Предыдущая страница реферата | 3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 | Следующая страница реферата

На перший погляд може здатися, що ця класифікація до банків не належить, але будь-яка банківська конкуренція носить внутрігалузевий характер. Хоча це -лише видимість. Банківська справа - це не окрема галузь, а сфера економіки, що включає в себе багато різноманітних галузей.

Галузева структура банківської справи. З точки зору окремого кредитного інституту банківські галузі виступають в якості ринків збуту. Основні з них: ринок кредитів (галузь кредитування); ринок депозитів (галузь ощадна справа, інвестиційне посередництво); ринок послуг (галузі розрахунково-касове обслуговування, трасові операції, інші послуги).

В свою чергу, переличені галузі можуть бути розділені на підгалузі, причому, більшість кредитно-фінансових інститутів діє не в одній, а декількох галузях чи підгалузях.

Внутрігалузева банківська конкуренція. На етапі розробки своєї конкурентної стратегії кожен кредитний інститут має вирішити, чи буде він спеціалізований, чи універсальний, зважити переваги і недоліки альтернативних стратегічних рішень. Ствердження про необхідність вибору може здатися дивною: адже в наші дні, здавалось би, склалась уява про те, що універсальні банки при інших рівних умовах володіють конкурентною перевагою, що полягає в можливості розсіюванні ризику на широкий асортимент товарів, що реалізується.
Отже, при наявності достатніх фінансових ресурсів, рішення повинно прийматись однозначно на користь універсалізації. В певній мірі, це правильно, однак, керівнику банку не треба забувати, що і універсальний банк може володіти стратегічними недоліками, зокрема, з точки зору інтенсивності внутрігалузевої конкуренції.

Універсальні банки демонструють найбільшу ступінь деверсифікації. Їх можна охарактеризувати навіть не як багатогалузеві, а як “всегалузеві” підприємства, конкуруючі з усіма учасниками банківського ринку. В результаті вони відчувають максимальний тиск внутрігалузевої конкуренції.

Спеціалізовані банки діють в меншій кількості галузей і конкурують, крім універсальних банків, тільки з банками і небанками, що мають аналогічну спеціалізацію. Те ж саме відноситься і до небанківських організацій, що поринають часто тільки в одну банківську галузь чи навіть в ринкову нішу. В залежності від параметрів спеціалізації інтенсивність внутрігалузевої конкуренції знижується чи підвищується, на відміну від універсальних банків.

Більш наочний склад конкурентів в середині окремих галузей і підгалузей можна відобразити в таблиці (див. табл. № 1 ).

Внутрігалузева конкуренція в економіці може існувати в двох основних формах: предметна і видова конкуренція.

Предметна конкуренція виникає між фірмами, що випускають ідентичні товари, які відрізняються по якості. Ця ситуація характерна для більшості галузей по випуску споживчих товарів.

Видова конкуренція здійснюється між підприємствами, що випускають товари одного виду (тобто призначені для однієї і тієї ж цілі), але розрізняються по якимось суттєво важливим параметрам.
Приклад: автомобілі одного класу із двигунами різної потужності.

Для банківської справи цей поділ також використовують, хоча і з певними обмеженями.

Предметна банківська конкуренція можлива в наданні послуг, так званого, масового асортименту, що є в основі стандартизованими, однорідними. Так, на даний час, практично всі комерційні банки приймають від населення вклади до запитання, ощадні, строкові вклади і т. д. Ці стандаризовані послуги в різних банках мають тільки цінові відмінності (різна величина процентної ставки).

Однак, далеко не всі банківські послуги є стандартизовані.
Багато з них носать індивідуальний характер, орієнтовані на вирішення фінансових проблем конкретного клієнта. Класичний приклад - це кредитування підприємства, де в кожному випадку умови визначаються кредитним договором. Тут проявляється видова конкуренція.

Більш того, з розвитком банківської справи і економіки в цілому, навіть послуги масового асортименту можуть втратити свою однорідність. Так, одинакові послуги, що надаються різними банками, нерідко набувають в очах користувачів цих послуг відмінні риси, пов’язані зі сформованим іміджем банку. Природно, при інших різних умовах вкладник піде в той банк, який здається йому більш солідним, більш надійним і т. д.

Таким чином, внутрігалузева конкуренція в банківській справі існує в основному в формі видової конкуренції. З точки зору складання конкурентної стратегії це означає, що розробка нових асортиментих одиниць в рамках існуючого виду ще не забезпечують конкурентні переваги, якщо вона не підкріплюється методами по формуванню споживацьких переваг.

Міжгалузева банківська конкуренція. Якщо внутрігалузева конкуренція в банківській справі здійснюється між діючими в тій чи іншій банківській галузі інститутами, то міжгалузева конкуренція розвертається між суб’єктами, інтереси яких раніше не перехрещувались.

Міжгалузева конкуренція в економіці може здійснюватись в формах конкуренції за допомогою переливу капіталу чи функціональної конкуреції (конкуренція субститутів).

Конкуренція методом переливу капіталу виникає при зміні підприємством профілю своєї діяльності чи його диверсифікації. Вона викликається відмінностями кон’юктури і норми прибутку в різних галузях. Однак на практиці для переливу капіталу існують перешкоди, які в економічній літературі отримали назву вхідних і вихідних бар’єрів.

Вхідні бар’єри - це перешкоди для поникнення на ринок нових конкурентів. До них відносяться: економія в масштабах виробництва, диференціація продукта, потребність в значному капіталі, високі затрати по переорієнтації споживачів, недоступність каналів збуту, обмеженість доступу до джерел ресурсів, відсутність земельних ділянок, високий рівень використовуваних в галузі технологій, наявність у діючих в галузях підприємств виключного права займатись даним видом діяльності, патентний захист інновацій, ліцензовані обмеження, недостатність досвіду, протидія існуючих фірм і інше.

Вихідні бар’єри - це перешкоди для спроб фірми, діючої на ринку, піти з нього. Це можуть бути: необхідність списання крупних інвестицій, великі затрати по конверсії виробництва, небажання втратити свій імідж, честолюбивість менеджерів, протидія правління чи профсоюзів, протести постачальників, клієнтури і ділерів та інше. Чим вищі вхідні і вихідні бар’єри, тим менша загроза проникнення в галузь нових конкурентів.

Функціональна конкуренція, на відміну від цього, не передбачає переходу в іншу галузь. Вона базується на тому факті, що зовсім різні товари, що випусккаються підприємствами різних галузей, можуть виконувати для споживача однакові функції і виступати в якості взаємозамінних товарів (товарів-субститутів). Так, конкурентом виробникаковзанів може бути і виробник лиж, в тій мірі, в якій для споживання два вида зимового спорту є взаємозамінними. Також взаємозамінними є, наприклад,більшість продуктів харчування. Наявність субститутів різко розкривають границі ринку і веде до загострення міжгалузевої конкуренції, тому при розробці конкурентної стратегії найбільш привабливі для підприємця є також галузі, продукції яких не мають хороших чи близьких замінників.

Для банківської справи явно домінінуючим видом міжгалузевої конкуренції є перелив капіталу. Він виникає при проникненні новачків на споконвічно банківські ринки, а також при спробі банків завоювати собі місце в нових для них галузях.

Що ж являють собою вхідні і вихідні бар’єри в банківській справі ? Насамперед необхідно відзначити, що важливою особливістю вхідних бар’єрів в банківських галузях є відсутність платіжного захисту нововведень. В з’язку з цим буть-яка фінансова інновація, буть-яка нова банківська послуга, впроваджена одним кредитним інститутом, може бути на протязі короткого часу відтворена його конкурентами. Це посилює інтенсивність конкуренції. При цьому, якщо інтенсивність внутрішньогалузевої конкуренції для окремого інституту залежить, як ми бачили раніше, від ступені цого універсалізації (чи спеціалізації), то міжгалузева конкуренція тим інтенсивніша, чим більш приваблива з точки зору рентабельності і перспектив розвитку є та чи інша банківська галузь, чи підгалузь.

Крім того, для комерційних банків не існує проблеми недоступності каналів збуту, так як виробництво і збут банківських послуг співпадають в часі і можуть бути локалізовані в приміщені банківського відділу. До найбільш загальних банківських бар’єрів відносяться:

- правові обмеження банківської діяльності. Ці обмеження служать захистом інтересів кредиторів і власників; вони повинні ускладнити віх на ринок явно слабим банкам і тим самим не допустити того, щоб конкуренція набула рушійний характер. З цією метою встановлюється мінімальний розмір статутуного капітау, ліцензується банківська діяльність операцій з іноземними валютами і цінними паперами;

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: антикризисное управление предприятием, изложение ломоносов.





Предыдущая страница реферата | 3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 | Следующая страница реферата