Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8 | Следующая страница реферата

Управління справами КТ здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. Вкладник КТ відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші.

Якщо КТ ліквідується без перетворення його в інший вид господ товариства то: грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунку по оплаті праці найманих працівників та виконання зобов’язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах передбачених Законом "Про господ товариства" та установчими договором. Якщо коштів недостатньо для повного повернення вкладникам їх коштів, то вони розподіляються відповідно до долі кожного вкладника у майні товариства.

43. Державне управління якістю продукції...Підприємства, установи, організації та громадяни можуть возити з-за кордону сировину, продукцію
(вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров’я населення.
Перелік та зміст цих даних встановлюється головним держ. санітарним лікарем
України.
У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного вир-ва дозволяється лише після отримання позитивного висновку держ. санітарно-гігієнічної експертизи.
Продовольча сировина, продукти харчування, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов’язковій сертифікації.
Підпри-ва, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують продукти харчування і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров’я і життя населення, віповідність вимогам санітарних норм.
Розробка і вир-во нових видів продуктів харчування, вровадження нових технологічних процесів їх вир-ва та обробки, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи продуктами харчування під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним держ. санітарним лікарем на підставі позитивного висновку держ. санітарно-гігієнічної експертизи.

44. Державна система стандартизації метрології і сертифікації. Декрет КМ
України від 10.05.93.
Дія Декрету поширюється на підпри-ва, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян – суб’єктів підпри-кої діяль-ності.
Держ.система стандартизації в Україні визначає мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-тех-нічні правила виконання всіх видів робіт із стандартизації.
Держ.система стандар-ції спрямована на забезпечення: реалізації єдиної технічної політики в сфері стандар-ції, метрології та сертифікації; захисту інтересів споживачів і дер-жави з питань безпеки продукції (про- цесів, робіт і послуг) для життя, здо-ров’я та майна громадян, охорони нав- колишнього природного середовища; взаємозамінності та сумісності про-дукції, її уніфікації; якості продукції відповідно до роз-витку науки і техніки, потреб насе- лення і народного господ-ва; економії всіх видів ресурсів, поліп-шення техніко-економ. показників ви- робництва; безпеки н/г об’єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та ін. надзви-чайних ситуацій; створення нормативної бази функ-ціонування систем стандартизації та сертифікації продукції; обороноздатності та мобілізаційної готовності країни.
Основними принципами станд-ції є: врахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економ. доцільності й ефективності вир-ва для виготівника, користі та безпеки для споживачів і держави в цілому; гармонізація з міжнародними, регіо-нальними, а у разі необхідності з націо- нальними стандартами ін. країн; забезпечення відповідності вимог нормат-х документів актам закон-ва; участь у розробленні нормат-х доку-ментів усіх заінтересованих сторін
(розробників, виготівників, споживачів, органів держ.виконавчої влади тощо); взаємозв’язок і узгодженість нормат. документів усіх рівнів; придатність нормат-х документів для сертифікації продукції; відкритість інформації про діючі стандарти і програми робіт із станд-ції з урахуванням вимог чинного закон-ва.
Нормативні документи із станд-ції по-діляються на: галузеві стандарти; стандарти підприємств; стандарти науково-техн. та інженерних товариств і спілок; технічні умови.
Міжнародні, регіональні та національні стандарти ін.країн застосов. в
Україні відповідно до її міжнародних догово-рів.

45. Державний контроль та нагляд за якістю продукції. З метою захисту прав споживачів та запобігання реалізації продукції, небез-печної для життя та здоров’я громадян, і відповідно до Законів України “Про захист прав споживачів”, “Про забезпе-чення санітарного та епідемічного бла-гополуччя населення”, “Про зовніш-ньоекономічну діяльність” та Декрету КМ України від
10.05.93 “Про стан-дартизацію і сертифікацію” КМ по-становляє:
1.Держкомітету по стандартизації, мет-рології та сертифікації: посилити кон- троль за якістю і безпекою харчових продуктів, що виробл. в Україні, та імпортов.харчових продуктів (далі – то-вар) щодо їх відповідності вимогам та стандартам, які діють в Україні.
2.Товар, який реаліз. в роздрібній тор-гівлі, повинен мати на етикетках
(упа-ковці) інформацію в доступній формі, викладену відповідно до чинного закон-ва про мови, і містити відомості про: загальну назву харчового продукту; масу (об’єм); склад, включаючи перелік викор. у процесі виготов-ня інших продуктів харчування, харчових добавок, барвни-ків; калорійність; дату виготовлення; термін придатності до споживання та умови зберігання; найменування та адресу виробника.
3.Підтвердження відповідності това-ру, що виробляється в Україні або вво- зиться на митну територію України, обов’язковим вимогам діючих в Украї-ні стандартів здійснюється шляхом його сертифікації або визнання вида-них за кордоном документів, що під-тверджують відповідність товару.
Правила сертифікації товару та виз-нання іноземних сертифікатів установ- люються Держкомітетом по стандар-тизації, метрології та сертифікації.
4.Реалізація товару, що виготовле-ний в Україні та підлягає обов’язковій сертифікації, здійснюється лише за наявності сертифіката. Пропуск на митну територію товару, що підлягає обов’язковій сертифікації, здійснюєть-ся митними органами за умови подання відповідному митному органові сер- тифіката або документа про визнання іноземного сертифіката, виданого від- повідним органом України.
5.Не підлягає реалізації товар, що виготовлений в Україні, а також про- пуску через митний кордон товар, тер-мін придатності до споживання якого виробником не зазначено. Не підлягає пропуску на митну територію Укр. товар без сертифіката або документа про визнання іноземного сертифіката, якщо він підлягає обов’язковій серти-фікації. Такий товар залишається під митним контролем та передається на зберігання у порядку, передбаченому законодавством.

46. Поняття та зміст права власності.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в
Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.

47. Суб’єкти права власності

Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Суб'єктами права власності в
Україні відповідно до Закону можуть бути також інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства. Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам. Допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших держав. Громадяни, юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав.

48. Форми і види права власності.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни
України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Її об'єктами є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать.
Право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо). Окремі функції по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника на створювані ними органи.

До державної власності в Україні належать загальнодержавна
(республіканська) власність і власність адміністративно- територіальних одиниць (комунальна власність). Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної
Ради України. Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

49. Види набуття права власності.

Праця громадян є основою створення і примноження їх власності.
Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

50. Підстави припинення права власності.

Право власності припинається в результаті набуття права власності на даний об’єкт власності іншим суб’єктом права власності. Вилучення майна у власника допускається при зверненні стягнення на це майно за зобов'язаннями власника у випадках і порядку, передбачених Законом.
За обставин надзвичайного характеру: у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій майно в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади може бути вилучено (реквізовано) у власника в порядку і на умовах, встановлених законодавчими актами України з виплатою йому вартості майна. У випадках, передбачених законодавчими актами України, допускається оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду чи іншого компетентного органу (службової особи). Власникові виплачується вартість цього майна у порядку і розмірах, встановлених законодавчими актами України. У випадках, передбачених законодавчими актами
України, майно може бути безоплатно вилучено (конфісковано) у власника за рішенням (вироком) суду, арбітражного суду чи іншого компетентного органу (службової особи) як санкція за вчинення правопорушення.

51. Захист права власності.

Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, державним арбiтражним судом або третейським судом. У разі прийняття Україною законодавчого акта, який припиняє право власності, держава відшкодовує власникові заподіяні збитки. Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й неодержані доходи.

Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом. Власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння. На вимоги про повернення майна з чужого незаконного володіння встановлюється трирічна позовна давність. Громадянин не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку поза його волею інакше, як на підставі рішення суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України. У разі вилучення за рішенням суду земельної ділянки для задоволення державних і громадських потреб колишньому власнику передається взамін інша рівноцінна за якістю земельна ділянка.

52. Поняття господарське зобов’язання. господарське зобов’язання - це врегульоване правом госп відношення, в силу якого одна особа управлена вимагати від іншої здійснення господарських функцій - передачі майна, виконання роботи, надання послуг тощо, а інша сторона зобов’язана виконати вимоги щодо предмета зобов’язання і має право вимагати за це зустрічної винагороди (сплатти грошей, зустрічних послуг і т. ін.)

53. Виникнення господарського зобов’язання.
Господадські зобов’язання виникають з ряду підстав, а саме:
Держ контракту чи держ замовлення. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.
З іншого акту органу управління.
Із господарського договору, укладеого на підставі держ контракту, держ замовлення чи іншого управлінського правового акту .
Із господарського договору, укладеого за простою згодою сторін.
Укладення договору.
Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Форма договору.
Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.

Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: конституционное право шпаргалки, рефераты дипломы курсовые.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8 | Следующая страница реферата