суверенітету.
Існує декілька підходів щодо визначення видів суверенітету.
За першим із них розрізняють внутрішню та зовнішню сторони суверенітету.
Внутрішня сторона виражає верховенство та повноту державної влади по відношенню до всіх інших організацій в політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління та юрисдикцію внутрі країни в межах всієї державної території.
Зовнішня сторона виражає незалежність та рівноправ’я держави як суб’єкта міжнародного права у взаємозв’язку із іншими державами, неприпустимість втручання у внутрішні справи держави.
Також державний суверенітет поділяється на потенційний і реальний.
Потенційний суверенітет – це такий суверенітет, який належить будь- якому народу, незалежно від того, утворює даний народ державу чи ні, визнають їх інші держави чи ні.
Реальний суверенітет – це втілення в життя суверенних прав народу, які виражають найважливіші інтереси і вважаються найкращими для даного народу.
Забезпечення суверенітету України.
В Декларації про державний суверенітет від 16 липня 1990 року Україна
проголосила державний суверенітет, який характеризується як верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади у межах національної
території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Джерелом
такого суверенітету і незалежності є воля народу, виражена населенням на
референдумі 1 грудня 1991 року. 24 серпня 1991 року відкрилася позачергова
сесія Верховна Рада України, на якій було розглянуто питання про політичну
ситуацію в республіці та прийнято низку надзвичайно важливих документів.
Серед них - постанова та Акт проголошення незалежності України, затверджені
конституційною більшістю (Постанова: за - 321, Акт: за - 346). У результаті
Україна стала незалежною демократичною державою з неподільною та
недоторканою територією, на якій чинними є лише власні Конституція, закони
та постанови уряду. За незалежність проголосували - 90,32 відсотки
голосуючих (близько 29 млн. чол.). На урочистому засіданні 5 грудня 1991
року Верховна Рада України прийняла звернення “До парламентаріїв і народів
світу”, в якому наголошувалося, що договір 1922 року про утворення СРСР
вважає стосовно себе недійсним і недіючим. Заявлялось, що Україна будує
демократичну правову державу, першочерговою метою якої є забезпечення прав
і свобод людини. Підтверджувалися положення Декларації прав національностей
України від 1 листопада 1991 року щодо гарантування усім народам і
громадянам республіки рівних політичних, громадянських, економічних, соціальних та культурних прав. Проголошувався перехід до ринкової
економіки, визнавалася рівноправність усіх форм власності, висловлювалася
готовність до активізації міжнародного співробітництва на засадах
рівноправності, суверенності, невтручання у внутрішні справи один одного, визнання територіальної цілісності і непорушності існуючих кордонів.
Неподільною і недоторканою Україна оголосила і власну територію, водночас
не маючи територіальних претензій до будь-якої держави. Задекларовано також
було без’ядерний статус республіки, оборонний характер її військової
доктрини, формування Збройних Сил на засадах мінімальної достатності.
Суверенітет полягає у ефективному функціонуванні органів держави -
законодавчих, виконавчих, судових, а також у правовій системі. Реалізуючи
суверенні права, Україна зміцнює триєдину владу. В цьому плані слід
розглядати введення поста президента і обрання цієї вищої службової особи
шляхом всенародного голосування. Важливе значення має також введення посад
і призначення представників президента України, формування місцевої
державної адміністрації. Вироблена концепція судово-правової реформи, яка
реалізується вже у законодавчих актах і на практиці.
Здобувши незалежність, народ України розпочав активну діяльність по
створенню своєї демократичної правової держави. Ця розбудова розпочиналась
в дуже складних умовах. Необхідно було перш за все здійснити перехід від
статусу союзної республіки з обмеженим суверенітетом до статусу самостійної
держави. Тому законом Верховної Ради УРСР від 17 вересня 1991 року до
Конституції були внесені зміни і доповнення, які мали на меті зміцнити
державний суверенітет республіки. У тексті Конституції слова “Українська
Радянська Соціалістична Республіка” і “Українська РСР” були змінені на
споконвічну назву нашої держави – “Україна”. В розділі Конституції про
зовнішньополітичну діяльність і захист Вітчизни розвивалися положення про
підвищення ролі України як рівноправного учасника міжнародних відносин.
Міжнародне співтовариство з розумінням поставилося до виникнення нової
незалежної держави. Україну визнали понад 130 країн світу.
Незалежність України відкрила широкі можливості для створення власного демократичного державного апарату, без втручання в цей процес сторонніх сил, з усуненням залишків командно-адміністративної системи управління.
Доцільно розглянути окремі правові принципи, закріплені у
Декларації та Акті і розвинуті в інших законодавчих актах. У Декларації, зокрема, визначається необхідність побудови правової держави. Називатись
правовою може тільки та держава, яка точно додержується принципів:
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: реферат слово, сочинение сказка, банк курсовых работ.
Категории:
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 | Следующая страница реферата