Інженерний геній Риму
| Категория реферата: Рефераты по культурологии
| Теги реферата: диплом о высшем, доклад о животных
| Добавил(а) на сайт: Ариадна.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 | Следующая страница реферата
Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумній доцільності, у логіку структури спорудження, у художньо точно знайдених пропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишній декоративності. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичних побутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міського населення.
Історія Риму поділяється на два етапи. Перший – епоха республіки, – що почався у кінці VІ ст. до н.е., коли з Риму були вигнані етруські царі, і тривав до середини І ст. до н.е. Другий етап – імператорський – почався правлінням Октавіана Августа, що перейшло до єдиновладдя, і тривав до ІV ст. н.е.
РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ПЕРІОД
Початок давньоримського мистецтва належить до періоду республіки
(кінець VІ – середина І ст. до н.е.). Воно досягло розквіту в період
утворення світової рабовласницької держави, різнорідної за етнічним і
соціальним складом складної по господарській і громадській організації.
Потреби римського суспільства породили багато типів споруджень: амфітеатри, терми, тріумфальні арки, акведуки та ін. На римському ґрунті дістали нове архітектурне рішення палаци, особняки, вілли, театри, храми, мости, надгробні пам’ятники. Раціоналізм, що лежить в основі римської архітектури, виявлявся в просторовому розмахові, конструктивній логіці і цілісності гігантських архітектурних комплексів, суворій симетрії і чіткості.
З поширенням римського панування на Грецію й елліністичні держави
в Рим проникнули витонченість і розкіш елліністичних міст. Приплив
багатств із завойованих країн протягом ІІІ-І ст. до н.е. змінили вдачі
римлян, породжуючи серед панівних класів марнотратство. Ввозилися у
величезній кількості знамениті грецькі статуї і картини грецьких майстрів.
Римські храми, палаци перетворилися у свого роду музеї мистецтва.
Захоплення грецьким мистецтвом з’явилося насамперед у звертанні до ордерної системи. У той час як у грецькій архітектурі ордер відігравав конструктивну роль, у Римі він використовувався головним чином у декоративних цілях.
Опорні функції в римській архітектурі виконувала звичайно стіна.
Римляни винайшли бетон – найважливіший будівельний матеріал, за допомогою
якого закріплювали будівлі, що споруджуються. Вони відкрили новий спосіб
зведення будинків – монолітно-оболончатий замість стояково-балкової
системи. При стояково-балковій системі, як видно з назви, основу
конструкції складають дві стійки, на яких лежить горизонтальна балка.
Основу монолітно-оболончатої системи складають дві вузькі цегельні стіни, між якими залитий битий щебінь з бетоном, зовні вони облицьовувалися
мармуром чи іншими породами каменів. Переваги нової системи будівництва
видні і зараз: від багатьох грецьких храмів з їхніми колонами, на яких
лежать перекриття і фронтони, залишилося по 2-3 колони, багато ж римських
будинків дожили до наших днів.
Велике місце належало арці, що спиралася на масивні стовпи. Колони не могли нести на собі навантаження багатоповерхових споруджень із склепінними і купольними перекриттями і лише в аркадах зберігали конструктивну роль, причому частіше застосовувалися запозичений у греків пишний коринфський ордер і строгий тосканський, успадкований від етрусків.
Головне завоювання римлян у будівництві суспільних споруджень –
створення величезних внутрішніх просторів, вільних від внутрішніх опор.
Необхідність їхніх перекриттів викликала розвиток могутніх склепінних і
купольних конструкцій, що лише обмежено застосовувалися на Сході й у
Греції. Римська техніка стала широко використовуватися в цивільній і
культовій архітектурі. Вона послужила зразком для розвитку візантійської і
європейської архітектури.
Основною формою перекриттів був циліндричний звід з бетону і каменю.
Його бічний тиск сприймала опорна стіна, що грала важливу роль у римській
архітектурі. З перетинання двох циліндричних зводів однакової висоти в
підніжжях зводу (п'ятах) і вершині (де закладений замковий камінь) вийшов
хрестовий звід. При рівності прольотів він дає в плані квадрат. Внутрішня
поверхня зводів утворює у перетинанні гострі краї – ребра, у підставі яких
зосереджується тиск зводу. Це дало можливість прорізати опорні стіни
напівциркульними арками, замінити стіну окремими стовпами, що приймали на
себе тиск арки.
Витягнуті в довжину приміщення залів-галерей звичайно поділялися на квадрати і перекривалися ланцюгом хрестових зводів, що породжувало ефектне розчленування внутрішнього простору. З круглих в плані будинку перекриттів, які рівномірно піднімалися нагору, виник купольний звід, що утворила півкуля, розташована на циліндричній підставі. Багатокутні в плані приміщення перекривалися зімкнутими зводами (монастирський звід) чи сферичним куполом. В останньому випадку купол спирався своїм кільцем тільки на середину причілків, а перехід від форми окружності до багатокутника заповнювався ввігнутими сферичними стінами – “вітрилами”.
У республіканський період склалися основні типи римської архітектури.
Сувора простота життєвого укладу в умовах постійних запеклих воєн знайшла
відображення в конструктивній логіці монументальних інженерних споруджень.
У них раніш за все проявилася своєрідність римського мистецтва.
Уявімо собі Рим в епоху республіки.
Звертають увагу грандіозні спорудження – древні оборонні стіни Риму, що виникли ще у VІІІ ст. до н.е. на трьох пагорбах: Капитолії, Палатині і
Квирипалі, викладені з каменю (рання –VІ ст. до н.е. і так звана Сервієва
стіна – 378 –352 р. до н.е.).
Римські дороги мали важливе стратегічне значення, вони поєднували
різні частини країни. Ведуча до Риму Атієва дорога (VІ-ІІІ ст. до н.е.) для
руху когорт і гінців була першою з мережі доріг, що покрили пізніше всю
Італію. Біля долини Ариччи дорога, мощена товстим шаром бетону, щебеню, плитами лави і туфу, йшла через рельєф місцевості по масивній стіні (197 м
довжиною, 11 м висотою), розчленованої в нижній частині трьома наскрізними
арковими прольотами для гірських вод.
Потупово в наступні століття Рим стає найбільш багатим водою містом світу. Могутні мости й акведуки (акведук Апеля Клавдія, 311р. до н.е., акведук Марція, 144р. до н.е.), що пробігають десятки кілометрів, зайняли видне місце в архітектурі міста, у вигляді його мальовничих околиць, входячи невід’ємною частиною в пейзаж Римської Кампанії.
До найдавніших склепінних конструкцій входить стічний канал (клоака
Максима) у Римі, що зберігся до наших днів.
Громадське життя протікало на ринковій площі. Наприклад, у греків вона
називалася агорою і звичайно, як в Афінах, знаходилася в підніжжі акрополя.
У римлян це був форум. Тут відбувалися всі головні міські події: збори, ради, тут оголошували важливі рішення, навчали дітей, торгували, вона
служила ареною політичної діяльності, народних зібрань, військових
тріумфів. В архітектурний ансамбль входили храми, васильки, крамниці
торговців, ринки. Площі прикрашалися статуями знаменитих громадян, політичних діячів і були оточені колонами, портиками.
Найдавніший форум у Римі – республіканський форум Романум (VІ століття
до н.е.), до якого сходилися всі дороги. З його трибун лунали мови
найбільших римських ораторів, воєначальників. Надалі до цього форуму
примкнули форум Цезаря, імператорів Августа, Весисіана, Нерви і Траяна.
Зараз від Форуму Романум залишилися фундаменти будівель.
В останні століття республіки форум отримав закінчений архітектурний вигляд. З однієї сторони до нього примикав значний будинок державного архіву – Табуларій (від “Табула” – мідна табличка з написом), що стояв на склепінних підземних поверхах. Це був зовсім новий тип суспільного будинку, і той факт, що він з'явився вперше в римлян, говорить про їхню виняткову повагу до історії.
Зовні Табуларій був декоративний грецьким ордером, усередині ж він складався із системи склепінних приміщень. З форуму на Капітолій вели довгі сходи Табуларія з 67 сходинок. Такі коридори і сходи часто зустрічаються в республіканських будинках. Вони створюють враження величезності охопленого архітектурою простору. Але при цьому усі форми добре доступні для огляду в їхньому перспективному скороченні: сама маленька арка чи сходинка відмінно видні, сама далека мета досяжна.
На площі височіли храми, серед них храм Вести, богині-діви, у якому горів невгасимий вогонь, що символізував життя римського народу. Тут же піднімалися колони, до яких прикріплювали ростри – носи переможених ворожих кораблів (звідси і назва – ростральна колона), і проходила “священна дорога”, уздовж якої стояли таберни – крамниці ювелірів і золотих справ майстрів. Колись тут стояли і крамниці торговців, але вони були виведені за межі площі, утворивши окремі невеликі форуми: форум Боаріум – м’ясний ринок і форум Оліторіум – овочевий ринок. Форум поступово поростав не тільки будинками, але і почесними статуями римських громадян. В епоху імперії до нього будуть прибудовані храми, присвячені богам й обожненим людям.
В епоху республіки, особливо в V-ІІ ст.ст. до н.е., храм – основний тип суспільного будинку. Він склався поступово в результаті схрещування переважних місцевих італійсько-етруських традицій із грецькими, пристосованими до місцевих умов. Будувалися круглі і чотирикутні псевдо периптери з входом лише з головного фасаду. Круглий храм – моноптер складався з циліндричної основи, оточеною колонадою. Вхід був за етруським звичаєм з однієї, торцевої сторони.
Круглий храм Сивіли (чи Вести) у Тиволі ( І ст. до н.е.), під Римом, оточений коринфськими колонами. Фриз прикрашений рельєфами з зображенням
традиційного римського мотиву – бичачих черепів, “букраніїв”, з яких
звисають важкі гірлянди. Це був символ жертвоприносини і пам’яті. Ордер у
таких храмах відрізнявся твердістю малюнка і сухуватістю: колони втратили
властиву їм у Греції пластичність. Грецький круглий периптер звичайно мав
східчасту підставу і був розрахований на круговий огляд. Храм Сивіли в
Тиволі, як і етруські храми, сполучав фронтальну строго симетричну подовжню
осьову композицію і круглу. Вісь храму підкреслена парадним входом з
розташованими перед ним сходинками, дверима і вікнами. Масивна зі
склепінними прольотами підстава храму в Тиволі створює перехід від
кам’яного обриву скелі, що він мальовничо завершує, до витонченої круглої
ротонди коринфського ордера з легким фризом з гірлянд. Піднятий на високу
підставу, гармонічний по пропорціях, зі стрункою і строгою колонадою, наповненої світлом, храм домінує в пейзажі. Його спокійні гармонічні форми
контрастують з бурхливим каскадом водоспаду.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: зимой сочинение, курсовик.
Категории:
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 | Следующая страница реферата