Міністерство зовнішніх економічних зв(язків і торгівлі України

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

Контрольна робота з дисципліни

«Гроші та Кредит»

Тема: Функції національного банку та комерційних банків

Слухач: Березін О.В. група М3 2-4

Київ 2000

ПЛАН

1. Банк як фінансовий посередник.
2. Центральний банк і його функції.
3. Комерційний банк і його функції.
4. Інструменти впливу Центрального банку на здатність банківської системи до створення грошей: а) операції на відкритому ринку; б)регулювання облікової ставки (дисконтна політика); в) зміна резервних норм

Банківські гроші й багато інших фінансових послуг нині забезпечуються фінансовими посередниками. Фінансові посередники - це такі інституції, як банки, страхові компанії, ощадні і кредитні асоціації, які приймають депозити або кошти від однієї групи і позичають ці кошти іншій.

Найбільшу групу фінансових посередників становлять комерційні банки - фінансові інституції, що є держателями більшості чекових депозитів країни і власниками 30% активів усіх фінансових інституцій. Ощадні та кредитні асоціації і взаємоощаджувальні банки - другі, вони мають приблизно 17% всіх активів. Третьою важливою групою є страхові компанії, пенсійні й інвестиційні фонди відкритого типу.

Отже, фінансові інституції переносять кошти від кредиторів до позичальників. Тим самим вони створюють фінансові інструменти (поточні і заощаджувальні рахунки), 3 точки зору макроекономіки найважливішим інструментом є банківські гроші (або поточні рахунки), які нині переважно забезпечуються комерційними банками.

Банки — це особливі економічні інститути, головні функції яких: кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучених коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування, виконання валютних та інших банківських операцій. До банківської системи, яка, як правило є дворівневою, входять центральний банк і комерційні банки.

Створення і функціонування банків пов'язано з двома взаємообумовленими процесами:

1. Спеціалізація виробничо-господарської і соціально-економічної діяльності обумовлює спеціалізацію банків.

2. Концентрація виробничо-господарської діяльності і соціально- економічної діяльності веде і до концентрації фінансового капіталу.
Систему банків можна представити наступним чином: центральні емісійні банки; комерційні (депозитні) банки; інвестиційні банки; ощадні банки; спеціальні банки (іпотечні, експортно-імпортні).

У побудові банків найбільш відчутна тенденція універсалізації. Тобто банки беруть на себе все ширші функції. Наприклад, різні форми, внутрішні, зовнішні розрахунки, надання різних форм кредиту; проведення довірчих операцій за дорученням, валютних операцій і валютного контролю за дорученням держави тощо.

В концентрації банківської справи стають найбільш концентрованими функції банків. Тобто функції, які передаються від суб'єктів фінансово- господарської діяльності до банків. Наприклад, фінансування і кредитування довготермінових вкладень, повна участь кредитних форм в обігу власних коштів, тобто коли повністю, або майже повністю зливаються інтереси суб'єктів фінансово-господарської діяльності з інтересами банків.

За формами власності банки поділяються на: державні; змішані (з участю держави); міждержавні; акціонерні; кооперативні; муніципальні і комунальні (власність місцевих органів влади).

Всі банки, окрім державних, комерційні. Банківські операції поділяються на активні і пасивні. Пасивними називаються операції, з допомогою яких банки утворюють позичкові ресурси грошових засобів (прийом депозитів- вкладів, їх зберігання).

Активними називаються операції, що пов'язані з наданням грошових позичок позичальникам.

Власний капітал банків утворюється з: а) первісного акціонерного і б) накопиченого прибутку.

Центральний банк (Національний банк України) проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн, випускає гроші в обіг, а також випускає національні грошові знаки.

Національний банк створює державну скарбницю і організує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси.

Національний банк представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших держав, у міжнародних банках та інших фінансово- кредитних організаціях.