Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7

Рівняння регресії, що відновлює залежність величини прибули банку від складових пасивної частини балансу, що є базою для проведення активних операцій, виглядає так:

ПР = 3371 - 0,00997*ВБ + 0,27*СС - 0,286*УФ +

+ 0,0645*ТРС + 0,440*ДС + 0,158*МБКП - 0,421*ВН

Тут СС - власні засоби, ПС - притягнуті засоби, ТРС - поточні і рассчетные рахунка, ДС - термінові депозити, МБКП притягнуті міжбанківські кредити, ВН - внески населення.

Інтерпретація цієї регресійної моделі така. У середньому рівень банківського прибутку в найбільшій мері визначається такими складовими притягнутих засобів, як поточні і розрахункові рахунки клієнтів і термінові депозити, а також величиною власних засобів, у меншій мері - величиною валюти балансу, розміром статутного фонду, притягнутого міжбанківського кредиту і внесків населення.

Отримана регресійна модель свідчить про наступний.

Сформована усереднена по всіх банках структура пасивів ( питома вага у валюті балансу власних засобів - 8,04 %, статутного фонду - 2,37 %, що течуть і розрахункових рахунків клієнтів - 10,15 %, термінових депозитів -
7,89 %, отриманих міжбанківських кредитів - 3,45 %, внесків населення - 5,8
%, відносини притягнутих засобів до власних - 3,78) у середньому по моделі може забезпечити одержання 16435,18 тис. грн. ( це на 0,07 % менше середнього значення прибули по вибірці даних ).

Низький рівень капіталізації більшості комерційних банків України змушує їхньої звістки політику, спрямовану на досягнення високого рівня прибули, тому що шлях забезпечення росту власного капіталу за рахунок нагромадження прибули є одним з найпростіших, найменш дорогих і найбільш безпечних ( з погляду володіння контрольним пакетом акцій ). Така політика зв'язана з високим ступенем ризику, Оскільки існує монотонна залежність рівня прибутковості банківських операцій від ступеня їхнього ризику, тобто збільшенню можливості одержання доходу відповідає зростання ступеня ризику.
Особливо небезпечна тактика залучення ресурсів вкладників слабко забезпечених власним капіталом з наступним кредитуванням приблизно в тих же обсягах. Така не зважена політика приводить до погано керованих процесів
[12].

ВИСНОВКИ

Ресурсна база банку має найважливіше значення і є основним чинником успішної його діяльності, тому що формування ресурсів і надання кредитів знаходяться в тісному взаємозв'язку.

Значення власних ресурсів банка складається насамперед у тім, щоб підтримувати його стійкість. На початковому етапі створення банку саме власні засоби покривають першочергові витрати, без яких банк не може почати свою діяльність. За рахунок власних коштів банки створюють необхідні їм резерви. Нарешті, власні ресурси є головним джерелом вкладень у довгострокові активи.

Структура акціонерного капіталу різних банків неоднорідна.
Акціонерний капітал підрозділяється на власне акціонерний капітал, що складається з грошей отриманих від емісії простих і привілейованих акцій, надлишкового капіталу і нерозподіленого прибутку; банківські резерви, що складаються з резерву на випадок непередбачених витрат, резерву на виплату дивідендів, резерву на покриття непогашених боргів ; довгострокові зобов'язання банку.

Перед комерційним банком коштує важлива задача - вибрати такий порядок формування власного капіталу, що при мінімумі витрат на устаткування і функціонування забезпечував би виплату достатніх дивідендів акціонерам, створюючи тим самим умови для подальшого розвитку комерційного банку.

Притягнуті засоби банків покривають понад 90 % усієї потреби в грошових ресурсах для здійснення активних операцій. Роль їх виняткова велика. Мобілізуючи тимчасово вільні засоби юридичних і фізичних осіб на ринку кредитних ресурсів, комерційні банки з їхньою допомогою задовольняють потреба народного господарства в додаткових оборотних коштах, сприяють перетворенню грошей у капітал.

Комерційні банки в умовах конкурентної боротьби на ринку кредитних ресурсів повинні постійно піклується як про кількісний, так і про якісне поліпшення своїх депозитів. Вони використовують для цього різні методи. При цьому усі банки дотримують кілька основних принципів організації депозитних операцій. Вони полягають у наступному:

- депозитні операції повинні сприяти одержанню прибутку чи створювати умови для одержання прибутку в майбутньому ;

- депозитні операції повинні бути різноманітними і вестися з різними суб'єктами ;

- особлива увага в процесі організації депозитних операцій варто приділяти строковим вкладам ;

- повинна забезпечуватися взаємозв'язок і погодженість між депозитними і кредитними операціями по термінах і сумам ;

- організувати депозитні і кредитні операції, банк повинний прагнути до мінімізації своїх вільних ресурсів ;

- банку варто вживати заходів до розвитку банківських послуг, що сприяють залученню депозитів.

Динамічний розвиток сфери банківських послуг, а також підсилюється конкуренція комерційних банків за клієнта вже сьогодні з усією гостротою ставить проблему розширення операцій комерційних банків по відкриттю різного роду депозитних внесків. У цьому зв'язку цікавий досвід банків індустріально розвитих країн у проведенні депозитної політики.

Найважливішим інструментом депозитної політики є відсоток, що банк сплачує вкладникам за приваблювані ресурси. Сплата відсотків по депозитних рахунках - основна стаття операційних витрат банку. Отже банк не зацікавлений у занадто високому рівні процентної ставки. Одночасно він змушений підтримувати такий її рівень, що був би привабливий для клієнтів.
Ніж надійніше пасиви, тобто чим більше термін і сума депозити, тим більший відсоток гарантує банк.

Значення ринку міжбанківських кредитів полягає в тому, що, перерозподіляючи надлишкові для деяких банків ресурси, цей ринок підвищує ефективність використання кредитних ресурсів банківської системи в цілому.
Крім того, наявність розвитого ринку міжбанківських кредитів дозволяє зосереджувати в оперативних резервах банків менше засобів для підтримки їхньої ліквідності.

Низький рівень капіталізації більшості комерційних банків України змушує їхньої звістки політику, спрямовану на досягнення високого рівня прибули, тому що шлях забезпечення росту власного капіталу за рахунок нагромадження прибули є одним з найпростіших, найменш дорогих і найбільш безпечних ( з погляду володіння контрольним пакетом акцій ). Така політика зв'язана з високим ступенем ризику, Оскільки існує монотонна залежність рівня прибутковості банківських операцій від ступеня їхнього ризику, тобто збільшенню можливості одержання доходу відповідає зростання ступеня ризику.
Особливо небезпечна тактика залучення ресурсів вкладників слабко забезпечених власним капіталом з наступним кредитуванням приблизно в тих же обсягах. Така не зважена політика приводить до погано керованих процесів.

Особливу увагу варто приділити залученню засобів фізичних осіб, що по оцінках деяких фахівців складають 10 - 12 млрд. доларів. Щоб активізувати залучення заощаджень населення України в активний господарський оборот необхідно:

- упроваджувати нові види банківських вкладів, зручних для громадян ;

- активніше залучати засобу громадян України в іноземній валюті ( деяке збільшення обсягів притягнутих валютних внесків відбулося після появи анонімних валютних рахунків ) ; вітчизняним фінансово - кредитним заснуванням доцільно відкривати рахунка для іноземних громадян ;

- розширити спектр додаткових послуг, що даються банками приватним особам ; пріоритетними тут повинні стати надання трастовых послуг населенню, до яких відносяться різні операції з цінними паперами, надання консультацій, оренда сейфів, оплата рахунків довірителя.

Вкладники повинні бути переконані в безпеці своїх заощаджень. Для цього варто розробити і прийняти Закон про банкрутство і ліквідацію банку, створити систему страхування депозитів, оформлення операцій шляхом фінансових зобов'язань, що мають реальну юридичну чинність, і, нарешті, що діє систему розгляду і задоволення позовів у суд.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гроші, кредит, банки / Кравцов Г.И. - Мн.: Меркование, 1994 р.
2. Основи банківської справи / Мороз П.И. - К., 1994 р.
3. Банківський портфель - 3 / Коробів К.Л. - М.: Соминтек,1995 р.
4. Волсович С.Н. Меню для корпоративних клієнтів. // Фінансова консультація, № 7, 1998 р.
5. Безверха И.К. Ринок МБК: поки коштуємо на місці. // Фінансові ризики,

№1, 1997 р.
6. Ощадні сертифікати: де, навіщо, почім. // Фінансова консультація, № 12,

1998 р.
7. Сучасний комерційний банк: керування й операції / Усоскин В.М.-М.:Усі для вас, 1994 р.
8. Правила здійснення депозитних операцій для банківських заснувань затверджені Постановою №216 Правління НБУ від 7.07.1997 р.
9. Міжбанківський кредит: дилинговые операції на ринку “коротких” грошей /

Гагарін С.В.-М.:Принтлайн, 1995
10. Операції комерційних банків і закордонний досвід / Ширинская Е.Б.-

М.:Фінанси і статистика, 1993 р.
11. Надлишкова ліквідність - теж головний біль // Фінансові ризики, № 1,

1997 р.
12. Сушко В., Андронов О., Дробязко А. Аналіз структури балансів найбільших банків України. // Фінансові ризики, № 4, 1997 р.
13. Концепція розвитку банківської системи України // Вісник НБУ, № 3, 1996 р.
14. Волосович С. Н. Перспективні напрямки залучення заощаджень населення банківськими заснуваннями. // Вісник НБУ, № 11, 1997 р.

Скачали данный реферат: Shabalin, Varennikov, Sherstov, Лужков, Merkul, Масмехов.
Последние просмотренные рефераты на тему: бизнес реферат, характеристика реферата, шпоры на телефон, конспект урока 10 класс.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7