Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата

В умовах тривалої економічної кризи в Україні перед підприємством громадського харчування постають багато економічних, соціальних, науково- технічних та інших проблем.

В сучасних умовах смаки споживачів становляться більш різноманітними, підвищуються вимоги до якості та асортименту продукції та послуг, знижується платоспроможність населення.

Ринковий механізм господарювання передбачає конкуренцію, боротьбу за ринки між підприємствами.

Вирішення цих проблем можливо за рахунок проведення маркетингових досліджень мікро- і макросередовища підприємства, які дозволять визначити:
- місце підприємства на ринку продукції та послуг громадського харчування;
- слабкі і сильні сторони в діяльності;
- розмір платоспроможного попиту на продукцію їдальні;
- вимоги споживачів до асортименту та якості продукції та послуг;
- шляхи максимізації зручностей для споживачів під час перебування у їдальні.

Досліджуване підприємство є нерентабельним. За останні роки спостерігається значне збільшення збитків. Для того, щоб знайти шляхи підвищення економічної ефективності використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, необхідно систематично проводити комплексний аналіз господарської діяльності їдальні.

Для вирішення будь-яких проблем підприємства необхідно перш за все значно підвищити рівень управління.

Метою управління є забезпечення прибутковості в діяльності підприємства шляхом раціональної організації виробничого процесу, в т.ч. управління виробництвом і розвиток техніко-технологічної бази, а також ефективне використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації, творчої активності і лояльності кожного виробника.

Прибутковість підприємства свідчить про ефективність управління її виробничо-збутовою діяльністю, яка досягається шляхом мінімізації витрат
(витрат на сировину, матеріали, енергію, оплату праці, фінансування) і максимізація прибутків від результатів виробництва - випуску продукції і послуг.

Найважливішим завданням управління є організація виробництва продукції і послуг з урахуванням вимог споживачів на підставі наявних матеріальних і людських ресурсів та забезпечення рентабельності діяльності підпримства та його стабільного стану на ринку.

У зв’язку з цим в задачі управління входить:
- забезпечення автоматизації виробництва і перехід до використання працівників високої кваліфікації;
- стимулювання праці співробітників підприємства шляхом створення для них кращих умов праці і встановлення більш високої заробітної плати;
- постійний контроль за ефективністю діяльності підприємства, координація роботи всіх підрозділів підприємства;
- постійний пошук нових ринків збуту;
- визначення певних цілей розвитку підприємства;
- визначення приоритетних цілей, їх черговості і послідовності рішення;
- розробка стратегії розвитку підприємства: господарчих задач і шляхів їх вирішення;
- визначення системи заходів для рішення намічених проблем на різноманітні періоди часу;
- раціональне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів;
- встановлення контролю за виконанням поставлених задач.

Виконання задач управління по регулюванню, організації, координації і контролю за виробничим процесом і досягнення визначених цілей отримує оцінку на ринку.

Під науковими основами управління розуміють систему наукових знань, яка складає теоретичну базу практики управління, забезпечення практики менеджменту науковими рекомендаціями.

Першим етапом методології наукового управління був аналіз змісту роботи і визначення її основних компонентів. Потім була обгрунтована необхідність систематичного використання стимулювання з метою зацікавленості працівників у збільшенні продуктивності праці і збільшенні об’єму виробництва. Автори робіт по науковому управлінню висунули і обгрунтували такі наукові положення:
- використання наукового аналізу для визначення найкращих засобів досягнення цілей і рішення конкретних задач;
- необхідність забезпечення працівників ресурсами, які необхідні для ефективного виконання задач.

Існують такі найважливіші концепції, які внесли суттєвий внесок в розвиток сучасної теорії і практики управління:
- наукове управління;
- адміністративне управління;
- управління з позицій психології і людських відносин;
- управління з позицій науки про поведінку.

Крім цього, існують тринадцять наукових підходів до управління, які отримали свій розвиток в сучасних умовах - це системний, комплексний, інтеграційний, маркетинговий, функціональний, процесний, відтворювальний, нормативний, кількісний, адміністративний, ситуаційний, поведінковий підходи.

На досліджуваному підприємстві використовуються:

1. Системний підхід. Від передбачає, що керівники підприємства повинні розглядати організацію як сукупність взаємозв’язаних елементів, таких як люди, структура, задачі та технологія, які орієнтовані на досягнення різноманітних цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Найважливіші принципи системного підходу:
- процес прийняття рішень повинен починатись з виявлення і чіткого формулювання певних цілей;
- необхідно розглядати всю проблему як ціле, як єдину систему і виявляти всі наслідки і взаємозв’язки кожного рішення;
- необхідні визначення і аналіз можливих альтернативних шляхів досягнення мети;
- цілі окремих підсистем не повинні вступати в протиріччя з цілями всієї системи.

При застосуванні системного підходу на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри входу - продукції або послуги: що виробляти, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, в які строки, кому продавати і за якою ціною. На ці питання відповіді даються одночасно. Вихід повинен бути конкурентоспроможним по нормативам.

Потім визначаються параметри входу: які необхідні ресурси та інформація для процесу. Потреба в ресурсах та інформації прогнозується після вивчення організаційно-технічного рівня виробництва підприємства
(рівня техніки, технології, організації виробництва, праці і управління) та параметрів зовнішнього середовища.

2. Ситуаційний підхід передбачає, що придатність різноманітних методів управління визначається ситуацією. Поскільки існує велика кількість факторів як в організації, так і в зовнішньому середовищі, не існує єдиного найкращого способу управління підприємством. Самим ефективним в певній ситуації є метод, який найбільше відповідає певній ситуації. Ситуація - це певний набір обставин, які впливають на функціонування підприємства в певнич час. Використовуючи ситуаційний підхід, керівництво може зрозуміти, які методи і засоби є найкращими для досягнення цілей організації в певній ситуації.

Ситуаційний підхід передбачає визначення основних внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливають на функціонування підприємства. Для практичних цілей керівники розглядають тільки ті фактори, які впливають в кожній конкретній ситуації.

3. Процесний підхід визначає управління як процес, в якому діяльність, що направлена на досягнення цілей підприємства, розглядається не як одночасна дія, а як серія безперервних дій - функцій управління.
Оптимальний набір функцій включає: планування, організацію, мотивацію, керівництво, координацію, контроль, комунікацію, оцінку, прийняття рішень, підбір персоналу.

4. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію керуючої підсистеми при рішенні будь-яких задач на споживача. Пріоритети вибору критеріїв маркетингу :
- підвищення якості продукції та послуг у відповідності до вимог споживачів;
- економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості;
- економія ресурсів у виробництві за рахунок фактора масштаба виробництва, науково-технічного прогресу, застосування системи менеджменту.

5. Адміністративний підхід. Його суть полягає в регламентації функцій, прав, обов’язків, нормативів якості, витрат, тривалості, елементів системи менеджменту в нормативних актах (накази, розпорядження, стандарти, інструкції, положення та ін.).

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: курсовые работы бесплатно, доклади.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата