Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11

Контрольно-ревізійна діяльність Рахункової палати направлена на контроль використання і проходження коштів, починаючи з Державного бюджету і закінчуючи конкретним використанням на підприємстві промисловості, установі освіти, науки, медицини.

Рахункова палата має справу з державним казначейством, постійно отримує інформацію про проходження платежів. Вона слідкує за пропорційністю фінансування статей бюджету, пропорційністю фінансування головних розпорядників коштів, яких в Україні 247.

Рахункова палата аналізує і контролює все, що пов'язане із формуванням, обслуговуванням та погашенням державного внутрішнього і зовнішнього боргу
України., проблемами повернення кредитів, у тому числі і кредитів під гарантію уряду.

Рахункова палата раз на квартал робить аналіз виконання Державного бюджету і подає матеріали у Верховну Раду. Вона здійснює експертизу та аналіз проекту Державного бюджету на наступний рік.

Рахункова палата - один з важливих інститутів демократичного суспільства України.

236

Конституція України 1996 р. вперше в історії української конституційної правотворчості інституціювала єдиний загальнонаціональний представницький і законодавчий орган України — Верховну Раду України — парламент (ст. 75).

Парламент — невід'ємний атрибут кожної демократичної держави і є загальнонаціональним представницьким органом влади країни, який обирається населенням (корпусом виборців), а інколи частково призначається. Це — загальновизнане положення світового конституціоналізму.

В якості державно-правового інституту парламент має багатовікову історію. Його виникнення сягає XII—XIII ст. Першими були англійський парламент та іспанські кортеси. Історія сучасного парламенту починається з епохи буржуазних революцій, і за всі часи парламент був і залишається найважливішою формою опосередкованого здійснення народом належної йому влади. Іншого механізму світова цивілізація не винайшла.

Парламентаризм — фундаментальна цінність світової цивілізації. Ось чому неможливо переоцінити значення такої історичної констатації, як визначення
Верховної Ради України парламентом. Конституювання загальнонаціонального представницького органу українського народу парламентом — необхідна передумова і водночас гарантія становлення і розвитку парламентських інститутів в Україні як на сучасному етапі, так і на майбутнє. Важливість і необхідність проведення курсу на їх зміцнення обумовлена тим, що парламентаризм є одним із стрижневих показників і водночас підтримкою свободи людини і свободи суспільства, демократичного розвитку країни.

Звідси випливає, як важливо і актуально сьогодні осмислити проблеми життєдіяльності українського парламенту. Аналіз відповідної проблематики сприятиме розвиткові теоретичного забезпечення республіканського парламентаризму, реалізації Конституції, а також допоможе подальшому розширенню і зміцненню правового фундаменту організації і діяльності
Верховної Ради, її органів і депутатів, удосконаленню і динамізації парламентської практики.

ВСТУП

Парламент - це виборний колегіальний орган, який має переважні права у сфері законотворчості. Завдяки парламенту у країні створюються, розвиваються і зберігаються демократичні форми прав-ління.Роль парламенту в житті суспільства кожної країни є різною. Проте у діяльності парламентів світу є багато спільного, що заслуговує на вивчення і використання набутого досвіду в діяльності інших законодавчих органів.

Перш за все слід усвідомити, що ідеали справедливості, природних прав і свобод людини можуть бути втілені у життя тільки тоді, коли держава базується на принципах народовладдя і розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Ці принципи, вперше проголошені
Ш.Монтеск'є і Е.Сієсом, були зафіксовані у Конституції США, прийнятій у
1787 році. Вони стали наріжним каменем для конституцій країн Європи, що створювалися в результаті буржуазних революцій XIX століття. Як показав досвід держав розвинутої демократії, саме парламенти є підвалиною демократичних свобод суспільства, ефективними інституціями, що протидіють узурпації влади однією особою чи групою осіб .Парламенти є центром ідеологічної сфери, ареною для постійних дебатів щодо суспільно-політичного устрою держави, на якій партійні лідери та суспільні діячі мають можливість постійно переконувати виборців у необхідності змін у відповідності до своїх програм, щоб в результаті демократичної боротьби отримати владу із рук народу.

У цьому плані діяльність Верховної Ради України дещо відрізняється від діяльності парламентів країн розвинутої демократії. Якщо в останніх боротьба йде навколо вдосконалення існуючих суспільних відносин, покращення економічного та екологічного стану держави тощо, то у Верховній Раді ідеологічні дебати спрямовані на становлення нових суспільних та владних відносин в умовах широкомасштабних політичних, економічних та соціальних перетворень. Однією з характерних рис цього процесу є намагання представників лівих партій повернутися до старого суспільного ладу.

До 1996 року Верховна Рада України працювала згідно з Конституцією 1978 року, до якої періодично вносилися зміни, щоб відобразити зміни політичного та суспільного характеру, що відбувалися на той час в Україні. 28 червня
1996 року Верховна Рада в результаті напружених дебатів схвалила нову
Конституцію України, яка визначила місце парламенту в державному управлінні і його повноваження.

Дана книга є аналітичним викладом досягнень і прорахунків у процесі становленні парламентаризму в Україні на основі діяльності Верховної Ради
України за дев'ять років (1991-1999). Для кращого розуміння динаміки розвитку і становлення Верховної Ради як парламенту автори використовують порівняльну методологію в контексті основних моментів діяльності парламентів країн розвинутої демократії, в яких парламентська практика розвивалась і вдосконалювалась на протязі багатьох століть.

Книга починається з історичного огляду становлення парламентаризму у світі загалом і становлення законодавчої влади в Україні зокрема/Діяльність
Верховної Ради, парламентських комітетів та народних депутатів аналізується у порівнянні з відповідними інституціями парламентів країн розвинутої демократії з метою використання в Україні їх багаторічного досвіду.
Звичайно, зарубіжний досвід не може бути зразком для прямого запозичення і бездумного копіювання, однак застосування порівняльного аналізу дозволяє його сприйняття й використання для розвитку Верховної Ради як одного з основних елементів системи державної влади в Україні.

Основою для написання книги стали матеріали Програми сприяння парламентові України, перекладені на українську мову Віктором Поліщуком,
Абрамом Волошиним, Валентином Давидовим, Зіною Кравець, Людмилою
Лісковською, Оленою Скрипкою, а також статті до окремих тем, які надали співробітники університету штату Індіана Тревор Браун ("Еволюція Конгресу
США"), Едуард Рахімкулов ("Процес прийняття закону про бюджет", "Парламент і регіони"), Ірина Хмелько ("Апарат парламентів"), Володимир Пігенко
("Проблеми утворення парламентської більшості", "Роль Глави держави у законодавчому процесі") і Світлана Свєтова ("Роль депутатів у процесі лобіюван-

Скачали данный реферат: Kantonistov, Ярусов, Иаким, Леон, Никеров, Филенков, Островский.
Последние просмотренные рефераты на тему: реферат государственный, шпоры по физике, украина реферат, сообщение на тему.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11