Предыдущая страница реферата | 9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19 | Следующая страница реферата

Цивільний кодекс виділяє підприємства та установи. Підприємства, мета діяльності яких є отримання прибутку, є підприємницькими. Непідприємницькі товариства такої мети не мають. Ними можуть бути споживчі кооперативи, об’єднання громадян, релігійні та політичні організації, біржі тощо. Прикладом установ є музеї, благодійні фонди тощо. Вони досягають певної мети за рахунок коштів засновників.

На основі вивченої літератури та приведених характеристик малих підприємств можна виокремити додатні та від’ємні риси їх діяльності у розвинутих країнах та порівняти з ними «досягнення» малих підприємств Дніпропетровської області та України в цілому.

Але спершу треба зауважити, що не всі науковці ставляться до малих підприємств та до їх ролі в економіці однозначно. Річ іде про питання що є первопричиною? В своїй роботі Акімова І. та інші [1, с. 67] підкреслює, що малі підприємства можна розглядати і як наслідок успішного розвитку економіки. Автор впевнена, що на певному етапі її розвитку складаються необхідні передумови для появи приватних підприємців та малого бізнесу. Паралельно малі підприємства зростають і переходять до категорії середніх. Таким чином, велика кількість малих підприємств є наслідком розвитку, а не передумовою.

Як докази викладеного вище підходу домінування великих підприємств над малими, Акімова І.М. виділяє наступні два принципи:

На великих підприємствах можна застосовувати економію на масштабі як режими виробництва. Такі підприємства мають запас міцності за рахунок великих обсягів витрат за різноманітними напрямами. За рахунок економії на інфраструктурі при збільшенні обсягів виробництва ці підприємства є більш конкурентно-спроможними. Їх виживаність є сильнішою, ніж у малих підприємств.

Працевлаштування на великих підприємствах дає робітникам більше гарантій, що їх не буде звільнено через його банкрутство. Отже для населення бажаним є отримання роботи на великому підприємстві. Таким шляхом малі підприємства отримують меншу пропозицію кваліфікованої робочої сили.

Але не можна не визнати, що саме малий бізнес є ознакою переходу країн з колишньою соціалістичною економікою до ринкових відносин. У перехідній економіці малі підприємства насичують споживчий ринок країн, тоді як сконцентрована на промисловому та воєнному виробництві радянська економіка не могла зробити цього.

Отже, виділимо додатні та від’ємні риси діяльності малих підприємств. Міжнародна Організація Праці (МОП) вважає малі підприємства як такі, що знаходяться у серці процесу створення робочих місць. МОП визнає зростаючий вплив малого підприємництва на зайнятість у країнах – членах цієї організації. У Програмі підвищення зайнятості відділу Розвитку малих підприємств при МОП в рекомендації № 189 записано, що «країнам треба розвивати культуру підприємництва, заохочувати для цього ефективні служби, сприяти зниженню дискримінації щодо малого бізнесу та поліпшувати умови функціонування малих підприємств та зайнятих на них». [34, с. 2-3]

Сильний вплив на зайнятість є першою додатною рисою діяльності сектору малого бізнесу. За даними експертів ООН за 1995 рік — у світі в сфері малого й середнього бізнесу (підприємства з кількістю найманих працівників до 100 чоловік і від 100 до 500 чоловік відповідно) було зайнято 50% працюючого населення, включаючи сімейний бізнес. Так, у США на підприємствах МСП зайнято 70,2 млн. чоловік, у країнах ЄС — 68 млн., у ФРН — 18,5 млн., в Італії — 16,8 млн., у Франції — 15,2 млн., у Японії — 39,5 млн. [31, с. 12]

У США за період 1976-1999 роки великі та середні підприємства втратили відповідно 500 та 850 тис. робочих місць, а сектор малих підприємств за той самий період створив 4,1 млн. нових або 65% приросту робочих місць по країні. [3, с. 149] Важливо додати, що малі підприємства використовують працю соціально уразливих верств населення (жінок, біженців, пенсіонерів, інвалідів).

В Україні ситуація не така оптимістична, як у розвинутих країнах. Середньорічна кількість працівників на малих підприємствах по відношенню до кількості зайнятого населення коливається у межах 11 – 13%. Але на нашу думку вклад малих підприємств у зайнятість у таких обсягах достатньо великий для наукового вивчення цього сектору в Україні.

Друга додатна риса полягає у тому, що процвітання малого бізнесу є підґрунтям створення середнього класу. Наявність прошарку таких підприємств запобігає розподілу суспільства на багатих і бідних. Підтвердженням цього є дослідження країн з перехідною економікою, проведене у 2002 році поміж країн – членів Організації економічної кооперації та розвитку. [35, с. 5]

Малий бізнес створює велику частку ВВП розвинутих країн. У ринкових країнах частка малих підприємств у ВВП становить 50 – 60%. Більш детально: у Великобританії — 50-54%, Німеччині — 50-53%, Італії — 57-60%, Франції — 55-62%, США — 50-52%, Японії — 52-55%. Для порівняння, в Україні — 10-15%.

За думкою Миколи Хандуріна, «ринкова економіка починається там, де критична маса підприємницьких структур досягає приблизно одного діючого підприємства малого бізнесу на 30—50 жителів даної території». [31, с. 12] У Дніпропетровській області цей показник становив 416 жителів на одне підприємство у 1995 та 177 у 2005 році.

Третій додатний вклад малих підприємств в економіку країн, який виділяє Скот М. [36, с. 15], полягає у їх високій інноваційності. Автор наводить дані аналізу країн – членів Організації економічної кооперації та розвитку у 1997 році: 30-60% малих підприємств характеризуються як інноваційні. Але лише 10% підприємств використовують технологічні інновації..

Інноваційне підприємництво – це особливий новаторський процес створення чогось нового, процес господарювання, в основі якого лежить постійний пошук нових можливостей, орієнтація на інновації. [23, с. 278]

В Україні про інновації на малих підприємствах говорити не приходиться. Їх малі підприємства не проводять. У 2003 та 2004 роках у Дніпропетровській області з усієї сукупності малих підприємств інновації проводили відповідно 3 та 5 підприємств. У 2005 – жодного. Серед великих та середніх підприємств кількість інноваційних також незначно спадає та коливається навколо вісімдесяти.

Галан Н. [5, с. 147] в своїй роботі стверджує, що «за результатами окремих досліджень МСП у Західній Європі навіть ефективніші щодо виконання науково – дослідних робіт та створення інноваційних продуктів, ніж великі підприємства».

Сизоненко В. [23, с. 278] виділяє 3 основних види інноваційних підприємництва: інновація продукції, інновація технології та соціальна інновація (поліпшення гуманітарної сфери підприємства для мобілізації персоналу). Автор також розподіляє підприємства за способом організації інноваційного процесу: інноваційне підприємство на основі внутрішньої організації (нововведення створюється та впроваджується всередині фірми), інноваційне підприємство на основі зовнішніх організацій за допомогою контрактів, інноваційне підприємство на основі зовнішньої організації за допомогою реалізації інноваційного проекту на венчурній дочірній фірмі.

Виділимо останню четверту рису діяльності малих підприємств. Вона полягає у їх здатності заповнювати маленькі ринкові ніши, що непідсилу великим підприємствам. Через цю властивість підприємства стають ближчими до споживача та створюють ліпше соціальне середовище. [36, с. 15]

Підводячи підсумки можна сказати, що визначення розміру та критеріїв віднесення підприємств до групи малих є складним та неоднозначним питанням. Еволюція його вирішення не дала чітких рекомендацій. Тому кожна країна у наш час визначає малі підприємства по різному в залежності від ознак, які вона сама обрала. Ці ознаки здебільшого кількісні та варіюють по напрямам діяльності підприємств. Для різних галузей виділяється різна кількість, наприклад, найманих робітників.

Не дивлячись на складність вирішення питання, яке підприємство вважати малим, його все ж таки державам приходиться вирішувати. Необхідність цієї роботи полягає у визначення групи підприємств, які потребують грошової допомоги з боку держави.

Стимулювання сектору малого бізнесу суттєво відбивається у низці макроекономічних показників через високий вплив на них саме підприємств такого роду. Цей вплив найбільш помітний у розвинутих країнах. До напрямів впливу відносяться: вклад малих підприємств у зайнятість, суттєва частка у ВВП країн, висока інноваційність, здатність пристосовуватись до найдрібніших ринків та функціонування у їх межах.

1.2 Розвиток та підтримка малих підприємств на світовому рівні та в Україні

Розвиток малих підприємств у світі залежить від ступеня розвинутості економік країн. У країнах Північної Америки та Євросоюзі цей сектор економіки пройшов поступовий шлях до збалансованої системи державного регулювання та діяльності самих фірм. У цих державах малі підприємства займають передові позиції та досягли вершини розвитку.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: бесплатные рефераты и курсовые, сочинение на тему зимой.





Предыдущая страница реферата | 9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19 | Следующая страница реферата