МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Прикарпатський Університет ім. В.Стефаника

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

НА ТЕМУ:

«ЮРИДИЧНА ПЛАТФОРМА ОУН»

ВИКОНАВ: студент 1-ого курсу юридичного факультету

ПЕРЕВІРИВ:

м. Івано-Франківськ

2000 рік
| |Доба, в якій живемо, безмірно велика. |
| |Це одна з тих революційних епох, які |
| |простягаються на цілі десятиліття і в |
| |яких кується новий світ і нова людина.|
| |У великій світовій драмі наших днів ми|
| |маємо до вибору: або бути творцями, |
| |або жертвами історії. |
| |Євген Коновалець |

Диявольський терор московсько-большевицького режиму не підірвав сил і прагнень українського народу до самостійницького державного життя. Боротьбу за відновлення Української Соборної Держави очолила створена у лютому 1929 р. Організація Українських Націоналістів на чолі з Євгеном Коновальцем.

Навколо ОУН об'єдналися люди, що хотіли бути творцями української історії, яких окриляла українська національна ідея. Вони були готові за неї віддати своє життя. З ОУН тісно співпрацювали або ж були її членами талановиті письменники, публіцисти, поети. Основними друкованими органами
ОУН були часописи «Розбудова нації», «Сурма» та ін.

Хоч визначити кількість членів ОУН надзвичайно важко, за приблизними підрахунками напередодні другої світової війни вона налічувала від 20 до ЗО тисяч чоловік. Число симпатиків визначалося сотнями тисяч. Перевага в її рядах молодих, самовідданих людей зробила ОУН головним рушієм національно- визвольної політики.

Великим політичним екзаменом для ОУН стали події у 1938-39 рр. на
Закарпатті. 26 жовтня прем'єром автономної Карпатської України став о.Августин Волошин. Тоді ж з ініціативи ОУН сформовано військову організацію — Карпатську Січ, яка у грудні 1938 р. налічувала 10 тисяч вояків.

Вся поневолена Україна стежила за подіями на клаптику незалежної української землі - Карпатській Україні. Незалежність Карпатської України було проголошено 15 березня 1939 р. на Першому Соймі. Президентом її став о.Августин Волошин.

23 травня 1938 р. українські національно-визвольні сили напередодні вирішних для України подій зазнали непоправної втрати: від рук кремлівського вбивці П. Судоплатова загинув полковник Євген Коновалець. Цей удар викликав глибоке стрясення та спричинив різні внутрішні ускладнення в
ОУН, але сили Організації не знищив і не послабив. Провід ОУН видав відозву, в якій підкреслював: «Нас не злякає терор Кремля! Як довго житиме останній український націоналіст, останній українець, так довго йтиме останній бій за Суверенну Соборну Українську Державу».

Головою Проводу ОУН став полковник Андрій Мельник. Однак нерішучість його під час подій 1938-39 рр. в Карпатській Україні, орієнтація на гітлерівську Німеччину, а не на власні сили привели до конфлікту з молодими діячами ОУН, а також Крайовим Проводом ОУН, який підтримував Степана
Бандеру.

10 лютого 1940 р. С. Бандера скликав у Кракові конференцію, на якій стався розкол в ОУН. Ті, що стали на бік С. Бандери, а це була молодіжна більшість організації, почали називатися ОУН (революційна), або просто бандерівцями; прихильників А. Мельника, що складалися переважно з представників старої генерації, називали ОУН-м, або мельниківцями. Тоді ж був сформований новий Революційний Провід ОУН на чолі з С. Бандерою.

Маніфест Організації Українських Націоналістів грудень 1940 р.

Існуючий політичний уклад сил в світі, що насильно здавлює вартісні та життєздатні народи, валиться від їх визвольних ударів.

Московська імперія — СРСР — сьогодні складова частина того укладу.

Ми, українці, підносимо прапор нашої боротьби за свободу народів та людини.

Розвалюючії назавжди жахливу тюрму народів — московську імперію — творимо новий справедливий лад і кладемо основу нового політичного укладу в світі.

І

Боремося за визволення українського народу та всіх народів поневолених
Москвою.

Боремося проти всіх видів московського імперіялізму, а зокрема проти большевизму, що довів національно-політичний, релігійний, культурний, соціальний і господарський гніт до крайніх меж.