Предыдущая страница реферата | 4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 | Следующая страница реферата

Правовий аналіз складу злочину.

Під приховуванням валютної виручки треба розуміти неповідомлення відповідних органів (податкових адміністрацій, банківських установ) про одержання особою валютної виручки. Приховування доходу в іноземній валюті, який не є валютною виручкою, складу даного злочину не утворює, а може кваліфікуватися, за наявності підстав, як ухилення від сплати податків і тягти, в залежності від розміру несплаченого податку, адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Оскільки в ст. 801 КК ніяких вказівок чи обмежень щодо того, хто може нести відповідальність за приховування валютної виручки, не міститься, то, очевидно, суб'єктом злочину у цій формі може бути будь-яка особа, яка, згідно з чинним законодавством, зобов'язана декларувати одержання валютної виручки. Це, перш за все, посадові особи суб'єктів підприємництва — юридичних осіб незалежно від форм власності, приватні підприємці (фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи), окремі громадяни, які, наприклад, реалізували товари, надали послуги чи виконали певну роботу з оплатою в іноземній валюті.

З суб'єктивної сторони приховування валютної виручки може бути вчинене лише з прямим умислом, тобто необхідно встановити, що особа усвідомлювала факт приховування нею валютної виручки і бажала вчинити таке діяння. Мотиви і мета приховування валютної виручки можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Якщо ж приховування валютної виручки буде вчинене з метою ухилення від сплати податків, то дії винного повинні кваліфікуватися, як уже відмічалось, за сукупністю починів, передбачених статтями 801 та 1482
КК.

Приховування валютної виручки необхідно відмежовувати від невиконання резидентами України зобов'язань по декларуванню у Національному банку
України валютних цінностей і майка, яке перебуває за межами України. Такий обов'язок на резидентів покладено ст. 9 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(50).

За невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, згідно зі ст. 16 Декрету, на них може бути накладений штраф у сумі. що встановлюється Національним банком України. Пунктом 8
Інструкції Національного банку України «Про порядок застосування ст. 16
Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 9 липня 1993 р. передбачено, що
«ухилення резидентів від встановленого порядку декларування валютних цінностей, які перебувають за межами України, тягне за собою штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) 20 тис. доларів США, перерахованій у валюту
України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення порушення»(51). Сума вказаного штрафу може бути зменшена за рішенням Голови
Правління Національного банку України або його заступників.

Оскільки названою Інструкцією від 9 липня 1993 р. передбачено накладення штрафу за ухилення від декларування лише валютних цінностей, а не будь-якого майна, що належить резидентам і перебуває за межами України, то очевидно, що недекларування резидентами будь-якого майна, крім валютних цінностей, яке належить їм і перебуває за межами України, відповідальності не тягне. Крім того, зміст Інструкції свідчить про те, що передбачений нею штраф та інші санкції за порушення валютного законодавства можуть застосовуватись лише до резидентів —суб'єктів підприємництва: необхідність одержання пояснень від посадових осіб резидентів, списання суми штрафу (у разі його несплати) з рахунку порушника в безспірному порядку тощо.
Виходячи з цього можна зробити припущення, що невиконання обов'язків резидентами — фізичними особами по декларуванню валютних цінностей і майна, яке належить їм і знаходиться за межами України, відповідальність не тягне, за винятком випадків, коли таке недекларування є способом ухилення від сплати податків, про що говорилось раніше.

Передбачений Інструкцією від 9 липня 1993 р. штраф не може накладатись за неподання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, до податкових адміністрацій, якщо наявність валютних цінностей за межами України резидентом продекларована в Національному банку України, оскільки Декретом «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачена відповідальність за ухилення від декларування валютних цінностей і майна в
Національному банку України, а не в інших органах.

Таким чином, у разі неподання резидентом України Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що йому належать і знаходяться за межами
України, до державних податкових адміністрацій, а так само — до регіонального відділення Національного банку України, він не зможе отримати
Довідки про проведення декларування таких валютних цінностей, доходів та майна, наслідком чого є неможливість здійснення ним зовнішньоекономічної діяльності. Відповідальність же у вигляді штрафу, передбаченого п. 8
Інструкції під 9 липня 1993 р., можлива лише у разі недекларування у регіональному відділенні Національного банку належних резиденту валютних цінностей, що знаходяться за межами України, а не за недекларування доходів та іншого майна(52). Недекларування ж доходів може тягти відповідальність за ухилення від сплати податків чи за приховування валютної виручки за наявності в діях особи ознак злочинів, передбачених ст. 1482 чи ст. 801 КК.
За цими ж статтями КК може притягуватись до відповідальності і особа, яка ухилилась від декларування валютних цінностей (при наявності в її діях ознак цих злочинів). Таким чином, ухилення резидентами — суб'єктами підприємницької діяльності від декларування валютних цінностей, що належать їм і знаходяться за межами України, може тягти за собою:

1) застосування до суб'єкта підприємництва фінансових санкцій у вигляді штрафу, передбаченого п. 8 Інструкції Національного банку від 9 липня
1993 р.;

2) позбавлення можливості здійснювати зовнішньоекономічну діяльність;

3) притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності (за наявності підстав) посадових чи службових осіб за ухилення від сплати податків чи до кримінальної відповідальності за приховування валютної виручки.

Найбільш спірним є вирішення питання про предмет аналізованого злочину: це лише валютні рахунки підприємств, установ і організацій, що діють на території України, чи і валютні рахунки осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність незалежно від форм власності, а так само валютні рахунки громадян України, які постійно проживають на її території, взагалі.

У ст. 801 КК в діючій редакції передбачена відповідальність за
«відкриття або використання за межами України валютних рахунків підприємств, установ та організацій без дозволу Національного банку України посадовими особами підприємств, установ та організацій, що діють на території України, чи за їх дорученням іншими особами або особами, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм власності, а так само будь-якою іншою особою, яка є громадянином України і постійно проживає на її території, або приховування валютної виручки». Як бачимо, в диспозиції статті законодавець двічі вживає термін «інші особи»: перший раз, коли мова йде про те, ким відкриваються чи використовуються валютні рахунки підприємств, установ і організацій, вдруге — взагалі про осіб, які відкривають чи використовують валютні рахунки, не конкретизуючи, про які валютні рахунки йде мова.

Предмет злочину.

Можливі, принаймні, п'ять основних варіантів тлумачення (визначення) ознак предмета і, відповідно, суб'єкта злочинів у вигляді відкриття або використання валютних рахунків за межами України.

Перший варіант. Предметом злочину є валютні рахунки підприємств, установ та організацій, незалежно від їх виду та місцезнаходження, а суб'єктом у цьому разі є: а) посадові особи будь-яких підприємств, установ та організацій, що діють на території України, незалежно від їх виду; б) інші особи, що діють від Імені названих посадових осіб за дорученням; в) особи, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм власності, а так само будь-яка інша особа, яка є громадянином України і постійно проживає на її території.

Другий варіант. Предметом злочину є валютні рахунки підприємств, установ та організацій, незалежно від їх виду та місцезнаходження, а суб'єктом є: а) посадові особи будь-яких підприємств, установ та організацій, що діють на території України, незалежно від їх виду; б) інші особи, особи, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм власності, а так само будь-які інші особи, які є громадянами України і постійно проживають на її території, якщо всі із перерахованих осіб відкривають чи використовують валютні рахунки за дорученням вказаних посадових осіб.

Третій варіант. Предметом злочину є валютні рахунки підприємств, установ та організацій, що діють на території України, незалежно від їх виду, а суб'єктом є: а) посадові особи цих підприємств, установ та організацій; б) інші особи, що діють від імені названих посадових осіб за дорученням; в) особи, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм власності, а так само будь-яка інша особа, яка є громадянином
України і постійно проживає на ЇЇ території.

Четвертий варіант. Предметом злочину є валютні рахунки підприємств, установ та організацій, що діють на території України, незалежно від їх виду, а суб'єктом є: а) посадові особи цих підприємств, установ та організацій; б) інші особи, особи, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм власності, а так само будь-які інші особи, які є громадянами України і постійно проживають на її території, якщо всі із перерахованих осіб відкривають чи використовують валютні рахунки за дорученням вказаних посадових осіб.

Спільним для перших чотирьох варіантів є те, що предметом злочину визнаються лише валютні рахунки підприємств, установ та організацій. При цьому в першому та другому варіантах не має значення їх вид та місцезнаходження, а у третьому та четвертому варіантах предметом визнаються лише рахунки підприємств, установ та організацій, що діють на території
України. В другому та четвертому варіантах звужується коло безпосередніх виконавців злочину: всі інші особи, крім посадових, визнаються суб'єктами, якщо вони діють за дорученням посадових осіб, а у першому та третьому варіантах наявність такого доручення не вимагається, тобто у цьому разі злочином, зокрема, буде визнаватись відкриття громадянином України, що постійно проживає на її території, валютного рахунку за межами України для будь-якого підприємства, установи та організації, незалежно від їх виду та місцезнаходження (наприклад, відкриття валютного рахунку за межами України для підприємства, створеного в іншій країні громадянином України, що постійно проживає на її території). Крім того, в першому та другому варіантах можливе звуження кола суб'єктів злочину — посадових осіб, а саме: обмеження кола суб'єктів лише посадовими особами підприємств, установ та організацій, для яких відкриваються валютні рахунки, а в третьому та четвертому варіантах, навпаки, розширення кола суб'єктів — посадових осіб за рахунок віднесення до них і посадових осіб інших підприємств, установ та організацій.

П'ятий варіант. Предметом злочину є: а) валютні рахунки підприємств, установ та організацій, що діють на території України, які відкриваються чи використовуються за межами України їх посадовими особами чи будь-якими іншими особами за дорученням посадових осіб цих підприємств, установ.
Організацій; б) валютні рахунки осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм власності, які ними відкриваються чи використовуються за межами України; в) валютні рахунки будь-якої особи, яка є громадянином України, постійно проживає на Її території і відкриває чи використовує валютний рахунок за межами України.

Напрошується висновок, що правильним треба вважати, враховуючи, зокрема, послідовність визначення законодавцем ознак складу злочину, перший із запропонованих варіантів.

Виходячи, перш за все, з «духу» закону, практика схилилась до визнання більш правильним п'ятого із запропонованих нами можливих основних варіантів. Як додаткові аргументи на користь цього варіанту, на наш погляд, можна навести таке:

По-перше, законодавець стосовно суб'єкта відкриття чи використання за межами України валютних рахунків підприємств, установ, організацій говорить про їх посадових осіб, а також про інших осіб, які відкривають чи використовують валютні рахунки за дорученням таких посадових осіб.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: курсовик, решебник класс по математике, баллов.





Предыдущая страница реферата | 4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 | Следующая страница реферата