Предыдущая страница реферата | 26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 | Следующая страница реферата

-держ. сприяння дослідженням, які здійсн-ся фірмами на контракт. основі, якщо сума держ. субс. покриває до 75% заг. витрат;

-держ. сприяння розв-ку відсталих регіонів;

-держ. сприяння в процесі пристосування і адаптації існуючих виробництв до нових вимог нац. законодавства.   

87. Зміст та ек. доцільність валютного регулювання зовнішньоторговельних відносин.  

 Осн. елементи вал. регул-ня:

-Валютні обмеження – система норматив. правил, які регламентують права громадян і юридичних суб’єктів ринку відносно обміну валюти своєї країни на іноземну, а також здійснення інших валютних операцій. Вал. обмеж-ня є допустимим заходом при наявності значних труднощів з платіж. балансом країни, можуть викор-ся при здійсн-ні контролю за рухом капіталу, блокування валют. виручки, регламентації вивозу валюти громадянами, котрі їдуть у туристи. подорожі, їх застосування сприяє зменшенню відтоку валюти з країни і акумуляції грош. коштів в бюджеті Д.

-Валют. депозити – застосовуються по віднош-ню до імпорту, їх суть в тому, що перед здійсненням імпортної  операції покупець зобов’язаний внести депозит на визначену суму у валюті, яка розраховується в % від ціни контракту. Д. отримує можливість протягом 3-6 міс. корист-ся безпроцентним кредитом, а імпортер змушений відмовитися від закупівлі товарів за кордоном і шукати постачальників всередині країни.

-Валютні курси – йоги умови в поєднанні з динамікою інфляційних процесів осн. країн-партнерів мають вел. знач-ня для забезпеч-ня конкурентоспром-ті на міжнар. ринках. Штучне завищення курсу валют веде до обмеж-ня експ-ту, а зниження реального валют. курсу відіграє ключ. роль в стратегіях нарощ-ня експ. потенціалу. Девальвація валюти – дії щодо зниж-ня обмін. курсу  нац. валюти для стимул-ня споживчого попиту на внутр. ринку, для підвищення конкурентоспром-ті та поліпшення торгових позицій країни на світ. ринку. Ревальвація валюти – дії, спрямовані на підвищення курсу нац. валюти з метою втримання на внутр. ринку споживчого попиту і стимул-ня товар. імпорту і припливу інвестицій.

88. Організаційно-технічне сприяння експортному вироб-ву – осн. методи та їх характеристики.

Інструменти орг.-тех. сприяння:

· інформаційне забезпечення експортерів на пільгових умовах, що здійснюється держ. установами стосовно ділового світу у формі видання довідників, журналів, бюлетенів, надання консультацій;

· робота торгових представництв країни в іноз. державах  – захищають за кордоном права даної країни в галузі зовн. торгівлі. Їхні функції і завдання:

-представляти інтереси даної країни в галузі зовн. торг-лі і сприяти роз-ку торг-х та інш. госп. відн-н цієї країни з країною перебування торг. предст-ва;

-рег-ти і здійснювати зовн. торг-лю даної країни з країною перебування торг. предст-ва;

-вивчати заг. ек. умови, зовн.-економічні зв’язки та кон’юнктуру ринків країни перебування та подавати відповідну інф-цію у Мін-во зовн. торг-лі і Мін-во іноз. справ своєї країни, а також зовн.-торговим та іншим зацікавленим орг-ціям своєї країни.

· система підтримки виходу на зовн. ринок. Один з шляхів полегшення доступу на зовн. ринок у зв’язку із збільшенням технічних і спец. вимог і зменшення витрат, які вони викликають, -  це досягнення на офіційному або фірмовому рівні угоди про взаємне визнання результатів тех. випробувань виробу або його сертифікації. Наявність нац. документу, який підтверджує відповідну якість товару за конкретними загально прийнятими показниками, може зменшити витрати на перевірочні процедури за кордоном.

Один із засобів просування товарів на міжнар. ринки – зустріч. торг-ля. Регулююча роль Д. стосовно неї постає у правовому забезп-ні зустріч. операцій, створ-ні держ. асоціацій та установ, які сприяють її розв-ку.

· державне сприяння за рах. страхування експорт. кредитів. Сис-ми Д. страх-ня експю кредитів передбачають 2 види страх-ня: страх-ня експ. кред-в, що надаються експ-ру, захищає його від ризику неплатежу іноземного покупця; гарантії, які захищають ком. банки від збитків, що можуть виникати в рез-ті неповернення позики експортерами (тобто кредити стають забезпеченими). Важл. роль відводиться сис-мі страх-ня експ. кредитів (в Італії і ФРН – міжміністерські комітети з експорт. гарантій, у Фінляндії – Інститут експ. гарантій, у ВБ – Департамент гарантув-ня експ. кред-в). Експ-ри, які надають іноз. партнеру сер.-строкові (фірмові) кредити, мають можл-ть одержати гарантії у формі страх-ня експ. кред-в. Імпортерам або банкам імп-рів надаються також гарантії по банк. кредитах. При цьому експ-р поставляє товари на звичайних умовах.

· участь Д. в міжнар. ек. орг-ціях. Д. може приймати уч-ть в діяльності таких орг-цій, як ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД, ОЕСР, ЄС, які розробляють універсальні принципи і правила взаємодії держав в галузі МТ, що дозволять ефективно боротися з анти конкурент. практикою у міжнар. масштабі, сприятиме росту іноз. інвестицій, посилить внутр. конкуренцію, дозволить уникнути конфліктні ситуації у тракт-ні нац. законів та у правовій практиці.

· сис-ма освіти і підвищення кваліфікації кадрів – наприклад, підготовка спеціалістів-комерсантів у держ. навчальних установах і спеціалізованих орг-ціях. Так, уряди зах.-європейських країн орг-ть наук. дослідження для посилення позицій нац. експ-рів на світ. ринках. Викор-ся держ. дослідні інститути, що розробляють сис-му заходів зі сприяння експорту в цілому і щодо окр. країн, а також рекомендації в галузі торг. політики.

89. Практика міжнародного регулювання торговельних відносин.

Всі держави в світі різноманітними засобами регулюють свою зовнішньоекономічну діяльність. Основними рисами державного регулювання зовнішньої торг-лі на сьогоднішній день є застосування у взаємодії двох різних типів зовн.-торговельної політики – протекціонізму і лібералізації.

Дилема обрання тієї або іншої зовнішньоекономічної стратегії, яка б спиралась на принцип свободи торг-лі або протекціонізм чи на певний симбіоз цих принципів свого часу поставала практично перед кожною Д. І вирішували цю дилему насамперед на основі стратег. інтересів нац. ек-ки, чіткого уявлення про стан внутр-го і зовн-го середовища країни, призначення конкурент. переваг на світ. ринках товарів, послуг, капіталів, роб. сили тощо. При цьому якщо на словах перевага останніми десятиріччями віддалась і віддається ідеалам вільної торг-лі, то на практиці часто переважав протекц-м. Причому в міру зменшення рівня митно-тарифного протекц-му, характерного для повоєнної світ. ек-ки, розширювався арсенал інших, нетарифних заходів впливу Д., спрямованих на підтримку конкурентоспром-ті вітчиз. товаровиробників. Це призвело до певної модифікації самого поняття “протекц-м”, необхідн-ті розглядати його в широк. контексті – як політику, що базується на шир. арсеналі засобів підтримки міжнар. конкурентоспром-ті в цілому. Зокрема, захист нац. виробників від імпорту найтіснішим чином пов’язано з держ. підтримкою експорт. діяльності в країні. Чим більшим є рівень міжнар. конкурентоспром-ті фірм даної країни, що реалізується в її експорті, тим, за інших рівних умов, меншою виявляється потреба в спец. заходах щодо обмеж-ня імп-ту фірмами цієї країни. Навпаки, істотні обмеження імп-ту можуть мати наслідком (ефект Лернера) скорочення експ. можл-тей, що віддзеркалює падіння міжнар. конкурентоспром-ті в цілому.

Також важливо враховувати, що хар-р рег-ня ЗЕД в окремих країнах, його стратег. цілі, рамки, конкретні інстр-ти та механізми постійно змінюються залежно від рівня розв-ку нац. ек-ки, пріоритетів її внутр. та зовн. пол-ки, умов МТ, участі країни в МО та інтеграційних угрупованнях.

Нац.-державні сис-ми рег-ня ЗЕД вирішують двоєдинне завдання – стимулювання або підтримка розв-ку експ-ту та рег-ня імп-ту для захисту нац. товаровиробників та споживачів.  

90. Система ГАТТ/СОТ – основні етапи формування та принципові завдання доцільності.

В 1920р. в Брюсселі під егідою Ліги Націй відбулась фін. конфер-ція предст-ків 30 країн. Прийняті цією конференцією резолюції стосуються передовсім фін. проблем. Відносно МТ висловлено побажання, щоб кожна країна поступово переходила до принципів вільної торг-лі.

Друга міжнар. конфер-ція з ек. питань проходила в Генуї в 1922р. – прийнято резолюцій щодо розв-ку МТ і її охорони.

В 1927р. в Женеві – третя велика ек. конф-ція. Наслідки – підписання через кілька місяців на дипломат. конф-ції спец. конвенції, згідно з якою країни брали на себе зобов’язання в 6-місячний термін зняти всі заборони і обмеження на імпорт та експорт і не замін-ти їх жодними подібними заходами. Але ця конвенція не була ратифікована більшістю країн.

(+) результати цих міжнар. конф-цій – незначні, але саме в цей період було закладено основу сучасного правового підґрунтя МТ прийняттям конвенцій про спрощення митних формальностей (1923), міжнар. торг. арбітраж (1924), охорону промисл. власності (1925), продукцію промисловості вторинної переробки металів (1929). Остання перед війною конф-ція – в 1933р. в Лондоні. Здійснювані між двома світ. війнами спроби лібер-ції торг-лі не мали вел. знач-ня.

На конф-ції в Бреттон-Вудсі (липень 1944) створені дві орг-ції – МВФ і МБРР, а заключний акт форуму містив рекомендації державам щодо ств-ня Міжнар. торг. орг-ції з метою рег-ня між нар. торг.-ек. відносин. Дві спроби ств-ня такої орг-ції: розробка Гаванського статуту (конференція в Гавані) і ств-ня ГАТТ (конф-ції в Лондоні і Женеві). Перша спроба – невдала.

В Женеві 20 жовтня 1947р. предст-ки 23 держав розробили Ген. угоду з тарифів і торг-лі. Досягн-ня угоди пояснюється такими причинами: простота і лаконічність тексту ГАТТ, який містив 35 статей; викор-ня механізму двостор. переговорів; відсут-ть нововведень організац. хар-ру. 

Ген. угода 1947р. мала три частини: 1 – дві статті – заг. положення; 2 – 21 стаття – правила торг. пол-ки; 3 – 13 статей – мала процедурний хар-р. З 1966р. ГАТТ офіційно має IV частину – “Торг-ля і розвиток” – питання торг-лі з країнами, що розв-ся.

ГАТТ виконує функції: *впливає на державну зовнішньоекономічну політику шляхом розробки правил міжнародної торгівлі, *є форумом для переговорів, які сприяють лібералізації і передбачуваності торговельних відносин, *організує врегулювання спорів.

Основна мета - забезпечення стабільного зростання і ¯ризику міжнародних торговельних відносин через: *ліквідацію митних та інших торгівельних обмежень, * усунення всіх форм дискримінації в міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості населення;  *підвищення реальних доходів і попиту, поліпшення використання сировини, зростання виробництва і торговельного обміну.

Принципи ГАТТ:

* принцип найбільшого сприяння,

*захист за допомогою мита  (система захисту національного виробництва має будуватися тільки на митних тарифах, а не на будь-яких інших комерційних чи адміністративних заходах.);

* забезпечення стабільної основи торгівлі (“заморожування” рівня митних ставок, які для кожної країни визначені в тарифних таблицях) *Заохочення справедливої конкуренції (однакові фіскальні правила та інші регламентації для товарів національного виробництва та імпортованих товарів; заборона демпінгу і дозвіл застосування анти­демпінгових заходів; можливість нейтралізації експортних премій або суб­сидій за допомогою компенсаційних зборів; гармонізація методів розра­хунку митної вартості товарів; недискримінація постачальників залежно від країни походження при здійсненні державних закупок)

*Усунення кількісних обмежень (контингентування імпорту)

*Проведення консультацій, примирення та врегулювання спорів

* Визнання регіональних торговельних угод — існування регіональних торговельних угруповань (зона вільної торгівлі, митний союз) допускається як виняток за умови дотримання певних вимог, оскільки регіональна інтеграція.

ГАТТ планувалась як частина Міжнародної торговельної організації, але угода з МТО не була ра­тифікована, а ГАТТ всі роки діяла як тимчасовий орган. З метою підвищення статусу міжнародних торг. правил і забезпечення відкритості торг. системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що ГАТТ стає постійним органом, який займається заг. процедурою міжнародної торг-лі товарами і послугами та правилами інтелектуальної власності. СОТ втілюватиме в життя конкретні до­мовленості останнього раунду переговорів. ВТО (1995р.) — це нова міжнародна організаційна структура, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також домовленостях, до­сягнутих під час Уругвайського раунду.

Принципи ВТО:

-торг-ля без дискримінації (принцип найбільшого сприяння);

-доступ до ринків, що прогнозується і поширюється;

-сприяння справедливої конкуренції;

-захист за допомогою митних податей;

-заохочення розв-ку і ек. реформи.

    

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: бесплатные решебники скачать, куплю диплом, бесплатные банки рефератов.





Предыдущая страница реферата | 26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 | Следующая страница реферата