Сутність та шляхи реалізації індивідуального підходу до учнів.

ВСТУП Актуальність і доцільність. Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою «Освіта» є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я. Розв'язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток учнів як індивідуальності. Однак цьому процесові поки що бракує цілеспрямованості та науково-методичного забезпечення. Тому процес «індивідуалізації» перебудови навчально-виховного процесу відбувається спонтанно, повільно, неефективно. У зв'язку з цим педагоги і психологи все помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації індивідуального підходу до учня як одного з принципів організації навчально-виховної роботи, що обґрунтовується сучасною психологією і педагогікою. Такий підхід має сприяти більш цілеспрямованому, гармонійному розвиткові особистості школяра як громадянина і творчого, професійно діючого працівника. Розробка реалізації індивідуального підходу – дуже складна теоретична і практична проблема, її складність зумовлена перш за все тією обставиною, що особистість з її неповторними (індивідуальними) властивостями є чи не найскладнішим утворенням у світі і одночасно – суб'єктом перетворення цього світу і самого себе. Серед спеціалістів набуває все більшого визнання думка, що всебічне дослідження і розвиток особистості – це фундаментальна комплексна наукова проблема, яка потребує міждисциплінарного дослідження. Водночас ключову роль у розв'язанні цієї проблеми відіграє психологія, оскільки особистість з її індивідуальними властивостями – це передусім психічне новоутворення. Тому психологічні закономірності посідають центральне місце у загальнонауковому уявленні про особистість, її розвиток та діяльність. У цьому контексті індивідуальний підхід доцільно розглядати як важливий психолого-педагогічний принцип, основу якого становить сукупність вихідних теоретичних положень про особистість та практичних методичних засобів, що сприяють її цілісному розумінню, вивченню та гармонійному розвитку. Необхідність індивідуального підходу визначається тим, що будь-який вплив на особистість здійснюється через її індивідуальні особливості, темперамент, своєрідність характеру, здібності, інтереси, нахили, що дозволяє вибирати найбільш ефективні шляхи взаємодії особистості з навколишнім світом [18. С.36]. Кожна дитина індивідуальна. Це безперечно, але це не означає, що неповторність – чисто біологічна вроджена властивість. Особистість людини формується під впливом умов життя і виховання. Б.М. Теплов писав: «...ніяка психологічна особливість людини не визначається лише властивостями нервової системи. Вона завжди є результатом виховання в широкому розумінні цього слова. Але в одних дітей життєвий вплив взагалі і виховний вплив зокрема падають на один ґрунт (певні властивості нервової системи), в інших – на інший» [34. С. 91]. Індивідуальний підхід дозволяє розвивати неповторність людини, передбачати реакцію дитини на ті чи інші зовнішні впливи Вивчення досвіду роботи загальноосвітніх навчальних закладів свідчить про наявність низки перешкод в реалізації індивідуального підходу до учнів, серед яких слід назвати такі: відсутність єдиної нормативно-методичної бази; низький рівень підготовки вчителів та учнів середніх загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступеня до індивідуальної роботи; недостатнє матеріально-технічне й методичне її забезпечення. Тому можливості загальноосвітніх закладів щодо реалізації індивідуального підходу до учнів залишаються реалізованими лише частково. Через це виникає суперечність між необхідністю вдосконалення процесу в реалізації індивідуального підходу до учнів у загальноосвітніх навчальних закладах і недостатньою розробленістю способів, які є науково обгрунтованими, дієвими, придатними до практичної реалізації, підготовленими з урахуванням етапного характеру такої діяльності. Таким чином, актуальність проблеми, її недостатня розробленість, об'єктивні соціально-педагогічні потреби виховання неповторної особистості зумовили доцільність цього дослідження і дали підстави для визначення його теми: «Сутність і шляхи реалізації індивідуального підходу до учнів». Об'єкт дослідження –індивідуальний підхід до учнів. Предмет дослідження – сутність і шляхи реалізації індивідуального підходу до учнів. Метою дослідження є теоретичне обгрунтування, розробка та експериментальна перевірка сутності та шляхів реалізації індивідуального підходу до учнів . У ході дослідження було зроблено припущення про те, що успішність реалізації індивідуального підходу до учнів забезпечується впровадженням розробленої моделі, яка вміщує мету, зміст кожного етапу, а також способи їх використання, що сприятиме формуванню в учнів критичної точки мислення та віри в свої сили та можливості. Відповідно до об'єкта, предмета та мети дослідження визначено основні його завдання: 1. Теоретично обґрунтувати сутність і шляхи реалізації індивідуального підходу до учнів. 2. Визначити особливості реалізації індивідуального підходу до учнів. 3. Розробити і експериментально перевірити етапи реалізації індивідуального підходу до учнів та можливості його використання, поєднаня з іншими підходами. Для вирішення поставлених у дослідженні завдань, отримання вірогідних даних і перевірки гіпотези було застосовано комплекс методів педагогічного дослідження: - теоретичні: аналіз літературних джерел та передового досвіду реалізації індивідуального підходу до учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, синтез та узагальнення здобутих результатів з метою визначення основних понять і встановлення стану розробленості досліджуваної проблеми, а також моделювання етапів та відповідних способів реалізації індивідуального підходу до учнів; прогнозування впливу розробленої програми на ефективність реалізації індивідуального підходу до учнів загальноосвітнього навчального закладу; - емпіричні: педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний) з метою перевірки висунутої гіпотези; спостереження, самооцінювання, бесіди, анкетування, тестування, опитування, вивчення документації загальноосвітніх навчальних закладів з питань організації науково-дослідної діяльності учнів для виявлення результативності експериментальної роботи.

ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО УЧНІВ 7 1.1. Сутність поняття «індивідуальний підхід» 7 1.2. Індивідуальні форми навчально-виховної роботи. 13 1.3. Індивідуальні риси особистості як винятковий аспект гуманізації навчання й виховання. 16 Висновки до першого розділу 22 РОЗДІЛ ІІ. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ НА ПРАКТИЦІ 23 2.1. Методологія педагогічного дослідження 23 2.2. Розробка бесіди з використанням індивідуального підходу до учнів 24 2.3. Аналіз педагогічного досвіду реалізації індивідуального підходу 27 Висновки до другого розділу 32 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 33 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии.– М.: Фонд за экономическую грамотность, 1995.– 296 с. 2. Балл Г. А. Концепция самоактуадизации личности в гуманистической психологии.– К.; Донецк, 1993.– 246 с. 3. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание.– М., 1986.– 378 с. 4. Бех І.Д. Виховання особистості.– К.: Либідь, 2003.– У 2 к.– Кн. 2.– 342 с. 5. Бударный А.А. Индивидуальный подход в обучении// Советская педагогика.– 1965.– №7.– С.4-12. 6. Вільга І. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як аспект гуманізації навчання і виховання// Педагогіка і психологія.– 1998.– № 2.– С. 61-67. 7. Возрастная и педагогическая психология: Учеб.пособие для студентов пед. институтов по специальности №2121 «Педагогика и методика нач. обучения»/ М.В.Матюхина, Т.С.Михальчик, Н.Ф. Прокина и др.; Под ред. Гамезо М.В. и др.– М.: Просвещение, 1984 – 256 с. 8. Гегель Г. Сочинения.– М., 1946.– Т.VII.– 382 с. 9. Гребенюк О.С., Гребенюк Т.Б. Основы педагогики индивидуальности// www.tnpu.edu.ua/lib. 10. Гуревич К.М. Индивидуально-психологические особенности школьников.– М.: Знание, 1988.– 80 с 11. Джеймс У. Психология/ Под ред, Л Л.Петровской.– М.: Педагогика, 1991.– 367 с. 12. Ермолаева М.В., Захарова А.Е., Калинина Л.И., Наумова С.И. Психологическая практика в системе образования.– М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1998.– 288 с. 13. Калмыкова З.И. Темп продвижения как один из показателей индивидуальных различий учащихся// Вопросы психологии.– 1961.– №2.– С. 3-15. 14. Кирсанов А.А. Индивидуализация учебной деятельности как педагогическая проблема.– Казань, 1982.– 242 с. 15. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні (Педагогічні концепції).– К., 1997. 16. Костюк П.С. Навчальио-виховний процес і психічний розвиток особистості.– К., 1989.– 346 с. 17. Левитес Д.Г. Практика обучения: современные образоватьльные технологии.– М: Институт практической психологии; Воронеж: НПО «Модэк», 1998.– 288 с. 18. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник/ Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди.– 2-ге., випр. і доп.– Харків: «ОВС», 2002.– 400 с. 19. Макаров С.П. Технология индивидуального обучения// Педагогический вестник.– 1994.– №1.– С. 2-10. 20. Махмутов М.И. Об индивидуализации обучения// Народное образование.– 1964.– №2.– С. 13-21. 21. Мерлин В.С., Климов Е.А. Формирование индивидуального стиля деятельности в процессе обучения// Советская педагогика.– 1967.– №7.– С. 35-43. 22. Непомнящая Я.И. Основные компоненты психологической структуры личности // Опыт системного исследования личности ребенка.– М, 1975.– С.121-142. 23. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пособие для студ. пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. кадров/ Е.С. Полат, М.Ю. Бухаркина и др.; Под ред. Е.С. Полат.– М.: Академия, 1999.– 224 с. 24. Орлов А. В. Психология личности и сущности человека: парадигмы, проекции, практики: Пособие для студентов психолог. фак-тов.– М.: Логос, 1995.– 562 с. 25. Освітні технології: Навч. метод. посіб./ О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти.– К.: А.С.К., 2001.– 256 с. 26. Пехота Е. Н. Индивидуализация профессинально-педагогической подготовки учителя.– К.: Вища шк., 1997.– 362 с. 27. Рабужский Е.С. Индивидуальный подход в процессе обучения школьников.– М., 1975.– 284 с. 28. Савонько Е. Одиночка в «дружной компании»// Комсомольская правда.– 1973.– 30 июня. 29. Сёдевко Л К Современные образовательные технологии: Учебное пособие.– М.: Народное образование, 1998.– 256 с. 30. Суворова Г.Ф. Особенности индивидуального подхода при обучении// Начальная школа.– 1986.– №11.– С. 34-42. 31. Суворова Г.Ф. Реализация индивидуального подхода к учащимся// Начальная школа.– 1987.– №1.– С. 15-27. 32. Сухомлинсъкй B.О. Сучасні цінності у вихованні: проблеми, перспективи// Шлях освіти.– 1996.– №1.– С.14-27. 33. Сухомлинський В.А. Избранные произведения. В 4 т.– Киев: Радянська школа, 1979-1980.– 458 с. 34. Теплов Б.М. Исследования индивидуальных психических различий// Народное образование.– 1957.– № 1.– С. 87-95. 35. Унт И.Э. Индивидуализация и дифференциация обучения.– М., 1990.– 482 с. 36. Фельдштейн Д.И. Психология развивающейся личности.– М; Воронеж, 1996.– 512 с. .