Предыдущая страница реферата | 2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 | Следующая страница реферата

Була ще написана “Повість о безродном Петрусе”, але до нас вона не дійшла.

Доля повістей Шевченка склалася дуже важко. Усі спроби надрукувати
“Княгиню” і “Варнака”, а пізніше й першу частину “Матроса” кінчилися невдачею. Стр 204

В останні місяці заслання Шевченко звертається до складних тем з античної літератури: “Нарціс та німфа Ехо”, “Помираючий гладіатор”,
“Телемак на острові Каліпсо”, “Робінзон Крузо” з античної історії: “Мілон
Кротонський”, “Діоген”, із міфології. Стр 205

Шевченко покладав великі сподівання на маніфест нового царя
Олександра ІІ при вступі на престол, але амністію було оголошено тільки декабристам і петрашевцям. 22 квітня 1856 р.

Поетові друзі клопотались про нього.

Марні виявились сподівання Шевченка й на другий коронаційний маніфест 26.VI.1856 р. 1 травня звільнили рядового Шевченка. Стр 207

7 квітня 1857 р. Був особливо радісним для поета днем. Він одержав листа від М. Лазаревського з повідомленням про майбутнє звільнення, листа й гроші від свого друга Я. Кухаренка. В цей день Шевченко знову писати вірші.

Коли 21 липня прийшов наказ про звільнення Шевченка, комендант спочатку не дав дозволу на виїзд через Астрахань, хоча й не знав змісту довідки ІІІ відділу. Але потім, очевидно, поступився перед чиїмось проханням і виписав білет на проїзд до Петербурга через Астрахань.

2 серпня о 9 год. Вечора Шевченко залишив укріплення й на благенькому рибальському човні вирушив до Астрахані. 5 серпня поет прибув до Астрахані.

22 серпня на пароплаві “Князь Пожарський” Шевченко виїхав з
Астрахані до Нижнього Новгорода. В ті часи подорож тривала майже місяць, але ця подорож була приємна. Ще в Астрахані поет зустрівся з О.
Сапожниковим , якого знав ще хлопчиком у Петербурзі (можливо навіть вчив його малювати). Сапожников запропонував стр 211 поетові на застрахованому ним пароплаві безплатну каюту. Ще в Астрахані Шевченко познайомився з капітаном пароплава В. Кишкіним, який зробив запис у “Журналі”, назвавши поета “давнім знайомим”. У Сапожникова були всі числа російських журналів за цей рік, к Кишкіна – чи мало забороненої літератури. На пароплаві не враз улаштовувались літературні читання. Шевченко записав свої враження від слухання “Губернских очерков” Салтикова-Щедріна, одного з кращих зразків французької революційної поезії “Собачий бенкет” Барб’є в перекладі й оригіналі. Шевченко прочитав нелегальні Лондонські видання Герцена: “Голоса из Росии” и т. д.

Все це сприяло велике враження на Шевченка й викликало цілу низьку революційних думок.

Під час зупинки в Саратові Шевченко відвідав матір Костомарова –
Тетяну Петрівну, яка за молодих років була кріпачкою. Оглянув він також місто Самару та Казань. Дорогою виконав кілька малюнків –краєвидів і портретів. 20 вересня поет прибув до нижнього Новгорода.

Майже півроку прожив Шевченко в Нижньому Новгороді. Він докладно ознайомився з архітектурними пам’ятками й зробив чимало малюнків. У кожному випадку він цікавився історією пам’яток, розшукував літературу. В ”Журналі” з’явилось кілька записів про відвідання церков записів, що межують із справжнім атеїзмом.

Жив Шевченко у помешканні архітектора П. Овсянникова, родом з
України (із Конотопа). Коло поетових знайомих було дуже широке. Тут він зустрів і своїх давніх друзів , вихованців Київського університету О.
Бобржецького й К. Шрейдерса та багатьох інших. Серед них були й прогресивно, демократично настроєні люди, в яких Шевченко брав читати нелегальну революційну літературу. Так він зблизився з подружжям Якобі, намалювавши їх портрет , в іншого знайомого, Гранта, прочитав другий том
“Полярной звезды” Герцена за 1856 р. Його схвилював барельєф на обкладинці видання із зображенням старечених декабристів стр 213

Друзі Шевченка добилися дозволу на повернення його в Петербург для праці в Академії мистецтв. 8 березня поет залишив Нижній Новгород. На поштовій станції у Владимірі він зустрівся з О. Бутаковим і його дружиною, які їхали до Оренбурга.

10 березня Шевченко прибув до Москви. Він зупинився в готелі, а на другий день, розшукавши М. Щепкіна, оселився в нього. Дорогою поет застудився, в нього розпухло око , і лікар заборонив йому виходити з дому.
Лікував його російський поет Д. Мін перекладач “Пекла” – першої частини
“Божественної комедії”. Шевченка відвідали М. Максимович, М. Кетчер, перекладач Шекспіра, друг Герцена І. Бабст, професор Московського університету, економіст О. Афанасьєв, російській фольклорист, автор кількатомного видання “Русские народные сказки”, син поета й історика М.
Маркевича – Андрій, який надсилав Шевченкові ще в Новопетровське укріплення книжки й гроші.

Коли поетові дозволили виходити з дому , коло його знайомих ще більше розширилось: декабрист С. Волконський, рідний брат М. Репніна, син декабриста Є. Якушкін, правник етнограф, історик І. Забєлін, член гуртка
Станкевича-Грановського, брат М. Станкевича стр 217 . особливо теплі записи у журналі про С. Аксакова і його родину: ",Яка чудова , благородна стареча зовнішність!”, “Чарівний старий... з його чарівною сім’єю”

У Москві Шевченко зустрічався з давніми знайомими: Бодянським,
Мокрицьким та ін. М. Максимович дав на честь поета урочистий обід, на якому серед інших гостей були історик М. Погодін та письменник, історик літератури й критик С. Шевирьов. Максимович прочитав свого вірша “25 марта
1858” , присвячений Шевченкові. Так само широке коло московської громадськості зібралось на обід у сина Щепкіна Миколи, прогресивного книговидавця.

Загалом поет лишився дуже задоволений перебуванням у колі своїх друзів і однодумців: “У Москві найбільше мене радувало те, що я зустрів в освічених москвичах якнайсердечнішу привітність особливо до мене і щире співчуття до моєї поезії”.

26 березня Шевченко виїхав із Москви й на другий день прибув до
Петербурга.

Поет зупинився спершу у свого друга М. Лазаревського , познайомився з його братом Василем, записавши в щоденнику:

У перші ж дні перебування в Петербурзі Шевченко змушений був з’явитись в поліцію. Спочатку він прийшов до правителя канцелярії обер- поліцмейстера, “землячка” І. Мокрицького, із яким був знайомий ще до заслання. Поет записав у “Журналі”: “Давнє знайомство заявило про себе в дужках. Під кінець він мені порадив поголити бороду, щоб не справити неприємного враження на його патрона графа Шувалова, до якого я повинен був з’явитися як головного глядача”

Шевченко змушений був прислухатись до цієї поради, навіть у відставці, заборонялося насити бороду. Тоді вже з’явилося до обер- поліцмейстера. Ще через кілька днів він пішов до самого шефа жандармів князя В. Долгорукова. Під наглядом поліції поет був до кінця свого життя.
Тому ми не завжди маємо певні й точні дані про його революційні зв’язки.

Стр 221

Трохи пізніше Некрасов висловив подібні ж сподівання:

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: новшество, контрольные рефераты, ответ ru.





Предыдущая страница реферата | 2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 | Следующая страница реферата