Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата

Так, установлення показника платоспроможності банків, тобто мінімального співвідношення між власним капіталом і сумою зважених по ступені ризику активів, має своєю метою запобігти надмірній мінімізації ними власного капіталу заради максимізації одержуваних доходів, зменшити ризик банкрутства і підсилити захист інтересів клієнтів і кредиторів.

Багатофункціональне призначення власного капіталу банку робить його неоднорідним по складу. Одна частина, призначається для забезпечення оперативної діяльності, є найбільш постійної і виступає у формі статутного фонду, частково резервного фонду, фонду амортизації, фондів економічного стимулювання.

Друга частина призначена для страхування активних і інших операцій банку від збитків. Ця частина більш рухлива і виступає у формі страхового фонду, частково резервного фонду, резервів для покриття збитків, зв'язаних з непогашенням позичок. Третя частина призначена для цілей регулювання розміру власного капіталу банку, хоча може використовуватися як для забезпечення оперативної діяльності так і для страхових потреб.

У залежності від джерел і порядку формування власний капітал банку підрозділяють на: акціонерний капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток і довгострокові зобов'язання.

Акціонерний капітал займає базове місце в капіталі банку, оскільки через нього реалізується права власників банку - право на доход і право на керування банком. В економічній літературі нерідко акціонерним капіталом називають весь власний капітал на тім підставі, що він належить банку, а виходить, і акціонерам .

Акціонерний капітал спочатку формується у виді статутного фонду при створенні комерційного банку за допомогою внесків засновників, випуску і реалізації акцій. Внески можуть здійснюватися у виді коштів. Розмір статутного фонду визначається засновниками, але не може бути нижче мінімального рівня встановленого Національним банком України.

При створенні комерційного банку формування власного капіталу звичайно зв'язують з випуском акцій. На порядок утворення власного капіталу значний вплив робить вид акцій, що випускаються, що у залежності від порядку виплати дивідендів і права участі в керуванні банком, підрозділяються на прості і привілейовані.

Резервний капітал формується в процесі наступної діяльності банку.
Він призначений для покриття можливих збитків банку по проведеним їм операціям, а також для виплати дивідендів, коли для цього недостатньо прибутку.

Резервний капітал утвориться в порядку, передбаченому зборами акціонерів, а його величина встановлюється звичайно у відсотках до статутного фонду банку і не може його перевищувати. Джерелом утворення власного капіталу є відрахування від прибутку, розмір яких визначається вищим органом керування банку, але не менше законодавчо встановленого мінімуму.

Нерозподілений прибуток - це джерело власного капіталу комерційного банку внутрішнього походження. Вона утвориться як залишок прибули після виплати дивідендів, відрахувань у резервний і інші фонди банку.

Власний капітал банку може формуватися за допомогою випуску довгострокових незабезпечених боргових зобов'язань, прикладом яких служать облігації.

На відміну від акцій облігації не дають права їх власникам на участь у керуванні їх банком, що випустив. Вони свідчить про надання власникам облігацій визначених коштів у розпорядженні емітента у формі довгострокової позики.

Підводячи підсумок, слід зазначити, что перед банком коштує важлива задача - вибрати такий порядок формування власного капіталу, що при мінімумі витрат на устаткування і функціонування забезпечував би виплату достатніх дивідендів акціонерам, створюючи тим самим умови для подальшого розвитку комерційного банку.

1.2 Притягнуті засоби
1.2.1 Депозитні операції комерційних банків

До останнього часу у вітчизняній банківській практиці питанням керування депозитами не приділялося належної уваги, що було зв'язано з надмірною централізацією керування процесами формування і використання позичкового фонду. Перед заснуваннями банків на місцях не ставилася задача забезпечення видачі коротко- і довгострокових позичок у залежності від розмірів і специфіки мобилизуемых ними кредитних ресурсів. Планові баланси кредитних вкладень і ресурсів відділеннями банків не складалися.

У нинішніх умовах значної децентралізації діяльності банків продумана організація депозитних операцій стає невід'ємним фактором забезпечення ліквідності комерційних банків. У цьому зв'язку особливий інтерес має закордонний досвід регулювання банківської ліквідності через керування пасивами і його застосування до вітчизняної практики. Для нашої практики будуть актуальні різні інструменти депозитної політики закордонних банків.Становлять інтерес як традиційні інструменти ( термінові депозити, депозити до запитання і т.д. ) так і нові (наприклад, депозитні сертифікати
).

До депозитних операцій відносяться операції банку по залученню коштів у внески з метою їхнього прибуткового розміщення. Внесок - це кошти в наявній чи безготівковій формі в національній чи іноземній валюті, передані в банк їхнім чи власником третім обличчям з доручення і за рахунок власника для збереження на визначених умовах. Операції, зв'язані з залученням засобів у внески є основним джерелом формування банківських ресурсів.

Депозитним може бути будь-як відкритому клієнту в банку рахунок, на якому зберігаються його кошти, включаючи активно - пасивні рахунки при наявності на них кредитового сальдо.

Існують різні ознаки класифікації депозитів. У залежності від вкладника депозити прийнятий розділяти на депозити фізичних осіб і депозити юридичних осіб. У залежності від терміну і порядку вилучення депозити поділяються на вклади до запитання і термінові.

З погляду призначення депозити можна розділити на три групи: до запитання, термінові й ощадні.

Вклади до запитання призначені для здійснення поточних розрахунків, розміщаються в комерційних банках на поточних чи контокоррентных рахунках і можуть бути чи частково цілком поповнені чи затребувані в будь-який час.
Зняття вкладів до запитання не є стабільними, що обмежує можливість і сферу їхнього використання банками. Тому власникам поточних рахунків виплачується низький чи відсоток не виплачується взагалі.

Однак власник такого рахунка повинний оплачувати послуги банку по його веденню, а для процентних рахунків комісія береться з депозитного відсотка.

Термінові депозити - це кошти, розміщені в банку на строго обумовлений термін. Вони, у порівнянні з вкладами до запитання, що мають в основному короткостроковий характер, вносяться на більш тривалий термін.
Строкові вклади можуть бути двох видів: власне строкові вклади і внески з попереднім повідомленням про закриття. Власне строкові вклади повертаються власнику в заздалегідь обумовлений термін. Для зняття внесків з попереднім повідомленням у банк повинне надійти від вкладника повідомлення. Термін надання повідомлення про зняття внеску заздалегідь обмовляється між банком і вкладником. Повідомлення про зняття засобів дозволяє банкам рефінансувати свої активні операції за рахунок інших джерел і в такий спосіб понизити розмір операційних витрат .

Ряд депозитів можна умовно віднести до термінового. Термін по них безпосередньо не встановлюється, але його можна визначити , виходячи з цільового призначення коштів, що знаходяться на рахунку. Так, засобу для фінансування і кредитування капітальних вкладень зберігаються на рахунках від моменту їхнього відкриття і до початку фінансування і кредитування.

Ощадні вклади призначені для нагромадження грошових заощаджень. Для них характерно повільне збільшення і використання засобів тільки через тривалий період часу. Особливістю ощадних вкладів є надання іменних свідчень про наявність внеску у формі ощадної книжки, де вказуються особистість вкладника і правила користування рахунком, а також відображаються всі операції по рахунку.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: конспект по математике, курсовая работа на тему.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата