Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата

Реальне значення просторовості виражається іменниками таких розрядів:

1) назви населених пунктів і їх частин (місто, село, вулиця, двір, площа і т.п.);

2) назви ділянок земельного рельєфу, географічних і космічних об’єктів

(ліс, гори, хмари, сонце, місяць);

3) назви адміністративно-територіальних одиниць (країна, держава, край);

4) назви вимірів простору (сторона, бік);

5) назви будівель і їх частин (дім, стіна , вікно, двері);

6) назви речей вжитку, що служать для розміщення людини: а) назви транспортних засобів (віз, сани); б) назви меблів (стілець, ліжко); в) назви тари (корзина, сумка); г) назви предметів для розміщення тварин (клітка і т.п.).

Сутність протиставлення об’єктності просторовості полягає у намаганні розрізнити власне предметне субстанціальне значення і значення характеризуючі.

Оскільки кожне явище граматичної будови за своєю природою двобічне, тобто має як внутрішню, так і зовнішню сторони, то при характеристиці синкретичних членів слід враховувати два моменти: по-перше, внутрішню, значеннєву основу, в якій відбиваються реальні відношення між предметами, явищами та їх ознаками; по-друге, "способи вираження синкретичних членів речення відповідними утвореннями, тобто певне формальне їх вираження" (Кротевич, 1959, 4).
Формальні засоби синтаксичної організації речення становлять, таким чином, ту матеріальну основу, на якій має базуватися науковий аналіз семантико- синтаксичної структури речення. Але формальні засоби синтаксису не можуть стати об’єктом справжнього синтаксичного аналізу у відриві від їх семантико- синтаксичних функцій.

У дослідженнях власне мовної організації смислу речення відомі два підходи: "від значення" і "від форми". Обидва шляхи ефективні, але можливості їх неоднакові.

Шляхом "від значення" досліджується різноманітність форм, які виражають певні значення, шляхом "від форми" – різноманітні значення, які виражаються однією формою (Арват, 1984, 14). Такий підхід до аналізу мовних явищ, в основу якого покладено дослідження лінгвістичних одиниць "від значення до форми", є результативним, оскільки його реалізація дає можливість простежити процес функціонально-семантичного зближення структурно не тотожних засобів вираження, саме тому ми і вибрали цей шлях.

Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим значенням формуються в результаті семантико-синтаксичної взаємодії головного і залежного елементів конструкції. Будучи факультативними із структурного погляду компонентами речення, такі синкретичні словосполучення значно розширюють і семантично ускладнюють його інформативний план, вносячи додаткове повідомлення.

Актуальним є дослідження засобів вираження синкретичних другорядних членів речення, які охоплюють два типи:

1) прийменниково-відмінкові конструкції;

2) відмінкові форми.

Найбільш поширеним засобом вираження синкретичних ДЧР є прийменниково- відмінкові конструкції. У конструюванні зворотів велика роль відводиться прийменникам. Зв’язок прийменника з певною відмінковою формою грунтується на відповідності їх значень. Прийменникові звороти є більш синтаксичні, ніж відмінкові. Таким чином, роль прийменників у вираженні синтаксичного зв’язку і формуванні лексико-граматичного значення конструкції дуже велика.
При характеристиці конструкцій з об’єктно-просторовим значенням, особливої уваги заслуговує стрижневий, поширюваний компонент (Андерш, 1987, 97).
Позицію підпорядковуючого елемента займають дієслова, оскільки це найбільш містка і складна категорія та найбільш конструктивний у структурі речення компонент (Васильєв, 1984, 35).

Дієслово як частина мови характеризується такою категоріальною семантикою, яка може бути самодостатньою або самонедостатньою, тобто може не вимагати або вимагати для своєї реалізації доповнення певними поширювачами (Андерш, 1987, 97).

У словосполученнях з об’єктно-просторовим значенням представлені багаточисельні семантичні групи дієслів, серед яких найбільш продуктивними є такі дієслова: руху (переміщення, пересування), зміни місцеположення, спрямованої дії, розташування, перебування, буття, спостереження, праці, стану та інші.

Функцію опорних членів зазначених конструкцій дієслова виконують у всіх можливих для них формах, тобто в обох видових, усіх способових, часових, особових, рядових і числових формах.

Домінуючим компонентом у конструкціях з синкретичним об’єктно- просторовим значенням може виступати також предикативний прислівник (або слова категорії стану), дієприкметник, дієприслівник та дієслівні форми на
–но, -то.

Залежними членами аналізованих словосполучень бувають іменники конкретно-предметної та просторової семантики. Під цими загальними значеннями об’єднуються широкі шари лексики, наприклад, іменники, які є назвами різних споруд, прибудов, приміщень, установ, організацій, держав, країв, відкритих площ, водних просторів, населених пунктів і т.п.

До складу синкретичних другорядних членів речення можуть входити особові займенники, які заступають іменники та субстантивовані прикметники.
Однак роль цих частин мови в аналізованих словосполученнях невелика.

Іменники – основний лексичний матеріал для вираження синкретичних другорядних членів речення з просторовим значенням - репрезентовані формами усіх непрямих відмінків, серед яких явно переважають прийменниково- відмінкові форми, що більш точно і тонко передають різноманітні відтінки просторового значення, ніж безприйменникові форми. Майже всі первинні прийменники, за винятками прийменників без, для, про та чимало вторинних служать засобами передачі різноманітних відтінків просторового значення.

Відмінкові форми на вираження об’єктно-локального значення представлені конструкціями типу "дієслово + орудний відмінок іменника" та структурами із залежним родовим і знахідним, що вказують на просторово- об’єктне значення, наприклад, дістатися берега, перейти міст, проїхали село.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: новые сочинения, конспект, купить диплом о высшем образовании.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата